Остання розмова загиблого в Росії Качинського. Чому вона така важлива

Російська прокуратура попросила у польських колег надати ключовий доказ у справі про смоленську авіакатастрофу, внаслідок якої загинув президент Польщі Лех Качинський. Польща відповіла: його фізично не існує. Але одна людина каже, що його бачила. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на ВВС Україна.

Йдеться про записи розмови Качинського з його братом Ярославом, яка нібито відбулася через супутниковий зв’язок незадовго до аварії літака у Смоленську. Проблема в тому, що саме існування цього запису офіційна Варшава заперечує.

ВВС з’ясовує, чому про розмову братів Качинських зайшла мова саме зараз, наскільки її зміст важливий для встановлення істини у справі про смоленську катастрофу і навіщо її запис потрібен російським слідчим.

Діалог прокуратур

У середу генеральна прокуратура Росії надіслала польським колегам запит про правову допомогу у справі про катастрофу літака Леха Качинського, що сталася під Смоленськом 10 квітня 2010 року. Офіційний представник прокуратури Андрій Іванов пояснив, що йдеться про надання російським слідчим запису розмови братів Качинських незадовго до катастрофи.

Про те, що такий запис існує і його додали до матеріалів польської кримінальної справи, російські прокурори дізналися з польської преси. На початку листопада про нього виданню Gazeta Wyborcza розповів колишній суддя Войцех Лончевський.

“Якби громадськість дізналася зміст розмови братів Качинських, із записом якого я ознайомлений з цілком таємних документів, то я переконаний, що вона б зовсім інакше оцінила те, що сталося після 10 квітня 2010 року”, – заявив Лончевський.

Польська прокуратура відповіла росіянам вже за кілька годин. “У матеріалах справи [про авіакатастрофу], яку веде державна прокуратура, немає ні запису, ні стенограми цієї розмови”, – заявила виданню Onet.pl прессекретарка прокуратури Ева Бялик.

Окремо Бялик звернула увагу журналістів на те, що джерелом інформації про існування запису був Войцех Лончевський, до якого у польських правоохоронних органів є претензії. “Давайте не будемо забувати, що це особа, проти якої краківська регіональна прокуратура висунула серйозні звинувачення. Йдеться про надання неправдивих свідчень та свідомо неправдиве повідомлення про злочин”, – сказала вона.

Смоленська катастрофа

Авіакатастрофа, що сталася вранці 10 квітня 2010 року біля Смоленська, забрала життя президента Леха Качинського і ще 95 людей. Серед загиблих було практично все вище командування польських збройних сил, урядовці, депутати парламенту, голова національного банку. Фактично в одну мить Польща втратила значну частину своєї еліти.

Розслідування, проведене Міжнародним авіаційним комітетом СНД, виявило, що причиною катастрофи стали неправильні дії екіпажу президентського борту, який ухвалив рішення про посадку, попри погану видимість.

Перший звіт про причини катастрофи, виконаний польськими фахівцями, загалом повторював висновки МАК, однак вказував і на помилки диспетчерів смоленського аеропорту, і на його недостатнє технічне оснащення.

У 2015 році у Польщі змінилася влада і брат-близнюк загиблого президента Ярослав Качинський став однією з найвпливовіших людей в державі. Попередній звіт польських експертів анулювали, а результати нового розслідування, що відтоді триває, досі не оприлюднені.

У 2018 році міністр оборони Польщі Антоній Мацеревич, що курує це слідство, заявив, що причиною катастрофи були два вибухи на борту президентського лайнера.

Польські та російські експерти, що брали участь у розслідуванні катастрофи раніше, розкритикували висновки Мацеревича, а президент Росії Володимир Путін назвав їх “блефом, дурницею та нісенітницею”.

Однією з причин, що призвели до катастрофи, на думку фахівців Міжнародного авіаційного комітету СНД, був психологічний тиск на капітана літака, який нібито чинив на нього головнокомандувач ВПС Польщі Анджей Бласік. Згідно з висновками експертів, у момент катастрофи він перебував у кабіні пілотів і міг наполягати на посадці у Смоленську.

