Марія Алєксєєвич та Олександра Мазур про інформаційну роботу за кордоном та пріоритетні напрямки роботи

“Одним з напрямів нашої роботи є поширення інформації про теракт як в Україні, так і за кордоном. Це необхідно для того, щоб міжнародна спільнота розуміла і бачила, з яким жорстоким та цинічним ворогом ми маємо справу; для того, аби світ зрозумів, що необхідно засудити росію за всі воєнні злочини, здійснені на території України та притягнути росіян до відповідальності; для того, аби повернути з полону постраждалих внаслідок теракту захисників та всіх українських військовополонених.” – представниці Спільноти Родин Оленівки Марія Алєксєєвич та Олександра Мазур про інформаційну роботу за кордоном та пріоритетні напрямки роботи. Про це повідомляє Upmp.news.

З дня масового вбивства у Волноваській колонії №120 (смт Оленівка) пройшло вже понад півтора року. За цей час досі не знайдені організатори та виконавці російського воєнного злочину, досі невідомі точні цифри вбитих та поранених захисників, близько 120 захисників Маріуполя, які отримали поранення в ту ніч, досі утримуються в російському полоні. Родини поранених та загиблих під час теракту в Оленівці у громадській організації “Спільнота Родин Оленівки” вже більше року намагаються не дати світу забути про публічну страту українських захисників та роблять все можливе, аби досягти справедливості та повернути жертв теракту з російського полону.

Одним з напрямів нашої роботи є поширення інформації про теракт як в Україні, так і за кордоном. Це необхідно для того, щоб міжнародна спільнота розуміла і бачила, з яким жорстоким та цинічним ворогом ми маємо справу; для того, аби світ зрозумів, що необхідно засудити росію за всі воєнні злочини, здійснені на території України та притягнути росіян до відповідальності; для того, аби повернути з полону постраждалих внаслідок теракту захисників та всіх українських військовополонених.

Саме тому ми, “Спільнота Родин Оленівки”, звернулися до представників українських діаспор за кордоном з проханням допомогти нам розповісти іноземцям про теракт в Оленівці. Ми надали всю необхідну інформацію про вбиство та скалічення військовополонених в ніч на 29 липня 2022 року та матеріали, з якими іноземці та українці виходили на мітинги. Акції на підтримку військовополонених та присвячені теракту в Оленівці пройшли в 11 країнах, а саме у: Франції, Англії, Німеччині, Швеції, Італії, Іспанії, США, Польщі, Австралії, Канаді, Ірландії. У деяких з перерахованих країн були акції в різних містах. Загалом вдалося провести ,близько 20 акцій, для більшості з них ми надавали свої матеріали та домовлялися про організацію, а деякі долучалися вже після публікацій про міжнародні акції в наших соцмережах. Також 24 лютого пройшли акції на підтримку України у всьому світі і ми теж просили, щоб люди в різних країнах виходили з постерами, присвяченими теракту в Оленівці та з нагадуванням про військовополонених.

На одній з акцій, а саме у Сакраменто, організатори окрім нагадування про теракт та військовополонених, зібрали гроші для 3-ї штурмової бригади. Волонтерська організація Sunflower Society of Sacramento надіслала зібрані кошти після акції на PayPal бригади. Наша спільнота вважає, що це необхідні заходи на всіх акціях, які відбуваються за кордоном, тому що війна досі триває і ми, і увесь цивілізовний світ має підтримувати наших захисників та допомагати перемогти державу-агресора.

Важливим було те, що іноземці змогли дізнатися про російський воєнний злочин, побачити лиця вбитих героїв та поранених під час теракту захисників, які досі утримуються в полоні. Вони закликали міжнародні організації та увесь світ діяти, аби домогтися міжнародного розслідування та повернення українських військовополонених.

У Польщі регулярно відбуваються акції нагадування про військовополонених, проте ці акції не надто численні, якщо враховувати кількість українців у Польщі. Цього року про Оленівку уже нагадували організації у Варшаві та Кракові. Можливо, таких нагадувань було дещо більше, але нас про це не повідомляли. А тому ми охоче чекаємо на зголошення, аби співпрацювати з усіма, кому ця тема небайдужа.

