<strong>“Слов’янська іредента” як гібридний виклик національній державності Польщі з боку російського тоталітарного режиму</strong>

“Слов’янська іредента” як гібридний виклик національній державності Польщі з боку російського тоталітарного режиму

З початком широкомасштабного військового вторгнення Російської Федерації в Україну і надання керівництвом Республіки Польща всеосяжної й дуже відчутної для українського суспільства військово-політичної, дипломатичної та гуманітарної підтримки і допомоги, суттєвих змін зазнала також риторика ряду радикальних і проросійських польських громадсько-політичних організацій та рухів. Про це повідомляє Upmp.news.

Як виявилось, військова агресія Кремля проти України не лише розвіяла міф про “непереможність другої армії світу”, але й привела до тями вчорашніх “рупорів” і “друзів” Кремля в країнах Вишеградської четвірки.

Так, ще вчора ряд польських неурядових організацій на руку російському агітпропу цілком упевнено займалися тенденційним та упередженим висвітленням у польському інформаційному просторі контроверсійних сторінок українсько-польської історії 1943 – 1944 років, просуванням наративу щодо неприпустимості діалогу порозуміння і консенсусу між польським та українським народами, формуванням у Польщі неприязного ставлення до української державності та українського народу й навішуванням на українців різноманітних пропагандистських кліше та ярликів, авторами яких часто виступали центри сугестивних технологій із смоленською чи московською реєстрацією. З 24 лютого вказані “мовники” фактично зникли з медійного поля або ж намагаються “триматися в тіні” аби не привертати до себе уваги з боку як польського суспільства, так і правоохоронців Республіки.

Утім змиритися із повною втратою важелів впливу на польське суспільство російський тоталітарний режим не зміг, а тому, за словами директора Центру дослідження стратегічних комунікацій Волинського національного університету імені Лесі Українки Сергія Федонюка, було прийнято рішення витягти з “колоди агентів впливу” найбільш маргінальні угруповання проросійської орієнтації, які в умовах своєрідного “ветування” у польському інформаційному просторі “українського питання” були готові зайняти нішу “україноненависницьких” організацій та акумулювати довкола себе не лише ярих прихильників “руського міра”, але й найбільш латентних русофілів.

Однією із таких організацій, на думку українських експертів, виявилось польське парамілітарне і панславістське угруповання з неонацистськими і язичницькими ідеологемами та “антизахідними”, “євроскептичними” і “антинатівськими” програмними засадами “Задружнє коло – Слов’янська дивізія.

Як засвідчила новітня історія путінської Росії, використання неонацистських, расистських та екстремістських формувань для грубого втручання у внутрішні справи інших держав стало для олігархічно-корупційної верхівки з кооперативу “Озеро” справжнім надбанням, яке у поєднанні з пострадянською машиною пропаганди та лицемірною дипломатією у виконанні улюбленого блазня верховного чекіста, стало для тоталітарного режиму ледве не основним засобом збереження влади всередині країни та розростання даної пухлини на інших територіях.

Станом на сьогодні на великоруських болотах функціонує десяток організаційно-розгалужених екстремістських організацій, які в якості своїх основних ідеологем використовують нацистську і фашистську символіку й атрибутику, пропагують верховенство білої раси і меншовартість певних народів, продукують міжнаціональну, міжетнічну і релігійну ворожнечу та ненависть. Найбільш помітними у російській медійній сфері є такі угруповання, як “Руський імперський рух”, “Руська національна єдність”, “Народно-визвольний рух”, “Русич”, “Русько-слов’янське об’єднання і відродження”, “Об’єднання пам’яті генерала М.Г. Дроздовського і чинів Дроздовської дивізії”, “Руський загальновійськовий союз” й “Чорна сотня”.

Однак замість того, аби боротися з нашестям неонацистських і расистських організацій на теренах своєї країни, керівництво держави-агресора вирішило використати останніх в якості “рваного радянського черевика” для посягання починаючи з 2014 року на державний суверенітет України та просування свого шовіністичного і ксенофобського світогляду, відомого як “руській мір”, у європейському суспільстві.

