Польський воєнний експерт: відступ з Херсона — третя велика катастрофа для російської армії в цій війні
За словами професора Пьотра Ґрохмальського, путін своєю чергою намагається нав’язати наратив, нібито він дав сигнал до дипломатичних переговорів, але насправді йому був потрібен час для знищених, розгромлених російських формувань. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Польське радіо.
Експерт з питань Росії Марек Будзіш в ефірі Польського радіо 24 зазначив, що відвоювання Херсона стало значним успіхом для української сторони. На його думку, цей успіх можна розглядати на кількох рівнях, але найважливіший із них — символічний:
«Адже Херсон був єдиною обласною столицею, яку російським військам вдалося захопити в Україні після 24 лютого. Відвоювання Херсонщини означає, що українська сторона відбила понад половину територій, окупованих росіянами з того часу».
Марек Будзіш зазначив, що повернення Херсона є стратегічно важливим для безпеки Одеси та Миколаєва. Він нагадав, що про плани відтіснити Україну від моря росіяни говорили ще влітку. «Це дуже малоймовірно сьогодні після відвоювання Херсона, — підкреслив він:
«Можлива гіпотетична атака росіян повинна була би спочатку призвести до відвертання ситуації, тобто до захоплення плацдармів на правому березі річки. Дніпро на цій ділянці дуже широкий, тому з військової точки зору дуже малоймовірно, що росіяни атакуватимуть Одесу. Це успіх української сторони».
За словами Марека Будзіша, українська армія досить спокійно ставиться до цього успіху, оскільки усвідомлює, що це не та перемога, яка вирішує долю війни. «Ейфорії в українській армії немає», — підкреслив він.
Професор Пьотр Ґрохмальський на хвилях Польського радіо 24 сказав, що відступ з Херсона є третьою великою катастрофою для російської армії, і це може сильно вплинути на моральний дух російських солдатів:
«З більш широкої перспективи, це дуже важлива подія. Треба розуміти, і це рідко усвідомлюють передусім європейці, але на чому неодноразово наголошував генерал Залужний, — ця війна за кількісними та якісними параметрами навіть перевищує те, що пережила Україна під час Другої світової війни на своїй території. Для України — це гігантський конфлікт. Глобально — це найбільша війна 21 століття. Інтенсивність бойових дій, артилерійських обстрілів, масштаби цих обстрілів, кількість боєприпасів, логістика є макромасштабними діями».
Як додав Пьотр Ґрохмальський, важливо також було, чи поверне Україна зрівняний із землею Херсон, чи ще придатне для функціонування місто:
«Не забуваймо, що росіяни вчиняли бандитські крадіжки в Херсоні та околицях, викрадали все, що тільки можна було вкрасти, розграбували бібліотеки, вивезли пам’ятники, зокрема пам’ятник Суворову, тій людині, яка вчинила першу велику різню поляків у варшавській Празі. Міністр культури України у певний момент навіть сказав, що росіяни самі проводять дерусифікацію. Але, звісно, масштаби успіхів у поєднанні із двома попередніми поразками (провальний наступ росіян на Київ і успішний контрнаступ ЗСУ на Херсонщині – ред.), безперечно дають більше Україні, ніж Росії. Натомість путін своєю чергою намагається нав’язати наратив, нібито цим він дав сигнал до певних дипломатичних переговорів, насправді йому потрібен був час для знищених, розгромлених російських формувань».
За словами Пьотра Ґрохмальського, нині путін грає на те, аби виграти час, створити атмосферу, нібито він готовий до перемовин, що він є раціональним політиком, про що мав би свідчити «порятунок» через відведення з Херсона російських солдатів:
«Путін дає теж сигнали, що він готовий до розмов, шукає контактів. З іншого боку, він грає на час, намагається перечекати і побачити, як зима у контексті енергетичних проблем в Європі вплине на політиків, громадську думку. Він хоче перезавантажити ситуацію, підготувати десятки тисяч мобілізованих, підрозділи, які нині проходять пришвидшене навчання. Звісно крім тих, котрих відразу виштовхали на лінію фронту, і які загинули. Величезна кількість із 50 тисяч, кого відразу кинули на фронт, або загинули, або отримали поранення, або піддалися паніці, багато намагається втікати, дезертирувати. Це та ціна, яку вони заплатили за те, аби їх негайно, без підготовки відправили на першу лінію».
