Трохи роздумів, що базуються на особистих враженнях та спостереженнях, після кількох зустрічей і відвертих розмов під час Europejski Kongres Gospodarczy в Katowice
Трохи роздумів, що базуються на особистих враженнях та спостереженнях, після кількох зустрічей і відвертих розмов під час Europejski Kongres Gospodarczy в Katowice, Poland.
Українці, які виїхали вимушено до Польщі під час війни (а деякі давно до) і працюють там – молодці! Вони складають вагому масу населення в Польщі, зокрема його бізнес-частину, активно діють, мають довший робочий день і не бояться роботи, успішно навчаються кільком новим речам одночасно, сплачують податки на розвиток Польщі, переймають європейський досвід, діляться своїм. Це вже не заробітчани (!), а складова для здорової конкуренції на ринку праці РП. Вони мають ґрунт під ногами і можливості розвиватися в даних умовах завдяки підтримки польського уряду та польського народу (дякуємо!). Частина українців мають намір повернутися скоро до дому. Чекаємо!
Поляки, які давно і добре знають Україну, трохи мають розійтися в рядку, бо українці готові стояти поряд і на рівні, аби займатися бізнесом та піднімати економіку дружньої країни. Аби не хайпували на нашому горі! Українці мають чудову освіту, багаж вмінь та навичок, швидко вчаться, сучасні та креативні, сміливі та горді, а ще дуууже вмотивовані зараз.
Поляки, які вже втомилися від України, також є, хоч в меншості. Це їх право, якщо готові зустріти «руZкого друга» у себе на порозі.
P.S. Багато українських родин у повноцінному складі щасливо сидять по ресторанах Польщі, в основному російськомовні. Але мої рефлексії не про них. Особисто з такими не знайома.