У даній парадигмі функціонерам “Задружнього кола – Слов’янської дивізії”, які, аналогічно зі своїми ідеологічними “побратимами” із-за поребрику, тяжіють до атрибутики Третього рейху, російською пропагандою була приготована роль “борців із західною окупацією Польщі”. Так, натомість звинуваченню у нацизмі й навішуванню кліше “фашистів” і “язичників-сектантів”, у російському інформаційному порядку денному членів вказаної організації було вирішено зобразити в якості прихильників “польсько-російської дружби”, котрі виступають проти зовнішньої політики польського Уряду стосовно РФ і називають її “русофобською”, є солідарними з “братським руським народом”, заявляють про необхідність відновлення економічної співпраці і гуманітарного обміну з державою-терористом та просувають на шкоду суверенітету і територіальній цілісності Польщі концепцію щодо створення разом із Росією, Білоруссю, Сербією й іншими слов’янськими країнами т.зв. “братського союзу” у вигляді конфедерації, в основу якого пропонують закласти слов’янську іреденту.

Утім, як виявилось, вказані російські наративи і справді знайшли своє підтвердження в діяльності зазначеної організації. Зокрема лише у цьому році в унісон російському збройному втручанню в Україну функціонери “Задружнього кола – Слов’янської дивізії” провели у польському публічному просторі щонайменше п’ять заходів в підтримку імперських амбіцій країни-агресора, у яких не лише підтримали територіальні претензії Москви до кримського півострову, але й виступили зі словами солідарності в адресу воєнізованих формувань, які заявляючи про “богообраність росіян”, тероризують і знищують український народ під гаслами “Україна – Росія”, “За велику Росію”, “За руську іреденту”, “Київ буде російським або безлюдним, і безлюдний нас також влаштує”.

Однією з таких російських парамілітарних організацій є “Русько-слов’янське об’єднання і відродження”, бойовики якого, починаючи з 2014 року, здійснюють на території окремих районів Донецької і Луганської областей у складі диверсійно-штурмової розвідувальної групи “Русич” узгоджену з ГУ ГШ ЗС РФ терористичну та розвідувально-підривну діяльність проти України, а станом на сьогодні приймають безпосередню участь у збройній агресії Росії у складі 107-ого стрілецького батальйону мобілізаційного резерву 100-ої окремої мотострілецької бригади Республіканської гвардії ДНР (в/ч 08826), 112-ої окремої роти добровольчого батальйону імені Судоплатова і приватної воєнної кампанії “Група Вагнера”.

Саме завдяки цій панславістській організації функціонери “Задружнього кола – Слов’янської дивізії” власне й заплямувалися “російським” шовінізмом та увійшли до кола “друзів” тоталітарного режиму Кремля. Однак носіння зазначеного гнилого статусу вимагало від польських нацистів й відповідних “жестів” у бік своїх побратимів. Відтак, у той час, як бойовики вказаного вище російського формування рапортували у своїх соціальних мережах про чергове взяття у полон польських громадян, котрі відстоювали незалежність і самобутність українського народу від московського окупанта, їх польські “колеги” висловлювали їм щирі побажання перемоги на полі бою.

Як відмітили у Центрі дослідження стратегічних комунікацій: “Особливості медійної риторики і програмних засад “Задружнього кола – Слов’янської дивізії” є дуже характерними для проросійських організацій так званої “м’якої сили”.

Зокрема, вони є спрямованими на пропагування в інформаційному просторі Польщі шовіністичної концепції “руського міра”, підрив її обороноздатності і національної державності, а також просування штучної ідеології панславізму як першого кроку до формування у польському суспільстві сепаратистських ідей про необхідність часткової втрати державою власного суверенітету і переходу Польщі під протекторат Москви в інтересах боротьби з “ворожим Заходом”, а відтак вказують на те, що зазначене угруповання вже стало де-факто неофіційним “рупором” Кремля з просування наративів російської пропаганди в одній із країн Північноатлантичного альянсу”.

Водночас, не зважаючи на наявність очевидних загроз, які походять з організації “Задружнього кола – Слов’янської дивізії” та її московських покровителів, діяльність вказаного формування і досі залишається не забороненою в Польщі, а її члени продовжують проводити військові вишколи і нести у польське суспільство делеговані із-за кордону для вкиду деструктивні наративи, які ставлять під сумнів незалежність, суверенітет і територіальну цілісність Польщі.

#війна #агресія #рашизм #нацизм #інфовпливи