ABC польської культури: Ф як Фалат і Фангор

Юліан Фалат та Войцех Фангор. Що ж може об’єднувати цих двох митців, настільки віддалених один від одного в часі і за стилем? Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Волинський монітор.

Чи обрати зручність і простоту та кросівки, чи трішечки помучитися створенням ефектного образу й запхати ноги в менш зручні шпильки? Чи купити автомобіль – великий, сімейний, такий собі шосейний лайнер, чи, може, блиснути в низько посадженій спортивній машинці з нетерпеливим гарчанням, на яку чигають підступні бордюри? Чи обрати неземної краси краєвиди, які одразу ж заспокоюють душу, чи замахнутися на дещо більше й затримати свій погляд на чомусь, що, може, в першу хвилину виводить із себе й коле дивакуватістю, аби вже за мить затягнути у власний неземний світ? Важкий вибір, але він ніколи не буває простим, отож обираю. Нехай одне буде головною стравою, а друге – закускою або десертом, як хто собі бажає.

Юліан Фалат та Войцех Фангор. Що ж може об’єднувати цих двох митців, настільки віддалених один від одного в часі і за стилем? Може, перша літера прізвища, може, вічний мистецький пошук, може, моя нерішучість, кого з них обрати, а може, взагалі щось інше. Оцінюйте самі.

Юліан Фалат народився в Тулиголовому (сучасна Львівська область) у сім’ї органіста. Дитинство провів, випасаючи гусей та корів. Учитися йому не дуже хотілося, а школу, здається, взагалі не терпів. Ходив, бо змушували. Однак умів і хотів малювати. Ледь витримав навчання у Школі художніх мистецтв у Кракові, голодуючи й бідуючи. Оскільки був із бідної сім’ї і не міг придбати олійні фарби, зацікавився акварелями. Чи міг хтось тоді припустити, що це виростає один із найвидатніших польських акварелістів? У цій техніці він досягнув небувалої майстерності. Коли після років злиднів настав період благополуччя й художник міг виражати свій куншт і олією, і пастелями, і гуашшю, то своїх акварелей він уже просто не хотів покидати і найохочіше використовував саме їх. У своїх роботах художник часто повертався до тематики полювання й мотиву дикої природи. З усіх пір року, які він переносив на полотно, найбільше любив зиму, і саме зимові пейзажі принесли йому найбільшу популярність.

                                                                                                                           Юліан Фалат. Повернення з ведмедем. Джерело: Wikipedia

Про пристрасть Фалатa малювати сніг свідчить вибраний ним найважчий шлях у техніці малювання, адже серед водяних фарб немає білої. Аби отримати ефект білизни, потрібно залишити картон незамальованим. А що ж робити, коли єдиною темою картини є сніг? От і велич художника. Аквареллю надзвичайно важко оволодіти, вона не піддається коригуванню, вона викликає ефекти, непередбачувані навіть самим митцем. Фалат, як і Ерно Ерб, часто малював сцени буденного життя, звичаї та релігійні ритуали. Він створив власне бачення імпресіонізму. Це проявлялося в певному, навіть спонтанному, розташуванні кольорових плям, підсиленні блакитних і фіолетових відтінків у зонах тіні та використанні навперемін теплих і холодних контрастів. Обширні, горизонтально розтягнені краєвиди, сповнені меланхолії і туги не до кінця відомо за чим, із сільською забудовою, вкрапленою в засніжені поля або з потемнілим руслом ріки, що плине вглиб, кудись далеко, поворот за поворотом.

                                                                                                      Юліан Фалат. Зимовий пейзаж з річкою і птахом. Джерело: Wikipedia

Просто неймовірна віртуозність, сприйняття кольору, здатність відтворити найтонші відтінки світла й кольору поміщають Юліана Фалата до найбільших майстрів палітри і пензля.

Войцех Фангор належить до когорти співтворців польської школи плакату. Він і досі залишається єдиним польським митцем, який мав персональну виставку в Музеї Гуггенхайма в Нью-Йорку. Займався малярством як фігуративним, так і абстрактним. На початку шістдесятих років прославився так званим пульсуючим малярством – абстракціями, які дають відчуття руху. І знову, як і в інших художників, ми можемо зауважити у Фангора захоплення кольором. Митець прагнув, аби колір виходив із його картин і створював чарівний простір між полотном і глядачем, прагнув до ілюзії пульсуючого руху. Войцеха Фангора вабив космос і рух, який його супроводжує. Наближення й віддалення планет та інших об’єктів, якщо дивитися через телескопні лінзи, призводить до того, що вони втрачають свою чіткість, змінюють форму. Такого самого ефекту художник хотів досягнути у своїх роботах. І незалежно від того, куди і до якої категорії ми хочемо віднести картини митця, ми безсумнівно проникнемо з ними в саме ядро кольору. Ці полотна запрошують, майже змушують розчинитися в нечітких, розмитих кольорових плямах, яких не обмежує жодна лінія; жоден бар’єр не перекриє нікому дороги в цій мандрівці. Ореол, який з’являється навколо цих робіт, дозволяє розслабитися, порелаксувати, а ми самі на момент можемо відчути себе відкривачами і споглядальниками далеких і дуже незвіданих світів – матеріальних і ментальних.

Войцех Фангор. Джерело: WikiMedia, Фото: Marcin Kucewicz

Габріеля ВОЗНЯК-КОВАЛІК,
учителька, скерована до Луцька і Ковеля організацією ORPEG