Сьогодення – вже майбутнє: огляд зовнішньополітичних тенденцій з вибраними державами на 2021р.

2020 рік став доволі важким для більшості держав світу. Очікування хвилі економічного процвітання, а разом з ним – і зміцнення наявних та розбудови нових двосторонніх зв’язків – стали жертвою лютої пандемії COVID-19. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на офіційний блог Президента Молодіжного центру міжнародної діяльності ПУГП Богдана Мироненка.

Відтак очікування від 2021-го у людства надзвичайно серйозні – назвімо їх справжнім глобальним перезавантаженням. Винятком не є й Україна, народ та влада якої щиро сподіваються на якнайшвидше повернення нормального стану речей у взаєминах із чинними та потенційними партнерами. У цьому матеріалі мова піде про нинішні виклики у двосторонніх взаєминах із вибраними державами – Польщею, Чехією, Словаччиною та Румунією – і способи їх подолання, а також про нові можливості реалізувати багатющий потенціал сторін – у 2021 та на майбутнє.

ПОЛЬЩА

Польща лишається традиційно одним з найліпших партнерів України в рамках ЄС. Присутні на певному рівні конфлікти в царині історичної політики майже не вплинули на активний товарообіг, що за січень-жовтень 2020 р. зазнав лишень майже непомітного зниження й склав майже $ 6 млрд. Щоправда, як і з багатьма іноземними державами, для України він дефіцитний. Успішно діють організації, що сприяють активізації ділових контактів обох держав, активно співпрацюють із законодавцями для полегшення бізнес-діяльності (приміром, заснована ще 1992р. Польсько-Українська Господарча Палата).

При цьому варто відзначити, що значну частину експорту до Польщі все ще складає сільськогосподарська продукція. Для України вкрай необхідно виправити цей стан речей, позаяк такий крен в аграрний бік несумісний з диверсифікованою структурою економіки (особливо згубно це позначається на розвитку сфери послуг). Більше того, наша держава стрімко вичерпує свою передбачену Угодою про асоціацію з ЄС квоту на експорт окремих видів такої продукції (приміром, воску, меду та насіння) у прагненні бізнесу якнайшвидше скористатися вигідними умовами оподаткування. Аграрії Польщі також висловлюють незадоволення умовами Угоди, позаяк ринок держави виявляється переповнений дешевими українськими сільськогосподарськими товарами, що їх – цілком логічно – вигідніше придбати для подальшої промислової обробки, аніж вітчизняні. Виникає небажаний дисбаланс.

Для виходу з такої ситуації Україні варто працювати над посиленням позицій сфери послуг та промисловості, енергетики (в тому числі розглянути можливість нарощення обсягів експорту електроенергії через потужності Бурштинського енергоострова).

Необхідним вбачається досягнення консенсусу в доволі болісному питанні переміщення трудових ресурсів, щодо незбалансованості якого з українського боку в бік польський висловлюються слушні побоювання. Втім, штучно гальмувати природного потягу населення до більш гідних та ліпше оплачуваних умов праці в умовах ринкової економіки сенсу також немає – відтак постає потреба спільно створювати робочі місця на території України, що зацікавить потенційних польських інвесторів та запобігатиме перенасиченню польського ж ринку праці згодними на дещо нижчу від середньої, та все ж вищу від прийнятої на батьківщині оплату праці українцями.

Необхідним для України є провадження політики зацікавлення інвесторів, зокрема зниженням окремих видів податків із встановленням вищої ставки податку на виведений капітал, а також наданням інвестиційного супроводу, та найперше – суворої й безкомпромісної боротьби з корупцією, гармонізації вітчизняного законодавства з європейським, налагодження співпраці з міжнародними правоохоронними установами для забезпечення належного покарання правопорушників, запобігання легалізації злочинним чином здобутих коштів тощо. Можливо, виникне потреба у подовженні діяльності Антикорупційної ініціативи ЄС з залученням фахівців польського Центрального антикорупційного бюро до навчання та тренування персоналу Національного антикорупційного бюро.

