12–13 червня у Кракові відбулася ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Українська мова як іноземна в Польщі». Захід приймав Ягеллонський університет — один із найстаріших і найавторитетніших університетів Європи. Конференція стала важливою п [ . . . ]
Військові ризикують життям на фронті. Але інколи небезпека чекає на них навіть дорогою додому. Саме таку історію розповів один із українських захисників. Після ротації він їхав маршруткою додому. Коли підійшов до водія уточнити, чи зупиняється транс [ . . . ]
Щороку випускники складають НМТ, який має стати незалежною оцінкою їхніх знань. Проте іноді результати тестування суттєво відрізняються від оцінок у шкільному атестаті. Один із таких випадків стосується випускниці Академічного ліцею №5 міста Обухова [ . . . ]
Їхня історія кохання почалася всупереч здоровому глузду, суспільним стереотипам і порадам оточення. Коли вони познайомилися, Іванні було 36 роки, а Володимиру - лише 18. Вона вже пережила розлучення та самостійно виховувала двох дітей. Він навчався н [ . . . ]
23 травня Обухівська громада об’єдналася в автопробігу пам’яті до Дня Героїв. Центральними вулицями міста проїхала колона автомобілів із державними прапорами, портретами полеглих Захисників та символікою пам’яті. Але головним цього дня був не масштаб [ . . . ]
У блокадному Чернігові він їздив містом на велосипеді під обстрілами: розвозив продукти літнім людям, стояв у чергах за ліками, готував їжу самотнім стареньким і допомагав тим, кого інші часто не помічають. Костянтин Ярових міг виїхати за кордон разо [ . . . ]
Він любив сад, риболовлю і тихі вечори вдома з родиною. Умів знаходити спільну мову з усіма - від маленьких дітей до літніх людей - і ніколи не проходив повз чужу біду. 24 лютого 2022 року Олександр Повстянко, позивний «Тихий», сам пішов до ТЦК, бо [ . . . ]
Вони познайомилися ще підлітками - на тролейбусній зупинці в Харкові, коли обом було по п’ятнадцять. Відтоді Ігор Свічкарьов став для Марини не просто чоловіком, а людиною, з якою вони прожили життя як одне ціле - з вірністю, підтримкою і любов’ю, що [ . . . ]
Під час війни дитинство в Україні звучить інакше. Воно пахне валізами, тривогами, переїздами та дорослими розмовами, яких діти не повинні чути. Але навіть у цій реальності залишаються місця, де дитині повертають найважливіше - відчуття безпеки. Одне [ . . . ]
24 лютого 2022 року для родини Савіцьких почалося зі звичайного ранку, який за кілька годин розділив їхнє життя на «до» і «після». Роман Савіцький отримав повістку в перший день повномасштабної війни і сказав дружині лише одне: «Всі йдуть - і я піду» [ . . . ]
Марина Шевченко двічі втрачала життя, до якого звикла. У 2019-му - через онкологію, що змусила її переосмислити себе. У 2022-му - через війну, яка забрала дім, бізнес і стабільність. Сьогодні вона - засновниця громадської організації «Фенікс ОМ» в Об [ . . . ]
Він пішов у військкомат у перший день повномасштабної війни, без довгих розмов і без сумнівів, бо інакше просто не міг. Руслан Гелега загинув 16 грудня 2024 року на Запорізькому напрямку, у день, коли мав виходити з позицій, залишивши дружині лише од [ . . . ]
Дмитро Демський повернувся в Україну в перший день повномасштабної війни - без вагань і запасного плану. Він загинув на Донеччині в день, коли мав шанс вийти з позиції. Його історія - про вибір, який роблять ті, кого не потрібно довго описувати: щирі [ . . . ]
Він говорив просто і впевнено, ніби знав, що найважливіше - це не слова, а відчуття поруч: що вони разом, що попереду ще довге життя, що буде час на все.Олег Степанчук обіцяв своїй дружині прожити разом до ста років і померти в один день, але війна н [ . . . ]
Він не був людиною гучних слів, не шукав уваги і не потребував визнання, але коли країна опинилася під загрозою, він без зайвих пояснень узяв зброю і пішов туди, де найважче.Станіслав Перевера прожив життя так, як живуть ті, кого називають опорою - т [ . . . ]
Він не чекав повістки і не шукав виправдань, бо для нього війна почалася не з новин, а з відповідальності - за дружину, за чотиримісячного сина, за дім, який він тільки почав будувати.Вадим Пустовіт пішов добровольцем у перший день повномасштабного в [ . . . ]
24 лютого 2022 року для Мар’яни мав стати особливим днем - її тридцятим днем народження. Замість звичних привітань, теплих слів і родинного святкування цей день став точкою, яка назавжди поділила її життя на «до» і «після». Саме тоді її чоловік Павло [ . . . ]
Іноді життя людини можна описати кількома простими словами - доброта, спокій, любов до людей і до світу. Саме такою людиною був Валерій Шихов із міста Снятин на Івано-Франківщині. Він мав власну майстерню з ремонту побутової техніки, любив природу, п [ . . . ]
Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, Володимир Олійник перебував у Польщі. Там у нього була робота, стабільний заробіток і відносна безпека. Водночас в Україні починалася велика війна. Вдома на нього чекали дружина та троє дітей, а закон д [ . . . ]
Він обіцяв поїхати «лише на місяць на полігон». Насправді цей місяць розтягнувся на десять років війни - фронтової служби, страху, очікування коротких повідомлень: «Ведмежа, все ок!». Володимир Іванович Костирін народився 22 квітня 1970 року в селі [ . . . ]