ABC польської культури: Зофія Рисювна – знаменитість польської театральної сцени

Вона була видатною театральною та телевізійною акторкою, записувала радіоспектаклі й озвучувала своїм голосом героїв мультфільмів. Грала на підмостках театрів у Варшаві, Кракові та Познані. І пережила жахи концтабору в Равенсбрюк. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Monitor Wołyński.

Зофія Рисювна народилася в 1920 р. у місті Нови Сонч. Народжених у цей рік називали «поколінням колумбів», «зараженими війною» і «поколінням 1920». Це ті, хто отримав атестат у 1939 р., дебютував у підпіллі під час війни, брав безпосередню участь у боях і загинув. Серед них – Тадеуш Гайци, Кшиштоф-Каміль Бачинський, Здзіслав Строїнський і Анджей Тшебінський. Друга група митців із цього покоління дебютувала одразу після війни, проте їхня творчість значною мірою була просякнута війною. Серед них – Тадеуш Ружевич, Тадеуш Боровський, Густав Герлінг-Грудзінський і Тадеуш Ген.

Зофія пережила пекло Другої світової війни. Найбільша війна в історії людства вибухнула, коли вона тільки розпочала навчання в Державному інституті театрального мистецтва. Брат переконав її долучитися до руху опору. Завдяки йому вона брала участь у багатьох підпільницьких операціях, однак найбільше вплинула на її подальшу долю акція зі звільнення кур’єра Яна Карського (псевдонім Вітольд), коли той лежав у шпиталі в Новому Сончі. Зофію, переодягнену в чернечу рясу, відправили до лікарні, щоб вона підкупила охоронців. Операція пройшла вдало, проте підпільницю невдовзі арештувало гестапо. Вона пройшла тортури в’язниці Павяк, а потім геєну в концентраційному таборі Равенсбрюк. Їй вдалося пережити гітлерівські катування й експерименти. Товаришки по ув’язненню називали її Соловейком, бо вона співала пісні різними мовами, щоб забути про жахіття табору. Після визволення вернулася пішки додому в Нови Сонч.

Після війни Зофія Рисювна змогла продовжити омріяну акторську кар’єру. Дебютувала у краківських театрах: Театрі імені Юліуша Словацького і Старому театрі. Зіграла, зокрема, у спектаклі «Прозріли очі наші» Ванди Карчевської (режисер Юзеф Карбовський), «Балладині» Юліуша Словацького (режисер Станіслав Возьнік) та «Фантазії» того ж автора (режисер Станіслав Остерва). Згодом виступала на театральних сценах у Познані – в Польському театрі та Новому театрі, де, наприклад, чудово зіграла Офелію у трагедії «Гамлет» Вільяма Шекспіра.

Протягом наступних років було багато ролей у різних варшавських театрах. Вона грала в Польському, Класичному, Новому, Драматичному та Загальному театрах. Була Інесою в спектаклі «Люди з мертвого виноградника» Романа Брандштеттера, у виставі «Береніка» Жана Расіна чудово зіграла головну роль. Критики в один голос хвалили її чудову акторську гру. З часом ролі у класичних спектаклях стали її спеціалізацією. Ніхто як вона не міг передати почуття, емоції та пристрасті героїв. Неперевершеними були її ролі в постановці роману «Пані Боварі» Гюстава Флобера (режисер Іренеуш Каніцький) та в ще одній драмі Юліуша Словацького «Ксьондз Марек», у якій вона зіграла Юдиту. Режисером цього спектаклю був Адам Ганушкевич.

Популярність їй принесли також виступи в Театрі телебачення. Донині незабутніми залишилися її ролі у виставах «Березневі іди» Торнтона Вайлдера (режисер Єжи Груза), «Ельза» Луї Арагона, «Повернення до Ітаки» Марини Броневської, «Життя» (режисер Єжи Груза) та монодрамі Ернеста Брилля. Вона зіграла у спектаклях «Хлопці» Станіслава Гроховяка (режисер Тадеуш Яворський), «Варшав’янка» Станіслава Виспянського (режисер Анджей Лапіцький). Загалом у Театрі телебачення Рисювна виступила в понад сімдесяти спектаклях. Останню роль зіграла у 2002 р. у виставі «Тартюф, або Дурисвіт» Мольєра. Режисером цього спектаклю був видатний актор Анджей Северин.

Більшу частину свого професійного життя Зофія Рисювна присвятила театру, проте знімалася й для великого екрану. Варто згадати найвдаліші її ролі в фільмах, як-от «Рік спокійного сонця», «Завернутий», «Фаустина» і «Королева ангелів». Актриса грала теж у серіалах, зокрема в популярних серед польських глядачів «У лабіринті» режисера Павла Карпінського та «Домі» режисера Яна Ломніцького.

Поляки пам’ятають її голос із музичної казки «Долина мумі-тролів», де вона озвучувала Емму. А в казках «Вінні-Пух» та «Хатинка Вінні-Пуха» Рисювна була Кенгою. Брала теж участь у багатьох радіоспектаклях, які транслювало «Польське радіо».

Любов’ю всього життя для неї був режисер Адам Ганушкевич. Зофія мала від нього двох дітей, грала у його постановках. Розлучившись із режисером, який, своєю чергою, пішов до іншої акторки Зофії Куцувни, зійшлася з оператором Сергіушем Спрудіним. Після його смерті жила самотньо.

Критики і глядачі були в захваті від її дикції та культури слова. Її називали великою героїнею польського театру. У кожну роль, яку вона грала, Зофія Рисювна намагалася вкласти максимум своєї чутливості, пережитих емоцій, досягнутих здобутків і нелегкого досвіду життя.

Пам’ятник на комунальному кладовищі в Новому Сончі. Автор AusLodz, CC BY-SA 4.0

Вєслав Пісарський,
учитель, скерований до Ковеля організацією ORPEG

На головному фото: Зофія Рисювна у спектаклі «Буря». Новий Театр у Варшаві. Автор Edward Hartwig, CC BY-SA 4.0