Великі перспективи має й діяльність у рамках Люблінського трикутника. Для України він може стати таким собі тренувальним майданчиком, на якому партнери – Польща та Литва – асистуватимуть у імплементації європейських стандартів та законодавчої бази. Понад те, в рамках цієї платформи можливе створення ефективної системи протидії гібридним загрозам з боку Росії (у тому числі інформаційним атакам та шантажу з використанням транзиту природних ресурсів) шляхом створення єдиної системи веб-захисту (у тому числі критично важливих державних ресурсів), а також налагодженням ефективної системи транзиту скрапленого природного газу, що наразі активно надходить до терміналів у портах польського Гданська та литовської Клайпеди. Крім того, Україна отримає доступ до ресурсної мережі Ініціативи трьох морів (не будучи, однак, її членом, позаяк не вступила до ЄС), що дозволить під’єднати українські шляхи сполучення до єдиної великої мережі, що простягатиметься аж до Адріатики, а також візьме участь (імовірно, в довготерміновій перспективі навіть спільно з Білоруссю) у розбудові об’єктів водного шляху Е–40, що пролягатиме Віслою, Прип’яттю й Дніпром і стане зручним коридором для суден, що прямують з Балтійського моря в Чорне й навпаки.

Перспективним напрямом польсько-української співпраці є розвиток традиційно доволі депресивних прикордонних регіонів типу Західного Полісся та північної частини Ужгородського району Закарпаття. Автомобільні шляхи, створені тут доволі давно, вже не забезпечують диверсифікованої економіки, тож вбачається за корисне й навіть вигідне для польської сторони заохочувати розбудову середніх та великих виробництв, в тому числі навіть містоутворюючих, у перспективі, що стане чудовим способом вирішення проблеми з браком робочої сили в тих місцевостях. Логістичну складову можна вже вважати створеною – доставлення продукції до кінцевого споживача не викличе труднощів.

Надзвичайно важливим є збереження миротворчої бригади LITPOLUKRBRIG та спільне провадження миротворчої діяльності – в тому числі поза межами сил ООН та НАТО. Актуальною видаватиметься допомога Варшави та Вільнюса як повноправних членів НАТО у продовженні й завершенні військової реформи в Україні (у тому числі структурній реорганізації та оптимізації діяльності ДП “Укроборонпром”), здобутті новітніх зразків озброєння, організації власного виробництва.

ЧЕХІЯ

Чеська Республіка, як і Польща, є традиційно стабільним економічним партнером України, незалежно від зміни політичного керівництва обох держав. Загальний обсяг двосторонньої торгівлі між Києвом та Прагою за січень-жовтень 2020р. дещо знизився через пандемію COVID-19: показник експорту до Чехії склав приблизно $651 тис., імпорт до України – $764,5 тис. Відтак наша держава має у двосторонніх торгових взаєминах із цією державою дефіцит – втім, він не є надзвичайно серйозним і може бути легко надолужений після поліпшення епідеміологічної ситуації: Чехія є однією з найбільш зачеплених коронавірусом держав ЄС і навіть світу: при кількості населення 10,6 млн за весь час зафіксовано понад 701 тис. випадків, що вочевидь позначається на економічній ситуації у вигляді зростання обсягів закупівлі товарів та падінні виробництва.

Структура українського експорту до Чехії доволі високотехнологічна й включає переважно машинерію та метали; водночас присутня й сільськогосподарська продукція, і вироби легкої та текстильної промисловості. Відтак можна говорити про те, що експорт до Чехії диверсифікований, ресурсної залежності не спостерігається.

Як і в ситуації з Польщею, складним питанням лишається вкрай високий попит на українські трудові ресурси в Чехії. Особливо популярне їх використання в аграрній сфері: самостійно країна може впоратися зі збором та переробкою овочів та фруктів лише приблизно на 30%. Влітку 2020р. чеські агрофірми активно залучали до сільськогосподарських робіт безробітних та студентів, проте все одно зазнали значних втрат через складнощі з українськими сезонними робітниками, виїзд котрих до Чехії було суттєво обмежено. Ця картина чудово ілюструє залежність, фактично, держави від української робочої сили, що згубно впливає на зайнятість у самій Україні. Вирішенням цієї проблеми міг би слугувати активніший допуск чеських підприємств на український ринок, в тому числі в агропромисловій царині після відповідного результату запланованого референдуму, або ж у вигляді концесій.

Співпраця з Чехією та Польщею може й повинна враховувати потужності такого майданчика, як Вишеградська група. Звичайно, про повноцінний вступ України до цієї організації поки не йдеться. Втім, Вишеград може слугувати для нашої держави гарним ринком збуту продукції, а також відмінною посередницькою платформою. Уряди держав групи переважно позитивно ставляться до України і як водночас члени ЄС можуть відстоювати наші позиції перед брюссельським керівництвом, проте в будь-якому разі це не знімає з влади обов’язку втілення позитивних реформ. Більше того, саме в рамках Вишеградської групи можливо організувати процес влагодження стосунків між Україною та Угорщиною.

