З українців у поляки

Зростаюча економіка сусідів потребує все більше ресурсів, і новий закон про звільнення від прибуткового податку польських громадян молодше 26 років — відмінний стимул для молодих українців бігти до сусідів, назустріч кращому життю і подалі від наших красивих передвиборчих гасел і нескінченної корумпованої невизначеності.

Не секрет, що бій за «синіх комірців» середнього віку ми вже безнадійно програли європейським роботодавцям. Мільйони працездатних українських громадян давно допомагають будувати економіки інших країн, зокрема і нашого головного конкурента — Польщі. З іншого боку, якщо дивитися на ситуацію очима активіста-оптиміста, то потрібно визнати, що завдяки гігантському відтоку робочої сили Україні вдалося домогтися макроекономічної стабільності. Те, чого не змогла зробити влада, зробили умовні Петро та Василь, які справно надсилають гроші із заробітків додому. Адже, ні для кого не секрет, що якщо перекази від «заробітчан» раптом припиняться, то які б розумні слова не вживали українські чиновники і про які великі реформи не говорили, національній фінансовій системі швидко настане кінець.

Звичайно, від’їзд на заробітки — це набагато краще, ніж якби працездатна частина населення просто спивалася сидячи без роботи вдома, але, чесно кажучи, від такого «оптимізму» стає нудно, і довгострокові перспективи України, якщо ситуація не зміниться, особливо не тішать. А вона, на превеликий жаль, змінюється не в кращий бік.

Якщо і раніше відтік українців був чималим, то після стратегічних рішень поляків із залучення «свіжої крові», цілком ймовірно, що молодь, як їй і властиво, буде валити стрімко і з натиском. Адже 26 настає дуже швидко і багато потрібно встигнути, поки ти молодий. Великий шанс, що до будівельників, покоївок і збирачів урожаю незабаром приєднається багато представників нашої IT-індустрії, середній вік якої цілком відповідає польським критеріям. Замість сидіти і боятися різних ініціатив нашої держави щодо «підтримки інноваційних галузей», простіше перенести бізнес на кілька сотень кілометрів на захід. Мало того, що життя по той бік західного кордону елементарно комфортніше, що в психологічному, що в побутовому плані, так ще й податків за це менше платити.

Які механізми утримання молоді ми можемо запропонувати? Ніяких, крім патріотизму і соціальних якорів, у вигляді літніх батьків, любовних відносин і інших сентиментів. Сучасна Україна не в змозі дати молодим людям добру освіту, навіть за гроші, і, відповідно, забезпечити цікаві кар’єрні можливості.

Це дуже погано, адже освіта — один з найпотужніших інститутів, на яких базується життєздатність будь-якої держави. Це розуміють в Америці, де є найкращі в світі університети, і де одним із гасел президентської кампанії 2020 став заклик реформувати систему кредитування освіти, зробивши її ефективнішою і відповідальнішою. Це розуміють у Китаї, де багато університетів залучають професорів міжнародного класу для підготовки майбутніх лідерів Піднебесної. Це розуміють у Європі, де університетська освіта, як, власне, і має бути, залишається прерогативою інтелектуальних еліт. Саме інтелектуальних, адже багато університетів навчають безкоштовно, але тільки тих, хто цього гідний, з погляду здібностей і підготовки. Не розуміють тільки у нас, де освіта звелася до масового видавання нічого не вартих дипломів.

А поки не зрозуміємо, так і будемо ходити натовпами і рвати глотки то за одного клоуна, то за іншого, поки не доходимося до того, що одні літні люди та ідіоти залишаться в країні прапорами розмахувати й гасла вигукувати.

Автор: Викладач Единбурзької бізнес-школи Іван Компан