Таємничий дзвінок

І тут саме час згадати про версії причин аварії, популярної в польських журналістських і політичних колах. Річ у тім, що катастрофа сталася за пів року до планової дати президентських виборів у Польщі. Соцопитування показували, що шансів на перемогу у чинного президента було небагато: у першому турі виборів за нього були готові проголосувати близько 20% виборців, другий він без шансів програвав своєму супернику Броніславу Коморовському.

Однак Лех Качинський не втрачав надії на успіх. Вважають, що саме у селі Катинь поблизу Смоленська – сакральному для поляків місці розстрілу тисяч польських офіцерів у 1940 році – в прямому ефірі всіх загальнонаціональних телеканалів він мав офіційно оголосити про свій похід у президенти. Це мало стати сильним символічним стартом, на якому згодом будувалася б уся кампанія кандидата.

Тому приземлитися в Смоленську вчасно для Качинського нібито було принципово важливо з політтехнологічної точки зору.

Версія, яка напівпошепки лунає у варшавських кулуарах, свідчить, що на підльоті до Смоленська Лех Качинський довідався від екіпажу літака, що густий туман над аеропортом не дає змоги президентському борту здійснити посадку.

У цей момент він нібито зателефонував у Варшаву своєму брату-близнюку, якого вважали мозковим центром його кампанії, та поділився з ним цією інформацією. Ярослав Качинський нібито заявив: сісти у Смоленську вчасно потрібно за всяку ціну. Згідно з цією версією, ціна виявилася надто високою.

Вголос цю теорію у Варшаві не обговорюють – принаймні, чинні політики.

“Ярослав Качинський наказав приземлятися – і цим призвів до авіакатастрофи 10 квітня 2010 року”, – кілька років тому написав у Facebook колишній президент Польщі Лех Валенса.

Качинський подав позов проти Валенси та виграв цю справу: Валенсі наказали публічно вибачитися за свої слова. Той відмовляється це робити та стверджує, що дійде до Європейського суду з прав людини.

“Звичайно, під час розмови братів (Качинських) обговорювалися питання про посадку в тумані. Звичайно, Ярослав Качинський не відмовляв брата приземлятися, тому що президент би його послухав. Ярослав усвідомлюватиме це до кінця життя. Звідси й відчайдушні спроби прикрити це теорією про замах”, – написав у грудні 2018 року у Twitter колишній міністр закордонних справ Польщі Даріуш Росаті.

Після хвилі обурення прихильників Качинського Росаті змінив текст свого твіту, змінивши слова “звичайно” на “мені здається”.

Якби виявилося, що версія про те, що Ярослав Качинський наполягав на посадці президентського літака в Смоленську, правдива, то довелося б визнати, що він частково відповідальний за смоленську катастрофу. І це не лише дозволило б по-новому подивитися на причини, що призвели до загибелі президентського літака, а й зруйнувало б “міф про Смоленськ”, який і донині дуже впливає на польське суспільство.

А ще – цілком імовірно мало б значні внутрішньополітичні наслідки для Польщі.

Ярослав Качинський формально – скромний віцепрем’єр, але реально – один з наймогутніших людей у Польщі, голова владної партії “Право і справедливість”. Його прихід до влади п’ять років тому неабиякою мірою завдячує обіцянкам відкрити суспільству “всю правду про смоленську катастрофу”.

Якби виявилося, що Качинський всі ці роки знав цю правду, ба більше – був її частиною, це могло б дуже вдарити по політичних позиціях і його, і владної партії загалом.

Сам Ярослав Качинський не заперечує: брат дійсно телефонував йому з борту президентського літака на підльоті до Смоленська. Але, підкреслює він, у короткій розмові йшлося виключно про стан здоров’я їхньої хворої матері, а відбулася вона, коли його брат ще не знав про погодні умови в аеропорту.

