Регіональна система безпеки за участю Польщі є дуже ризикованою
Регіональна система безпеки за участю Польщі є дуже ризикованою. Я це усвідомлюю, – каже Марек Буджіш Marek Budzisz, експерт Strategy & Future, у Poranek Wnet. На його думку, у заявах Заходу немає бажання прискорити процедуру вступу України до НАТО. Тому потрібно думати про перехідну систему, яка може тривати роками.
За оцінкою експерта, заяви політиків про готовність Заходу до мирних переговорів є зрозумілими і немає нічого поганого в тому, що йдеться про політичну перспективу. Але за стіл переговорів треба сідати, коли у тебе є сильні карти. Йдеться про те, і так виглядає позиція адміністрації США, щоб Україна мала сильні карти, а не просто зараз, коли ці українські аргументи є відносно слабкими. Бо Путін очікує на замороження конфлікту і утримання під контролем окупованої української території, про що говорить досить відверто. Чіткої позиції США немає, точно йдеться про відхід на позиції до 24 лютого 2022 року, це часто повторюється. Натомість питання майбутнього Донбасу, а особливо Криму, залишається у «сірій сфері». Це ставлення може змінюватися і буде змінюватися під впливом ситуації на фронті.
Однак сьогодні немає переконання, що Росія взагалі хоче переговорів. Зараз Кремль говорить про тривалу війну, бо Росія також мислить у подібних категоріях – категоріях ймовірного весняного наступу, щоб диктувати мирні умові згідно з власним планом. У зв’язку з цим, до розмов про мирні угоди та їх умови ще дуже далеко.
Також Росія розраховує на втому Заходу від війни та розкол блоку західних держав, але тут ми маємо справу принаймні з двома явищами. У тих країнах, які підтримують Україну, вже запускаються деякі промислові потужності саме для того, щоб виробляти продукцію для потреб війни. Йдеться про триразове збільшення виробництва боєприпасів у США. Крім того, таке виробництво відновлює Чехія, подібні заяви надходять зі Словаччини. Це означає, що допомога до України буде надходити. Російські війська також мають проблеми з цим, тому не в змозі проводити такі інтенсивні дії, як влітку.
Ми часто говоримо про ситуацію на фронті, натомість нерідко забуваємо про те, що також є істотним – як може бути запрограмований мирний лад після закінчення війни. Адже кшталт цього мирного ладу, в тому числі гарантії безпеки для України – від них по суті залежить кінець війни. Якщо України не визнає, що гарантії забезпечують її безпеки у майбутньому, вона не припинить боротьбу. І зараз ми спостерігаємо певного роду дипломатичну гру, тут ще немає розв’язань, сторони представляють свої позиції. І ще немає розуміння в питанні щодо членства України в НАТО. Позиція держав Центрально-Східної Європи та Скандинавії є значно більш проукраїнська. Тому ми говоримо про регіональну систему безпеки, адже перспектива членства України в НАТО є перспективою дуже віддаленою.
Потрібно думати про якусь перехідну систему, яка б вписувалася у прагнення України в НАТО, бо ця система може тривати навіть десятиліттями, але не може виключати дороги до Північноатлантичного альянсу. У цьому полягає і складність цієї ситуації, бо НАТО приймає рішення одноголосно, а в альянсі є велика група держав (такі як Німеччина, Франція, Нідерланди, Угорщина), які навіть не хочуть розмовляти про перспективу українського членства.
Отже, якщо йдеться про гарантії безпеки, я не бачу іншого способу, ніж військові союзи. На це, зрештою, очікує і українська сторона, яка говорить про те, що країни, які підтримують Україну, наприклад Польща, але не тільки, також США, Велика Британія, можливо, Туреччина, повинні укласти з Україною військові союзи, подібні на ті гарантії, які отримали Швеція та Фінляндія приміром від Великої Британії цього року у перехідний період, поки вони у вступили до НАТО.
І є питанням, чи на такий крок піде Республіка Польща, бо він тягне за собою очевидні наслідки, але це і є ціною питання – чи ми будемо мати систему регіональної безпеки, у якій Польща є однією з ключових держав, або не будемо мати такої системи також з усіма наслідками. Іншого шляху немає. Відсутність системи регіональної безпеки – це, на жаль, перспектива наступної війни Росії з Україною через кілька років.
Система є ризикованою для Польщі, але водночас вона створить систему стримування через поєднання військових потенціалів держав, які будуть входити до цієї системи, і ця політика можливо вплине на стратегічний розрахунок Росії і наступної війни не буде. Тобто ми зараз мамо політичну ситуацію, коли від нашого рішення у значній мірі буде залежати перспектива майбутньої війни.