Усім привіт! Поговоримо? Про нашу культуру, про українську, ту – що зсередини, з душі, від коріння…
http://kpi.ua/files/images-story/1334.jpg

Усім привіт! Поговоримо? Про нашу культуру, про українську, ту – що зсередини, з душі, від коріння…

Усім привіт! Поговоримо? Про нашу культуру, про українську, ту – що зсередини, з душі, від коріння… Я люблю українське мистецтво і вам того бажаю. Я потопаю в наших народних піснях і зачарована поезією, живописом, графікою вишивкою, гончарством… Наша культура – це як шмат золота, але не той, що виплавлений, оброблений і виблискує у вишуканих прикрасах, хоча і це є мистецтво, а той, що ще в породі, в руді – самородок, з нерівними краями, з масою вкраплень інших металів чи каміння, але з природнім блиском… Він важкий та водночас прекрасний… До його створення долучилася сама природа – він від землі… Так і культура нашої України увібрала в себе все те найкраще, що дає природа, земля, люди…

Сама, як художник, поет і, місцями, композитор хочу поділитися з вами усім тим, що турбує митця сьогодні, що вражає нас з вами навколо і зсередини, що ми не помічаємо з вами за браком часу…

Ну що ж – пориньмо разом! І як каже моя старша донька Наталя, теж поетеса – феям не читати! А всім іншим – можна!

Додам декілька віршів для настрою…

Муза у Макдональдсі

Все як у всіх, хіба що трохи літа,

Чи то весни у мріях і думках,

І меланхолії нема куди подіти,

І «зайве» вже не сходить на боках…

Лате і пиріжок врятують справу,

І целюліт від радощів закляк,

Це все земне… Ловлю вже п’яту ґаву,

Дивлюсь в вікно – лікую переляк…

А площа Лева, сорі, Льва Толстого,

Біжить, клопочиться і дощ не заважа…

Дивлюсь в вікно… і що мені із того?

Лате гарячий – це ще не межа!

Це просто новий день, самий початок!

І Муза поруч майонез втира,

Їй теж смакує гамбургер проклятий,

Вона вся в їжі… їй не до пера!

Я сьогодні…

Я сьогодні якась незакохана,

Я сьогодні банальна й проста,

Я сьогодні Галина, що прохана…

Я вже сива, а ще некрута…

Я у дзеркалі бачу не молодість,

Бачу тітку якусь день при дні,

Поміняла би срібло на золото,

Та касир в банку каже, що ні…

Не писала давно, аж зіскучилась,

І дієта потрібна, аж край…

Я проста, без майкапу – не змучилась,

І без зачіски, грець забирай!

Манікюр вже на нігті аж проситься,

І брова вже одна, а не дві,

І тату вже на руки наноситься…

Років з двадцять… вже й руки не ті…