Правда це чи ні, достеменно невідомо. Донедавна вважали, що жодних свідчень про зміст цієї розмови немає, хоча час від часу польські коментатори припускали, що її могли записати або росіяни, або американці. Але все змінилося після інтерв’ю Войцеха Лончевського.

Хто такий суддя Лончевський

Ще кілька років тому суддя одного з районних судів Варшави Войцех Лончевський був одним з найвідоміших суддів Польщі. І, як стверджують польські ЗМІ, одним із запеклих ворогів чинної влади.

Все через те, що 2015 року Лончевський засудив до трьох років ув’язнення за перевищення повноважень Маріуша Камінського – одного з найвпливовіших представників владної партії, колишнього голову Центрального антикорупційного бюро Польщі. Камінського відразу помилував президент Анджей Дуда, зараз він обіймає посаду міністра внутрішніх справ і координатора спецслужб Польщі.

Після цього, за словами Лончевського, він почав отримувати погрози та фото, на яких його голова була під прицілом снайпера. Анонімні блогери порпалися в особистому житті Лончевського і його дружини, а одного разу до квартири судді почала ломитись повія, голосно пояснюючи сусідам: “Якщо чоловік замовив секс, то має її впустити”.

У лютому 2016 року Лончевський звернувся до прокуратури: за його словами, невідомі йому люди отримали доступ до Twitter, який він вів під вигаданим прізвищем, і від його імені листувалися з іншими користувачами соцмереж.

Незабаром після цього маловідома Warszawska Gazeta опублікувала скріншоти листування між якимось Мареком Матусяком і людиною, що видавала себе за Томаша Ліса – головного редактора польського Newsweek, одного з найвідоміших журналістів Польщі та затятого критика чинної влади.

У листуванні Матусяк стверджує, що насправді він – суддя Лончевський та обговорює з “Лісом”, як саме варто діяти, щоб якомога сильніше послабити владу. Якоїсь миті “Матусяк”, прагнучи переконати “Ліса”, що він – дійсно той, за кого себе видає, надсилає йому селфі Лончевського у розтягнутій футболці. Співрозмовники домовляються про зустріч недалеко від будинку судді. “Ліс” у домовлене місце, зрозуміло, не приходить, а ось Лончевського журналісти там бачать – пізніше суддя пояснить, що прийшов до вказаного будинку забрати книгу для приятеля.

Якби виявилося, що суддя, який засудив могутнього політика з урядового табору, у вільний від роботи час обговорює тактику боротьби проти влади з опозиційно налаштованим журналістом, це могло б не найкращим чином вплинути на кар’єру Лончевського.

Прокуратура, перевіривши гаджети судді, не знайшла слідів хакерської атаки. Та відкрила проти судді справу за свідомо неправдиве повідомлення про злочин і неправдиві свідчення. З Лончевського спробували зняти суддівський імунітет, почався процес притягнення його до відповідальності. Врешті-решт минулого року Лончевський подав у відставку з поста судді на знак протесту “проти знищення системи правосуддя заради партійних інтересів”.

А місяць тому прокуратура передала справу Лончевського до суду. Покаранням для колишнього судді може стати восьмирічне ув’язнення.

Ось в такій ситуації Войцех Лончевський наважився дати розлоге інтерв’ю опозиційно налаштованій щодо влади Gazeta Wyborcza.

Що сказав Лончевський

Одна з перших справ, якими займався після переїзду до Варшави суддя Лончевський, стосувалася можливих недоліків у організації фатального польоту президентського літака до Смоленська у 2010 році.

“Те, що я тоді дізнався, на мою думку, просто лякає … Звичайно, я зобов’язаний дотримуватися таємниці судді, таємниці нарадчої кімнати та закону про захист конфіденційної інформації. Але зараз я – обвинувачений. І я обіцяю, що під час свідчень опишу суду, з якими людьми ми маємо справу. Я планую подати клопотання про приєднання до справи деяких документів, що мають гриф “цілком таємно”, щоб суд міг скласти враження, наскільки незаконно можуть діяти [представники нинішньої влади]”, – заявив Лончевський.