Вигідне географічне розташування Чехії сприятливе для організації нових комунікацій її територією. Можливе прокладання як нових автомобільних шляхів, що сполучать Західну Європу з державами Сходу та пройдуть через Чехію та Україну, так і річкових каналів, що поєднають (найоптимальніший варіант) Влтаву з Дунаєм та відкриють для суден центральноєвропейських держав доступ до Чорного моря, посприявши при цьому розвитку традиційно доволі депресивного регіону гирла Дунаю та давши нове дихання вітчизняним пароплавствам.

Хрестоматійним прикладом чесько-українського економічного співробітництва лишається діяльність заводу “Єврокар” у закарпатському Соломонові. З урахуванням успіхів діяльності групи Volkswagen, частиною якої є Skoda, найбільший автомобільний виробник Чехії, цілком можливим є розширення діяльності з автомобілебудування на території України аж до організації повного циклу складання авто економного та середнього цінових сегментів, що користуються попитом в Україні.

Значною проблемою для України є стрімке скорочення площі лісів внаслідок відсутності чіткої природоохоронної стратегії і значних корупційних зловживань у царині лісового господарства, що призводять до зростання кількості нелегальних рубок. Відсутність, фактично, легальної можливості оволодіти ділянкою лісу для приватного користування призводить до створення монополії держави на ці ресурси й, у подальшому, недбалого користування ними. Звідти – лісові пожежі та ще більше незаконних рубок. Чехії вдалося свого часу впоратися з цією проблемою шляхом лібералізації законодавства, а також реєстрації Асоціації муніципальних та приватних власників лісу (SVOL), що має нині у своєму розпорядженні майже 20% усіх лісових ресурсів Чехії, співпрацює з Форумом ООН щодо лісів, Європейською асоціацією власників лісу та Європейським союзом землевласників. Координація взаємної роботи вітчизняного Держлісагентства та Асоціації могла б посприяти виробленню адекватної відповіді на виклики, що постають нині перед лісівництвом України.

СЛОВАЧЧИНА

Словацька Республіка є економічним партнером України вже багато років поспіль. Щоправда, за січень-жовтень 2020р. наша держава звела торгівлю з офіційною Братиславою зі значним дефіцитом. Показник імпорту знизився майже вполовину від показника за аналогічний період 2019р., зате словацька сторона продала Україні товарів та послуг на 28% порівняно більше.

Словаччина купує в України переважно руду й шлаки, а також жири, борошно, одяг, меблі й окремі види машинерії (як-от локомотиви). Отож, структура імпорту є диверсифікованою і сприяє розвитку відповідних галузей вітчизняної промисловості.

Як і Чехія, Словаччина розташована майже в самому серці європейського континенту, що, безперечно, надає їй чималі перспективи для поліпшення існуючих та розбудови нових шляхів сполучення. Протяжність українсько-словацького кордону найменша(лише 97 км), на ньому розміщено 5 пунктів пропуску – втім, його перетинає потужний коридор Е 50, що єднає французький Брест із російською Махачкалою через Париж, Прагу, Ужгород, Дніпро та Ростов-на-Дону. Автодорога національного значення Н 13 веде зі Львова. Через невелику протяжність кордону та близькість великої множини природоохоронних територій можливості дорожнього будівництва саме тут дещо обмежена – та все ж є можливість прокласти бодай нешироку ділянку полотна вздовж залізничної лінії, що веде від Соломонова до Чєрної, зробивши відгалуження траси М 06 від її переходу в міжнародну Е 573, сполучивши М 06 із словацькою регіональною автодорогою 79. Це призвело б до зменшення напруги на наявні 2 автомобільні пункти пропуску (фактично навіть 1, бо статус міжнародного має лише КПП “Ужгород – Вишнє-Нємецьке”). Спорудження такого пункту було би не надто обтяжливим для бюджету, позаяк можлива його інтеграція у залізничний КПП  “Чоп-Страж – Чієрна-над-Тисою”.

Словаччина – одна з “дунайських держав”. Зокрема, на Дунаю стоїть її столиця Братислава. Для України це надає велику варіацію можливостей співпраці. До прикладу, як уже згадувалося, можливий запуск масштабної судноплавної лінії від півдня Одеської області до річкових портів центральної Європи. Імовірною є й реалізація екологічних проєктів з очищення Дунаю – найзабрудненішої річки Європи – од стоків та відходів, котрі в кінцевому підсумку потрапляють до української чорноморської акваторії, відтак завдаючи непоправних збитків біосфері так званих Дунайських Плавнів.

