У Польщі відновлюють забуті мови
Зараз у Польщі говорять на 17 корінних мовах і діалектах, які не є польськими. Більшості з них загрожує вимирання. Їх порятунок – це мета проекту «Гуманітарні науки для Європи», що реалізується в рамках програми «Горизонт 2020». Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Монітор Інфо.
У ньому беруть участь дослідники з Варшавського університету, Лейденського університету та Лондонського університету. Координатором проекту, в якому беруть участь лінгвісти, історики та антропологи, є професор Юстина Олько з факультету вільних мистецтв Варшавського університету.
Європейські дослідники, що шукають ефективних методів збереження мов, які зникають, зосереджені передусім на контактах із тими, хто цими мовами говорить. Таким чином, вони потрапили до десятків громад у всьому світі, включаючи Мексику, США, Бразилію та Таїланд. У проекті беруть участь різні мовні меншини, що проживають у Польщі: вілямов’яни, лемки, сілезці, кашуби та мазури.
Спільноти, із якими спілкувалися дослідники, поступово витісняли свою основну мову. Це було результатом переслідувань і дискримінації з боку людей, які розмовляли найпоширенішою у країні мовою. Люди, які зазнали такої травми, не хочуть використовувати свою рідну мову, старші покоління припиняють навчати своїй мові дітей. Навіть мова, якою говорять кілька тисяч людей, може зникнути протягом двох поколінь.
У США, в громадах, які відмовилися від своєї мови, серед молоді в декілька разів більше самогубств порівнянні з тими громадами, які зберегли свої мову і культуру. На психічне й фізичне здоров’я впливає втрата почуття ідентичності.
Прикладом діяльності, що здійснюється в рамках прикладних гуманітарних наук, є місто Вілямовіце в Сілезькому воєводстві. У середині XIII ст. тут утворилася окрема мова – вілямовська. Після Другої світової війни вілямов’яни стали жертвами репресій, внаслідок чого мова – офіційно заборонена – почала зникати. Зараз вілямовською мовою говорять лише понад 20 людей похилого віку. У 1990-х роках лінгвісти не вірили в можливість виживання цієї мови.
«Вілямовська мова – це лабораторія відновлення мови, адже це невелика громада, де ми можемо на постійній основі спостерігати за результатами досліджень. У проекті задіяні молодь, місцева влада, школа та інші установи», – пояснила Юстина Олько.
Вдалося організувати мовні семінари, літні школи та наукові поїздки, а також європейський тиждень лінгвістичного та культурного різноманіття. У співпраці з асоціацією «Вілямов’яни» було підготовлено спектакль «Hobbit. Hejn an cyryk» за романом Толкіна.
Джерело: Rzeczpospolita