“Що ж це за документи?” – запитує журналіст у колишнього судді.

Насамперед, каже Лончевський, йдеться про стенограму розмови братів Качинських безпосередньо перед катастрофою президентського літака. За його словами, цей запис потрапив до справи, яку він вів, випадково, а гриф секретності їй надали необґрунтовано, адже жодних таємних даних про організацію перельотів перших осіб держави вона не містила.

“Я вважаю, що громадськість має ознайомитись з цією стенограмою, щоб мати уявлення, на що здатен Ярослав Качинський, – сказав колишній суддя. – Беручи до уваги, як [Ярослав Качинський] поводився після 10 квітня 2010 року, це вкрай цинічна людина”.

Наступного дня після публікації інтерв’ю Лончевського викликали на допит у справі про смоленську катастрофу до краківської прокуратури. Він відмовився розповісти журналістам подробиці спілкування зі слідчими, посилаючись на таємницю слідства.

Однак одкровеннями Лончевського, вочевидь, зацікавились не лише польські прокурори, а й російські.

Провокація чи пошук правди?

Крім сухої відповіді прессекретарки польської прокуратури, відреагували на російський запит і польські політики.

Провокацією назвав прохання російських прокурорів заступник міністра закордонних справ Польщі Шимон Шинковський вель Сенк. “Росія не відповідає на численні запити польської прокуратури і тут раптом сама згадує про це розслідування й надсилає свої запити до Польщі. Я не ставлюся до цього інакше як, на жаль, до якоїсь політичної гри”, – заявив він.

А колишній заступник міністра оборони Польщі, нинішній депутат Сейму від владної партії “Право і справедливість” Бартош Ковнацький заявив, що Войцех Лончевський свідомо чи несвідомо “зробив велику послугу Росії”, знімаючи з неї відповідальність за смоленську катастрофу.

Однак, за великим рахунком, головне питання млявої дискусії на цю тему, що триває у Польщі, – чи варто вірити одкровенням Лончевського.

“Суддя Лончевський фактично повідомляє нам, що Ярослав Качинський у телефонній розмові змушував Леха Качинського приземлитися у Смоленську. Ми це знаємо вже десять років, але тільки зараз це підтверджує надійний свідок”, – написав у Twitter філософ Ян Хартман.

Але сам колишній суддя у своєму резонансному інтерв’ю звертає увагу на те, що суть звинувачень влади свідчить сама за себе: якщо його звинувачують у наданні неправдивих свідчень, то його словам не можна вірити.

“Пам’ять підводила Лончевського багато разів у цілком пересічних справах – наприклад, де він був, якусь книжку позичав … Пан Лончевський дуже простих фактів свого життя не може згадати”, – наче на підтвердження цієї тези стверджує заступник міністра польського МЗС Шинковський вель Сенк.

Тому слова Лончевського загалом не змінили ставлення і так розколотого у багатьох питаннях польського суспільства до смоленської катастрофи. І його інтерв’ю, і подальший діалог між російською і польською прокуратурами просто загубилися в інформаційному полі на тлі новин про масові протести проти фактичної заборони абортів у Польщі або трагічних даних про пандемію Covid-19.

“Але можлива й інша гіпотеза – що у деяких редакціях тему Смоленська вважають вичерпаною, нудною, забутою. А даремно, – пише у колонці для Interia.pl філософ Януш Майхерек. – Адже численні пропагандистсько-політичні акції … після смоленської катастрофи знищили громадський порядок у Польщі, призвели до глибоких суперечок і протистояння”.

“Вони створили міф величезної руйнівної сили і вплинули на долю держави. Якщо ми можемо дізнатись, що саме головний ініціатор цих починань міг сказати брату за лічені хвилини перед цією катастрофою, то ми повинні це дізнатись. Навіть – або особливо – якщо це назвали цілком таємним”.