Польща – держава, що переживала російську окупацію та масові репресії, що їх чинили росіяни проти поляків. Також проти поляків росіяни застосовували тактику воєнних злочинів, зокрема масової страти польських військовополонених у Катині. Ця близькість наших досвідів зараз дуже допомагає будувати місток взаєморозуміння, оскільки, аналізуючи висловлювання польських інтелектуалів та публікації у польських ЗМІ, ми бачимо їхнє розуміння того, що геноцид від росіян не знає меж. Точніше межа є і проходить вона там, де у росіян закінчуються сили для геноциду.
Ми плануємо долучатися до ряду польсько-українських заходів, оскільки воєнні злочини не мають строку давності і держава-злочинець мусить відповісти за все, як би вона не змінювала свою назву, кордони чи наративи.

Ми плануємо і надалі втілювати різні ініціативи нашої спільноти, в тому числі і стосовно закордонної роботи. У квітні має відбутися ще одна акція, присвячена теракту в Оленівці та військовополоненим у Відні. Якщо хтось з людей, які зараз перебувають за кордоном, можуть організувати подібні акції та заходи, на яких іноземці зможуть дізнатися більше інформації про теракт та підтримати Україну, звертатися до нас у наших соцмережах. Ми відкриті до діалогу та нових співпраць заради досягнення нашої мети.

За час існування нашої спільноти в нас відбулося багато зустрічей з державними органами України. Це і з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими, з Дмитром Лубінцем, який є уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, з СБУ, Офісом генерального прокурора, з керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком та очільником ГУР Кирилом Будановим. На кожній зустрічі ми просили допомоги та підтримки, аби вирішити найголовніші питання з дня жорстокого та цинічного російського теракту в Оленівці: це повернення поранених під час теракту захисників, започаткування Дня пам’яті за вбитими внаслідок теракту героями на державному рівні та міжнародне розслідування теракту.

Наприклад, 9 січня 2024 року у нас відбулась зустріч на високому рівні з державними органами України, з керівником ОП Андрієм Єрмаком та очільником ГУР Кирилом Будановим. Ми наголосили, що для того, щоб звільнити з полону поранених захисників під час теракту в Оленівці ми маємо просити допомоги у країн, які вже активно займалися обмінами військовополоненими між Україною та росією, а саме у Туреччини, Саудівської Аравії та ОАЕ. Ми хочемо поїхати в ці країни, щоб поспілкуватися з урядами та показати наслідки теракту в Оленівці, розповісти про те, що ми знаємо станом на сьогодні і попросити їхньої підтримки, щоб вони стали посередниками в обмінах поранених захисників між Україною та росією або ж знайти третю країну, яка згодна взяти на себе зобов’язання виконувати норми Женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Нас запевняли, що робота в цьому напрямку ведеться, але що до міжнародних поїздок будуть долучати нашу спільноту. Але з часу зустрічі пройшло вже понад два місяці і ми не маємо жодного результату. 

До того ж, 28 липня 2024 року здійсниться два роки після теракту в Оленівці, але на державному рівні досі не започаткований День пам’яті за страченими героями. На петицію, яка була реєстрована нашою спільнотою в липні минулого року і яка набрала понад 25 тисяч голосів, досі немає відповіді. Ми зверталися до депутатів з проханням зареєструвати законопроєкт щодо започаткування Дня пам’яті, один із них це зробив ще кілька місяців тому, але цей проєкт постанови досі перебуває на розгляді. На зустрічі з Єрмаком і Будановим ми і про це казали теж, нас запевняли, що це питання буде вирішено.

Також нам необхідно, щоб посольства України працювали над просуванням теми теракту в Оленівці та військовополонених набагато більше, ніж це є зараз. Ми зверталися до послів України з нашими проханнями близько двох місяців тому, але від більшості не отримали жодної відповіді. Деякі з них нам відповідали звертатися до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, до Уповноваженого ВР з прав людини та до інших державних органів, хоча ми з ними періодично на зв’язку та неодноразово просили їхню  про допомогу. Тим більше, що наші прохання були спрямовані саме до послів. Акції закордоном ми організовували спільно з діаспорами без допомоги МЗС. Ми вважаємо, що всі державні органи мають працювати заради того, щоб повернути з полону наших людей, гідно вшановувати пам’ять вбитих у цій війні, робити все задля притягнення росії до відповідальності за своєнні воєнні злочини,  та допомагати нашим бійцям, щоб пришвидшити перемогу. Для цього кожен має робити від себе надможливе, а особливо ті люди, які мають можливості, ресурси та вплив для цього.

Автори: Марія Алєксєєвич та Олександра Мазур