Про так звані «броніки»

Про так звані «броніки»

Про так звані «броніки». Крайня декада квітня 2022р. Десь у Вінницькій області.

Фонд Польсько-Українського Партнерства і представництво Польсько-Української господарчої Палати (ПУГП) в Україні організували закупку засобів індивідуального захисту (плитоносок) для потреб бійців територіальної оборони Києва, які вирушили для участі в бойових діях на Сході України.
В силу нашої особистої участі і співпраці, інших суб’єктивних факторів саме до територіальної самооборони м.Києва у нашої команди особливі сентименти. Тридцять одиниць спеціальних виробів нами було закуплено у спеціально відібраного українського виробника. Велика подяка колегам з Варшави і особливо Крайовій Ізбі Господарчій (КIG, Krajowa Izba Gospodarcza) за участь у фінансуванні цієї закупки.
Скажу відверто – в силу відомих обставин тема засобів особистого захисту в т.ч. бронежилетів, плитоносок і іншого індивідуального обладнання, особисто для мене і членів нашої київської команди, після 24 лютого 2022 року набула особливої значимості.
До певного часу я наївно вважав що Україна, яка де факто перебуває в стані війни з РФ ще з 2014 року, проблему нестачі засобів індивідуального захисту/«броніків» і т.п. вже давно вирішила на державному рівні. Тим паче, що у нас в числі іншого є відповідні мобілізаційні плани, резерви, законодавство, виробничий і сировинний потенціал, плани держзакупівель, тощо. Нажаль, я сильно помилявся.
Як результат кожен хто займається/стикається з волонтерською тематикою підтвердить, що запит на «броніки» та каски і інші засоби індивідуального захисту був і продовжує залишатись найбільш регулярним, масовим і капіталоємним запитом, які отримують всі волонтери і донори особливо від підрозділів територіальної оборони і інших категорій реципієнтів.
Також хочу звернути увагу на те що деякі західні донорські організації особливо на перших днях широкомасштабної агресії РФ в кінці лютого, посилаючись на виключно гуманітарний характер своєї діяльності (що не передбачає допомогу військовим формуванням), часто відмовлялись включати засоби індивідуального захисту особливо бронежилети і каски в номенклатуру своєї діяльності і фінансування. Так нібито ця продукція в умовах війни потрібна виключно військовим, забуваючи наприклад про потреби в прифронтових дислокаціях для лікарів, ДСНСників, волонтерів, працівників комунальних служб і інших.
Зараз в мережі Інтернет дуже багато хороших інформаційних матеріалів на тему засобів індивідуального захисту під час війни.
Особисто мені за рівнем фаховості і глибини опрацювання найбільше подобаються наступний:
Як, анонсує авторка цього матеріалу, в ньому, як мінімум можна довідатись:
• «яка різниця між бронежилетом та плитоноскою і чому це не одне і те ж саме,
• відмінність між українською класифікацією класів захисту та іноземними,
• чи захищає плитоноска від уламків,
• які плити надійні, а які – ні,
• чому важкі плити це погано,
• чому на шоломи потрібен чохол,
• чому погана броня гірше, ніж ніяка тощо».
Хто займається відповідними напрямками поставок знає на скільки проблемним було на початку широкомасштабної агресії РФ проти України 24.02.2022р. і залишається по сьогоднішній день питання придбання відповідної «броні» за кордоном. І проблеми не тільки в фінансуванні і логістиці. Багато питань виникає через статус товару і його цільове призначення, формальності і бюрократію, а останнім часом і через звичайний дефіцит відповідних засобів.
З певного часу в Україні почало активно розвиватись місцеве виробництво в різноманітних приватних підприємців і на базі не державних підприємств.
На перший погляд дуже позитивний тренд. Але і тут не все так просто.
По перше технологічні процеси і досвід, по друге ризики несумлінності виробників і відсутності відповідних сертифікаційних процедур і документів, зокрема балістичного сертифікату і багато інших проблемних питань. Більш детально про це див. у вищевказаних посиланнях.
Загалом хочу зазначити, що на мою скромну думку, питання забезпечення України (і мова не тільки про потреби ЗСУ) відповідними засобами індивідуального захисту в т.ч. бронежилетами, плитоносками, касками в адекватній мобілізаційним і оборонним потребам кількості повинно повністю покриватись відповідними державними програмами та закупівлями. При потребі до цього треба залучати відповідних іноземних партнерів. Та ж сама Польща, має ряд кваліфікованих виробників відповідного обладнання і якісної сировини в т.ч. металу і інших матеріалів відповідної якості (перелік у нас в Палаті наявний). Те що по-сьогоднішній день українці відчувають дефіцит відповідних засобів індивідуального захисту це, скромно кажучи, недопрацювання (прокол). І не тільки чинної державної влади України, але і її попередників. Адже знову ж нагадаю, що в стані гібридної війни з РФ ми перебуваємо, як мінімум ще з 2014 року. А на фоні інших здійснених за час, що минув затрат державного бюджету України, кошти які були потрібні на закупівлю чи організацію виробництва адекватної кількості індивідуальної «броні» відносно не значні.
Повертаючись до вибору нашого конкретного постачальника, то до цього питання ми підходили довго і прискіпливо, оскільки попередньо вже натрапляли на не зовсім сумлінних постачальників, які використовували неякісний матеріал для плит, що ми самостійно встановлювали під час організованої нами контрольної балістичної експертизи (див фото).
Тому вибір конкретного виробника був свідомим та обґрунтованим і сподіваюсь, що придбані нами в Україні індивідуальні засоби місцевого виробництва будуть служити українським захисникам максимально довго, безпечно, ефективно і комфортно.
Все буде Україна!
Олег ДУБІШ
Олег Дубіш

Голова Правління БО «Благодійний фонд Польсько-Українського партнерства», Голова Ради Польсько-Української Господарчої Палати