Повернуті із забуття: Мечислав Куликовський
http://www.monitor-press.com/images/issue/213/Kulikowski.jpg

Повернуті із забуття: Мечислав Куликовський

Продовжуючи цикл статей про учасників польського антирадянського конспіративного Союзу збройної боротьби – 1, пропонуємо увазі Читачів «Волинського монітора» біографічний нарис про Мечислава Куликовського. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Волинський монітор.

Мечислав Куликовський народився 2 серпня 1919 р. у селі Юлянівка (нині Житомирська область). Його батько, Ромуальд Куликовський (1891 р. н.), упродовж міжвоєнного періоду працював телеграфістом на залізничній станції Рівне, а після встановлення радянської влади був сторожем на асфальтному заводі. У власності Ромуальда Куликовського був один гектар землі та житловий будинок. Матір Мечислава, Станіслава Войцехівна Куликовська, займалася вихованням дітей. Мечислав мав меншого брата Юліана (1921 р. н.), в архівно-слідчій справі він фігурує як учень, та сестру Ядвігу (1925 р. н.), ученицю. Відомо, що Мечислав закінчив семирічну загальноосвітню школу, а згодом Рівненське комерційне училище. Також він три роки навчався в морському училищі в Гдині й за цей час побував у портах Франції, Англії, Італії та інших держав.

Станом на 1940 р. родина Куликовських у повному складі мешкала в Рівному на вулиці Ожешкової, 16. Після 17 вересня 1939 р. Мечислав працював помічником механіка на державному млині, розташованому на вулиці Фабричній у Рівному.

До лав польського підпілля його завербував Тадеуш Маркевич, із яким свого часу вони разом навчалися в комерційному училищі. Той з осені 1939 р. вчився в одному з інститутів Львова. Приїхавши у грудні 1939 р. на різдвяні канікули до Рівного, Тадеуш Маркевич у костелі зустрів Мечислава Куликовського. Між хлопцями зав’язалася розмова про майбутнє польської держави. Тадеуш розповів, що у Львові створена підпільна організація, яка буде боротися за відновлення Польщі. Але Мечислав мав цілком аргументовані сумніви в ефективності однієї організації, адже Польща не зуміла вистояти при наявності цілої армії. На це Тадеуш відповів, що осередки організації відкриють у кожному місті колишньої Польщі. Їх основою мають стати кадрові польські офіцери. Він попросив Мечислава про те, щоб, коли зі львівського керівного центру до Рівного приїде він або інша особа, той доправив його до полковника Яницького.

І дійсно, в другій половині січня 1940 р. на квартиру до Мечислава Куликовського зі Львова прибув чоловік зі шрамом на обличчі, який мав псевдонім «Віт». Як і було попередньо домовлено, він відвів Віта до полковника Юзефа Яницького й залишив там. Більше вони жодного разу не зустрічалися. З Яницьким Мечислав бачився ще раз під час виборів депутатів до Верховної Ради 24 березня 1940 р.

Мечислав Куликовський більше нічого не знав про діяльність СЗБ і не був знайомий ні з братами Язвінськими, ні з будь-ким іншим із підпілля.

До в’язниці в Рівному він потрапив 12 квітня 1940 р., коли його арештував третій відділ УДБ УНКВС у Рівненській області.

Під час арешту в Мечислава вилучили золотий годинник, дві золоті та одну срібну монети на суму 15 рублів 60 копійок царської чеканки, срібні монети (73 злотих польської чеканки), нікелеві монети (13 злотих 90 грошів) і польські паперові купюри (2 767 злотих). Усе передали на зберігання у фінвідділ УНКВС у Рівненській області.

На допитах та очних ставках, одна з яких відбулася 24 вересня 1940 р., стало відомо, що Мечислав Куликовський ще до створення СЗБ погодився долучитися до конспіративної групи, що виникла з ініціативи одного з поручиків Війська Польського (ім’я невідоме). Варто відзначити, що таких груп було багато, і діяли вони розрізнено й малоефективно. Під час зазначеної очної ставки Мечислав заявив: «Я дійсно є учасником антирадянської польської повстанської організації з листопада 1939 р., у яку мене втягнув житель Рівного, мій товариш Гомулка Антон». Антон дав Мечиславу завдання роздобути зброю. Тож під час поїздки в Барановичі він розповів своїй знайомій Анні Стаховській, працівниці тамтешнього поштового відділення, що належить до підпільної організації й хоче придбати зброю. Та пообіцяла в цьому допомогти. Однак Мечислав так і не виконав завдання Гомулки, а сам Гомулка невдовзі разом із родиною виїхав до Генерал-губернаторства.

Вироком Рівненського обласного суду, виїзне засідання якого відбулося 22–23 листопада в Дубні, та повторного судового засідання, яке пройшло 17–18 січня 1941 р., за ст. 54–2, 54–11 КК УРСР Мечислава Куликовського засуджено до шести років позбавлення волі у виправно-трудових таборах та обмеження у громадянських правах на п’ять років із конфіскацією всього майна.

Заключенням прокуратури Рівненської області від 30 грудня 1993 р. Мечислав Куликовський підпадає під дію ст. 1 Закону Української РСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17 квітня 1991 р.

18 жовтня 1941 р. на підставі указу Президії Верховної Ради СРСР від 12 серпня 1941 р. Мечислава Куликовського звільнили з-під варти. Отже, в радянській неволі він перебував 1 рік, 6 місяців і 6 днів. Його подальша доля нам не відома.

Тетяна САМСОНЮК

P. S.: Тетяна Самсонюк – головний спеціаліст відділу використання інформації документів Державного архіву Рівненської області. Матеріали рубрики «Повернуті із забуття» опрацьовані за архівно–слідчими справами, що зберігаються у фонді «Управління Комітету державної безпеки УРСР по Рівненській області (1919–1957 рр.)» ДАРО та Архіві управління Служби безпеки України. Будемо вдячні, якщо відгукнуться родичі героїв рубрики або ті наші Читачі, які володіють більшою кількістю інформації про них.