Словацьке сільське господарство є доволі розвиненим і гарно адаптованим до законодавчих вимог ЄС. Саме агропромислова складова могла б стати важливим фактором транскордонної співпраці з Україною. Так, лише за 100 км від Ужгорода знаходиться регіон Токай, знаменитий своїми винами з XV ст., а в Пряшівському регіоні у долинах Татр та Карпат активно розводиться худоба. Співпраця (навіть транскордонна) між українськими та словацькими фермерами, доповнена активними контактами між урядами задля гармонізації законодавства, має далекосяжні перспективи.

Враховуючи, що приблизно 34 місця у словацькому парламенті утримують вкрай праві сили, що тепло ставляться до Москви, українському МЗС варто активізувати роботу на словацькому напрямку. Словаччина не висловлювала різких зауважень щодо змісту законодавства щодо мови освітнього процесу в загальноосвітніх навчальних закладах, тож цілком можливо провадити соціально-культурні, освітні активності із діаспорою. На виборах 2024р. голоси українців Словаччини можуть мати велику вагу й багато в чому визначити склад нової Національної Ради. Підтримка двох найбільших партій – “Звичайні люди” та “Курс – соціальна демократія” – критично важлива для нашої держави.

РУМУНІЯ

Румунія є однією з небагатьох держав ЄС, торгівля з якими для України профіцитна (різниця на нашу користь складає приблизно $355 млн). Вітчизняний експорт майже за всіма статтями перевищує імпорт і є надзвичайно диверсифікованим: від іграшок та меблів до чорних металів і пуху. Можна було б навіть умовно назвати його зразковим.

Важко переоцінити інфраструктурні ресурси та потенціал Румунії. Держава є однією з “дунайських”, має вихід до Чорного моря, межує водночас із балканськими та центральноєвропейськими країнами. Територією Румунії проходять численні автошляхи й залізничні колії, на узбережжі розміщені потужні порти, налагоджено поромний зв’язок із Грузією та Туреччиною. Існує проєкт прокладення шляху (залізниці або автодороги), що б поєднав литовський порт Клайпеда з турецьким Стамбулом і при цьому пройшов би через Румунію. План передбачає, що з Мінська гілка йтиме у бік Коростеня, що на Житомирщині, а через відгалуження (ймовірно, траса Е 373) до шляху отримає доступ Київ. У Коростені дорога розійдеться на дві гілки, одна з яких перетне центральну Румунію й Бухарест, а інша зверне до Одеси й Чорноморська та зайде в місто Галац. Реалізація цього амбітного задуму дозволить значно пришвидшити час переміщення пасажирів та вантажу між Балтійським та Чорноморським регіонами. Український споживач може відтак отримати легкий доступ до товарів, що вивантажуються в Клайпеді – як правило, доставлених зі скандинавських країн або й узагалі Нового Світу. Окрім того, між Києвом та Бухарестом буде врешті створено прямий шлях сполучення.

Як вже зазначалося вище, район гирла Дунаю (так звані Дунайські Плавні), що знаходиться якраз на кордоні України й Румунії, – унікальній природний об’єкт, місце проживання десятків видів рідкісних тварин та проростання – рослин. При цьому стік річки, на берегах якої стоять три європейські столиці та велика множина дрібніших населених пунктів, надзвичайно забруднює Чорне море. Живі організми при цьому неабияк страждають та поступово покидають район гирла. Варто також зауважити, що споживання виловленої в настільки забрудненому місці риби негативно позначається на здоров’ї людей. Київ та Бухарест мають спільними зусиллями втілити в життя низку природоохоронних проєктів, спрямованих на підвищення екологічного добробуту Дунайських Плавень.

Відомо, що Румунія володіє значними розвіданими запасами нафти та газу, що дозволяють їй експортувати зазначені ресурси. Значна частина родовищ розташована на півдні держави, вздовж кордону з Болгарією, а також на чорноморському шельфі. Це відкриває значні перспективи розбудови нафтогазової мережі від згаданих родовищ до, наприклад, українських переробних заводів Одещини та Миколаївщини або ж налагодження танкерних перевезень.

Румунський політикум (причому всі чільні партії) має стабільно позитивні стосунки з київським. Відтак доцільним вбачається не застосовувати радикальних кроків щодо румуномовного населення Буковини та Одещини, навзаклад підтримуючи діаспору та сприяючи вивченню української мови та літератури у державних навчальних закладах (особливо в прикордонних регіонах та Бухаресті).

Цей матеріал є частиною ширшого проєкту Аналітичного центру ADASTRA, мета якого – аналіз тенденцій двосторонніх взаємин України з обраними державами світу та розробка пропозицій стосовно поліпшення чинного стану економічних та соціально-політичних взаємин.