30 років спільної історії: святкування ювілею Товариства польської культури Закарпаття ім. Гнєви Волосєвич
28 червня, у День Конституції України, в Ужгороді відзначили 30-річчя Товариства польської культури Закарпаття імені Гнєви Волосєвич. Святкова подія зібрала понад сорок учасників і гостей, які зібралися, щоби вшанувати тридцятирічний шлях цієї важливої інституції. Урочистості розпочалися виконанням державних гімнів Польщі та України — знаком глибокої взаємної поваги і духовної єдності між народами.
Голова Товариства Тереза Проць пригадала, як у 1995 році кілька місцевих лікарів польського походження ініціювали створення осередку, що став не лише місцем культурного самовираження, а й простором збереження мови, традицій, історичної пам’яті та ідентичності. Протягом трьох десятиліть тут влаштовують мовні курси, уроки історії Польщі, поїздки до Польщі, відзначають Різдво, Травневі свята, День незалежності Польщі — події, що об’єднують людей різних поколінь.
Серед почесних гостей події була пані Діана Ґрачик, консул Генерального Консульства Республіки Польща у Львові. Свій перший візит на Закарпаття вона розпочала хвилиною мовчання на вшанування загиблих у війні. У промові вона підкреслила стійкість і згуртованість громади, її цінну роль у збереженні польської ідентичності й культурної стійкості, назвавши подібні ініціативи джерелом сили для європейської спільноти.
Вітання від місцевої влади передав керуючий справами Закарпатської обласної ради Володимир Гнатківський. У своєму виступі він підкреслив значущість 30-річного ювілею Товариства як важливої віхи у культурному житті регіону та відзначив особливе місце, яке польська громада займає серед національних меншин Закарпаття. Пан Гнатківський передав також теплі слова підтримки й шани від першого заступника голови обласної ради Андрія Шекети, який є щирим прихильником діяльності Товариства. Його участь у заходах, відкритість до діалогу та постійна підтримка польської спільноти є прикладом послідовного та глибокого міжкультурного партнерства.
До привітань долучилася і голова Товариства словацьких жінок «Довіра» Яна Дудаш, яка вручила символічний подарунок на знак добросусідства та підтримки.
Пані Людмила Федорчук, яка є заступницею голови Товариства і залишається його невід’ємною частиною від самих витоків, представила історію осередку через світлини та розповіді. Вона також презентувала головні ініціативи, які сформували діяльність Товариства за три десятиліття: виставки мистецтва учасників громади, кіноклуб, зустрічі з польськими громадами з інших міст, надання гуманітарної допомоги у складні часи. Особливе місце в її виступі посіла розповідь про членів Товариства, які стали на захист України.
Глибоку духовну ноту додав виступ ксьондза Генрика Яворського. Його слова були щирими, людяними, наповненими вірою в силу єдності і спільного духу. Особливо зворушив виступ молодих та завжди активних членів громади — Таісії та Назара, які виступили польською мовою. Це був доказ живої традиції, що м’яко і природно переходить до нового покоління.
Підтримати Товариство прибув і давній друг України — польський журналіст Павел Боболович. Попри державний візит Президента Польщі до Києва, де в цей день журналіст мав би і планував бути, він знайшов можливість бути поруч із тими, чия справа йому близька.
У фіналі події згадали пана Юрія Фатулу та надали слово – гостю, людині, якій на 30-річчі Товариства польської культури Закарпаття чи не кожен хотів потиснути руку. Понад три десятиліття він працює лікарем в Ужгороді, користуючись глибокою довірою пацієнтів і шаною колег. Спокійний, уважний, справжній. Золоті руки, добре серце, гострий розум. Поза лікарнею він досліджує долі закарпатців, забутих війною та часом, повертає їхні імена та пам’ять. Принагідно згадали й іншу постать — партнер пана Фатули, польського мецената Пйотра Цепєліка: саме він у 2023 році надіслав великодні подарунки для полонії Закарпаття, попросивши мене їх передати. Один рятує життя руками і знаннями, інший — благодійним медичним обладнанням, яке поляк-благодійник усі роки війни передає на Закарпаття через пана Фатулу.
Святкування завершилося у теплій, щирій атмосфері. Вручали памʼятні відзнаки, дякували за роки співпраці і солідарності, ділилися спогадами й планами. Тридцятиріччя Товариства — це не просто дата. Це глибоке свідчення того, що культура, ідентичність і взаємопідтримка здатні долати випробування часу і зміцнювати спільноту навіть у найскладніші моменти. Власне гасло ТПКЗ – “Kultura łączy serca. Być zawsze blisko”.