Водночас у дискусії щодо війни між Росією та Україною все частіше постає питання про можливість ведення мирних переговорів і можливого введення туди миротворчих сил ООН. Хоча, на думку багатьох коментаторів, війна може тривати ще щонайменше два-три роки. Як сказав в етері Польського радіо 24 історик, експерт з питань міжнародної безпеки професор Даніель Бочковський із Білостоцького університету, «розмови про можливість створення миротворчих сил — це ілюзія»:
«Для відправки миротворців потрібен дозвіл Ради Безпеки ООН. Звичайно, це може бути вирішено – як у випадку з Корейською війною – Генеральною Асамблеєю. Але цих миротворців треба з чогось створити. По-друге, миротворців, як це було прийнято, відправляли, коли конфлікт був на порівняно невеликій території. Є лише три способи, як діяти у цій справі. Один з них — розмежування сторін, які хочуть нейтральної буферної зони, що неможливо через політику Росії стосовно бойових дій. Другий спосіб – змушення до миру, який неможливий знову ж таки через дії Росії. Третя можливість – це запровадження типово миротворчих сил. Росія в цьому не зацікавлена, ООН на такий крок не піде. Тема введення миротворців в Україну вкотре вкинута в громадський простір. Однак це нездійсненно. Я схильний вважати, що війна триватиме далі. Але насправді війна триває від 2014 року із нинішньою гарячою фазою. Вона триватиме до тих пір, поки Росії це буде вигідно, хоча війна давно вже їй не вигідна. Нині це війна за те, чи Росія збережеться у тій формі, в якій вона нині існує у зв’язку із пропагандою, на якій була побудована. Бо якщо впаде російська пропаганда, однієї лиш Росгвардії буде недостатньо, аби опанувати хаос, що виникне. Тому росіяни будуть продовжувати цю війну, бо їхня ціль була чітко окреслено в грудні 2021 року — це не Україна, а перестановка архітектури безпеки Європи. Багато росіян дотепер вірить, що Європа втомиться настільки, що врешті відмовиться від цього всього і прийме точки зору росіян під гаслом “розпочинаємо розмови”».
Втеча російських військових із правобережжя Херсонщини було логічною у зв’язку із поганим станом та низьким бойовим духом російської армії. При цьому, як зауважив професор Бочковський, на відміну від Харківського напрямку, російська пропаганда дуже добре підготувала та нав’язала конкретний наратив щодо відступу російських військ. На погляд експерта, Херсонський театр бойових дій припиняє своє існування.
Історик, політолог професор Люблінського католицького університету Мєчислав Риба вважає, що «з військової точки зору відступ росіян від Херсона має сенс, тому що російське командування хоче зберегти свої сили і зміцнитися на лівому березі Дніпра»:
«Але не забуваймо, що Росія не є раціональною державою в цьому плані. Вона як хоче розкидається кров’ю своїх солдатів, каже, що у них багато людей. Якщо там дійсно військовий, а не політичний чинник став вирішальним, то для путіна це неприємна новина. З нашого погляду, все сходиться: поважаємо кров солдатів, певним чином втрачаємо фронт, можемо мати оперативні можливості в інших місцях, війна може тривати ще довгі роки, але не можна стікати кров’ю і втрачати стільки техніки. Говорячи про раціональність цього, з точки зору риторики путіна — включно з проведенням псевдореферендуму та натяком на те, що якщо хтось порушить ці території, буде застосовано ядерну зброю — послання путіна провалюється на наших очах. Це все потрібно знати, бо, можливо в Росії вже починаються поки непомітні політичні процеси, коли не він вирішує все на фронті, а якщо не він усе вирішує, то це можна теж назвати певною ерозією влади, а це завжди небезпечне для Росії. Але це лише спекуляції і переконливих знань на цю тему немає. Але я не думаю, що політики в Кремлі вважають, що ця військова операція є хоча б якимось успіхом для Росії».
Сильно заідеологізовані прихильники війни, що належать до електорату путіна, все менше задоволені, оскільки Кремль не в змозі досягти максималістських цілей вторгнення, оцінив тим часом американський Інститут вивчення війни (ISW).
Згідно з найновішим аналізом, Інститут вважає, що ці суперечки послаблюють впевненість «в активності путіна та його здатності виконати свої військові обіцянки». «Пряма критика путіна в провоєнних колах майже безпрецедентна», — кажуть американські аналітики.
PR24/Тарас Андрухович