«Незламні кіборги»: Мусимо довести справу до кінця, щоб дітям не довелось воювати

Близько 20 захисників Донецького аеропорту у Львові зголосилися взяти участь у фотопроекті «Незламні кіборги». Багатьом із них все ще важко згадувати і розповідати про ті події, але вони кажуть, що готові були б це повторити, і якщо знову буде мобілізація – знову підуть захищати державу. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на ZiK.

16 січня у львівському Музеї визвольної боротьби України відбулася фотосесія за участі захисників ДАПу. Ініціатори цього проекту обрали місце невипадково – воно символічне. «Це є продовження нашої історії. Думаю, що найбільша перемога ще за нами», – зазначила директор департаменту соціального захисту Львівської ОДА Наталія Кузяк.

Роздруковані фотографії «кіборгів» планують представити на виставці, а згодом передати або в Будинок воїна на вул. Короленка, або в Музей історії релігії. Якщо ж воїни захочуть забрати ці фото собі, вони зможуть це зробити.

За даними обласної адміністрації, на Львівщині зараз проживає 51 воїн, який захищав Донецький аеропорт. Але насправді їх є набагато більше, тому що не кожен афішує це і не кожен готовий говорити про ці події.

«Ми хочемо показати очі наших хлопців, очі нашої перемоги, яка буде за нами. Це люди, які зробили надзвичайні вчинки. Вони дивилися смерті в очі і на сьогодні є нашою надією на майбутнє. Таким проектом, я думаю, ми будемо стимулювати наших героїв більше відкритися і більше говорити, тому що ця сторінка нашої історії заслуговує на значну увагу. Ми знаємо, що не витримав бетон, але витримали наші хлопці», – додала Наталія Кузяк.

Деякі «кіборги», які зголосилися на участь у такому фотопроекті, поділилися своїми спогадами й емоціями.
«Там зустрів справжніх друзів»

Микола Озеров служить зараз у військовій частині у Стрию. У 2014-2015 роках їздив на ротації у зведеному загоні «Дика качка». Розповідає, що вони з побратимами по аеропорту для себе більш пам’ятною датою вважають 22 січня. «Нас тоді взяли в кільце і майже 1,5 доби ми відбивалися. Це закінчилося нашою перемогою. Кільце розтиснули. За офіційною версією, знищили близько ста бойовиків-сепаратистів, 16 одиниць броньованої техніки. Неофіційно, наскільки я знаю, – більше», – каже боєць.

Раніше він був переконаним атеїстом, але при захисті аеропорту сталось три випадки, коли він дійсно повірив у Бога: «Того ж 22 січня було два моменти. От ніби не мав вискочити, але вискочив».

«Якщо би сказали ще раз пройти той шлях, пішов би. Там зустрів справжніх друзів, навіть більше, ніж друзів, – братів. Там ніхто не шкодував ні сил, ні здоров’я, ні життя. Були такі моменти, що аж до сліз… Це коли людина, з якою знайомий другий день, прикриває тебе, знаючи, що жити лишилось недовго…».
«Армія має бути поза політикою»

Олег Височанський, командир 9-ї роти 3-го батальйону 80-ї десантно-штурмової бригади ЗСУ також згадує тих, з ким воював пліч-о-пліч: «Наш третій батальйон – це були на 100% мобілізовані люди. У нас не було жодного кадрового солдата. Вік у моїй роті був від 19 до 58 років, і кожен знаходив собі застосування. Це були люди, які вважали, що треба захищати свою державу. Питань щодо патріотизму в нас взагалі не стояло. Хто як справлявся зі своїми слабкостями, в кого які сильні і слабкі сторони – це вже показала війна… Ми були підготовлені – і вогнева підготовка, і тактична, і моральна. Ще треба було бути готовим пережити страх, навчитися його опановувати. А це ні в якій академії не викладають, це потрібно скуштувати».

Також боєць додає, що рани в душі ті події, звичайно, залишили. І найважче – це бачити біль сімей загиблих побратимів: «У суботу-неділю ми поїдемо відвідати могили наших хлопців. І там завжди звучить питання від батьків: «Чому нема мого сина? Чому ти живий?». Думаю, якщо нас Бог лишив живими, то значить, це для того, щоб ми щось робили».

Олег Височанський погодився взяти участь у цьому проекті, бо вважає, що про ті події мають розповідати їхні безпосередні учасники. Інакше це робитимуть інші – і не завжди правдиво або ж щоб використати їх у різних цілях.

«Тому я наполягаю на тому, щоб в цьому не було жодної політики, адже військові не повинні втручатися в політику. Армія має бути поза політикою, її завдання – захищати державу. Також думаю, що такі проекти дуже важливі для майбутнього. Чому у нас проблеми, що ми не можемо набрати людей на строкову службу? Тому що раніше все робилось для того, аби служити в армію йшли ті, хто в житті є невдахами. Це треба міняти. Тому перше завдання – це виховувати молоде покоління», – вважає він.
«Горджуся, що воював з такими хлопцями»

Віталій Смілка, голова спілки ветеранів АТО Городоцького району, проходив службу у добровольчому батальйоні, воював у Пісках і ДАПі. Він так пояснює свою мотивацію:

«Чому я поїхав на фронт? Відповідь дуже проста: я мав бойовий досвід з миротворчої місії в Іраку. І знаючи, що там, на Донбасі, є хлопці 18-річні, які зброю бачили тільки у комп’ютерній грі, сидіти вдома я не міг.

Радий, що мені довелося служити з такими людьми. Вони були наскільки різними – і професора були, і з Криму, і з Росії були, і з Ічкерії, і зі всієї України. Навіть з окупованого Донецька і Луганська. Я горджуся, що з ними мені довелося весь 2014 рік плече в плече воювати. Це люди, яких зараз важко знайти».

Також він додає, що сучасні воїни продовжують боротьбу тих українців, які воювали за незалежність у ХХ столітті: «Сто років тому вони воювали, щоб нам не доводилося воювати. Але так склались обставини – вони не мали стільки сил і потужностей, щоб закінчити це раз і назавжди. Тому наша справа зараз – довести цю боротьбу до кінця, щоб ні нашим дітям, ні внукам, ні правнукам не довелося воювати з тим же самим одвічним ворогом, покінчити остаточно і примусити себе поважати».

Нагадаємо, сьогодні, 16 січня, – Сьогодні Україна згадує подвиг «кіборгів»Сьогодні Україна згадує подвиг «кіборгів»Всеукраїнський день пам’яті «кіборгів». Україна вшановує захисників Донецького аеропорту, які героїчно захищали стратегічний об’єкт 242 дні. 20 січня 2015 року терористи підірвали новий термінал з українськими захисниками.

Бої за Донецький аеропорт тривали з вересня 2014 року до 22 січня 2015 року і стали одними з найзапекліших у війні на сході України. 20 січня 2015 року терористи підірвали новий термінал, бетонні перекриття та стеля в багатьох секціях завалилася, поховавши під собою українських захисників. 22 січня 2015 року вцілілі захисники вийшли з терміналу, проте багато поранених і контужених українських бійців потрапили в полон. Оборона терміналів аеропорту тривала 242 дні.

Бої за Донецький аеропорт стали символом бойового духу українського війська, а захисники терміналів отримали прізвисько – «кіборги».

Підготувала Тетяна Штифурко,
ІА ZIK