Українська мова закріплюється в польській освіті: у Кракові обговорили майбутнє мовної освіти українських дітей у Європі

12–13 червня у Кракові відбулася ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Українська мова як іноземна в Польщі». Захід приймав Ягеллонський університет — один із найстаріших і найавторитетніших університетів Європи.

Конференція стала важливою подією не лише для мовознавців чи викладачів. Вона показала значно ширший процес: українська мова поступово виходить за межі родинного, діаспорного чи волонтерського середовища і закріплюється в європейській освіті як повноцінна іноземна мова.

Участь у заході взяли понад 100 науковців, викладачів, дослідників, освітніх менеджерів і студентів із Польщі, України, Австрії, Франції, Італії та Канади. Конференція проходила під почесним патронатом Посольства України в Польщі.

Українська мова — вже частина польської освітньої системи

Цьогорічна конференція відбулася на тлі справді історичних змін. У травні 2026 року випускники польських шкіл уперше складали державний випускний іспит з української мови як іноземної.

Для української мови це важливий статусний крок. Вона більше не сприймається лише як мова національної меншини чи мова дітей, які приїхали до Польщі через війну. Вона входить у систему офіційного освітнього вибору — поруч з іншими іноземними мовами, які учні можуть складати на матурі.

Сьогодні українську як другу іноземну або додаткову іноземну мову викладають уже у десяти польських школах. За словами голови оргкомітету конференції, доцента Інституту славістики Польської академії наук Павла Левчука, після появи навчальних програм і першого іспиту матури інтерес до української мови серед шкіл, батьків та учнів помітно зріс. Від вересня планується розширення викладання ще у п’яти закладах освіти.

Це означає, що українська мова в Польщі поступово переходить від окремих ініціатив до системної присутності.

Конференція як простір для рішень, а не лише для дискусій

Організаторами конференції виступили Інститут славістики Польської академії наук, Відділ польсько-українських студій Ягеллонського університету та XV Загальноосвітній ліцей імені майора Пйотра Висоцького у Вроцлаві.

Серед ключових тем були міжнародна сертифікація української мови, стандарти викладання для дітей шкільного віку, досвід навчання української мови в Австрії, Італії, Франції та інших країнах Європи, а також питання мовної ідентичності й багатомовності українських дітей за кордоном.

Окремо говорили про роль мови в умовах війни, міграції та деколонізації. Бо сьогодні українська мова — це не лише інструмент спілкування. Це маркер належності. Це спосіб залишатися в українському культурному полі, навіть коли дитина щодня навчається польською, чеською, німецькою чи данською мовою.

Загроза мовної асиміляції українських дітей

Однією з центральних тем конференції стала поступова мовна асиміляція українських дітей у Європі.

Після початку повномасштабного російського вторгнення мільйони українських родин опинилися за кордоном. Для дітей нова мова стала необхідністю. Вони навчаються, спілкуються з однолітками, інтегруються у нове середовище. Це природний і потрібний процес.

Але водночас виникає інший ризик: українська мова може поступово відходити на другий план. Спочатку дитині стає легше відповідати мовою країни проживання. Потім цією мовою вона починає думати, жартувати, читати, будувати соціальні зв’язки. І якщо українська не підтримується щодня, вона може залишитися лише мовою коротких розмов удома.

Саме тому учасники конференції наголошували: інтеграція не має означати втрату рідної мови. Українські діти можуть і повинні ставати багатомовними. Але багатомовність має додавати, а не витісняти.

Від збереження мови — до її повноцінного викладання

Під час конференції програмна директорка Фундації Пилипа Орлика Ярина Ясиневич звернула увагу на важливий зсув у сприйнятті української мови за кордоном.

Раніше переважно йшлося про збереження української мови в діаспорі. Сьогодні ж дедалі частіше говорять про українську як повноцінну іноземну мову в європейських школах, університетах та освітніх центрах.

Це змінює рівень відповідальності. Потрібні не лише ентузіазм і бажання окремих педагогів. Потрібні стандарти, методики, навчальні програми, підручники, посібники, сертифікація та системна підтримка вчителів.

Фундація Пилипа Орлика підтримала розробку програми викладання української мови як другої іноземної у Польщі. Також організація реалізує освітні ініціативи для українських дітей у країнах Європи.

Одна з таких програм — «Корені та крила», яку координує Наталія Омельчук. Вона допомагає українським дітям і підліткам у Чехії та Данії підтримувати зв’язок з українською мовою, історією та культурою.

Назва програми дуже точна. Бо дитині за кордоном потрібні і корені, і крила. Корені — щоб не втратити себе. Крила — щоб вільно рухатися у новому світі.

Посібник для родин: українська мова щодня

Під час конференції також презентували безкоштовний електронний посібник «Українська щодня». Його автори — Ольга Шевчук-Клюжева та Павел Левчук.

Посібник створений на основі досліджень дитячої багатомовності та сімейної мовної політики. Він містить 30 практичних кроків, які допоможуть батькам підтримувати українську мову в повсякденному житті дитини.

Це важливо, бо питання мови не вирішується лише школою. Родина залишається першим і найсильнішим мовним середовищем. Якщо українська звучить удома, у книжках, у спогадах, у жартах, у розмовах про день, у казках перед сном — вона живе.

І це не про примус. Це про м’яку, постійну присутність мови в житті дитини.

Чому ця конференція важлива для України

Конференція у Кракові показала, що українська мова в Європі потребує не разових акцій, а довгої стратегії.

Польський досвід особливо цінний, бо саме Польща стала однією з країн, де українська мова отримує реальні механізми присутності в державній освіті. Йдеться не тільки про гуртки чи суботні школи, а про навчальні програми, шкільні предмети та державний іспит.

Для України це має кілька важливих наслідків.

По-перше, українські діти за кордоном отримують більше шансів зберегти зв’язок зі своєю мовою.

По-друге, українська мова стає видимою для європейських освітніх систем.

По-третє, формується нова професійна спільнота викладачів, методистів, дослідників і освітніх менеджерів, які працюють з українською мовою як іноземною.

По-четверте, українська мова набуває міжнародного освітнього статусу. А це вже питання не лише культури, а й політики, дипломатії, науки та майбутнього українських громад у Європі.

Українська мова як зв’язок із домом

Війна змусила багатьох українських дітей виростати між кількома країнами, мовами й реальностями. Частина з них навчається в польських школах. Частина — у чеських, німецьких, австрійських, данських, італійських чи французьких. Вони швидко адаптуються. І це добре.

Але поруч із цим дорослі мають зробити все, щоб українська мова не стала для них мовою минулого.

Бо мова — це не тільки граматика. Це доступ до власної історії. До родинної пам’яті. До української літератури, музики, гумору, болю, сили й гідності.

ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Українська мова як іноземна в Польщі» стала ще одним доказом: українська мова має майбутнє в Європі. Але це майбутнє потрібно будувати щодня — у школах, університетах, родинах, освітніх програмах і простих розмовах з дітьми.

Бо там, де звучить українська мова, залишається живий зв’язок з Україною.