Байдужість — це гріх, що веде до духовної ізоляції та загибелі
Митрополит Епіфаній попереджає про небезпеку байдужості як духовного паралічу, що загрожує нашому суспільству та вірі в доброту. Владика закликає не залишатися байдужими до зла і страждань інших, адже байдужість є небезпечнішою за ненависть.
Байдужість — це не тільки небезпека для душі, але й для всього людства. Як її долати?
Предстоятель Православної Церкви України Митрополит Епіфаній опублікував у соцмережі звернення про духовну небезпеку байдужості, яку він назвав «важкою хворобою душі» та «духовним паралічем».
Що є більшою загрозою, ніж найстрашніша зброя? Те, що робить можливим її застосування – ненависть і байдужість. Останнє навіть більш небезпечне за ненависть, адже коли іншим буде байдуже в той час, як деякі чинитимуть явне зло, і вони нічого у відповідь не робитимуть і ніяк не реагуватимуть, тоді гине любов і людськість, гине саме життя.
Великим гріхом щодо ближнього є ненависть до нього, але байдужість є гріхом ніяк не меншим. Коли ми чуємо заповідь Божу: «Не вбивай», то важливо розуміти її не лише буквально, але також в тому сенсі, що не можна вбивати людської віри в добро, надії на співчуття, підтримку, допомогу. Не можна «вбивати» інших своєю черствістю, холодністю, пасивністю, відстороненістю.
Все це є ознаками байдужості – тяжкої хвороби душі. Її називають духовним паралічем, бездушшям. Це коли люди ніби бачать, але залишаються сліпими, коли ніби чують, але є глухими до «чужих» проблем, коли вони ніби існують фізіологічно, але мертві духовно. Байдужість ізолює, закриває серця, присипляє совість, вбиває почуття, бажання і прагнення.
Байдужість – це плід егоїзму і гордині. Їй притаманне відсторонення, замикання на собі й небажання хоч чимось потурбувати себе. Все, що відбувається довкола, для хворої на байдужість людини є неважливим, нецікавим, не гідним її уваги. Її серце ніби завмерло і тому не породжує жодних нових почуттів – ані добрих, ані злих. Такий духовний стан є дуже небезпечним для людства. У Євангелії цей стан названо також «теплохолодністю», коли душа людини ані гаряча, ані холодна, замертвіла у збайдужінні.
Приклади байдужості неодноразово знаходимо в Писанні. Зокрема, у притчі про милосердного самарянина, де побитого й пораненого розбійниками чоловіка залишили лежати на дорозі ледь живим і випадковий священник, і левит, який теж «підійшов, подивився і пройшов мимо» (Лк. 10: 32). Сам Син Божий Господь Ісус Христос відчув біль гріха байдужості щодо Себе, коли після несправедливих звинувачень, страшних тортур, побиття і знущань Він був розіп’ятий на хресті, а довкола… «стояли люди і дивилися» (Лк. 23: 35).
Слово Боже застерігає нас про часи, коли у світі пануватиме байдужість, відсутність любові, уваги і підтримки одне одного. Коли учні Ісуса Христа запитали Його про ознаки кінця світу, серед іншого Спаситель назвав таке: «Через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох» (Мф. 24: 12). Охолодження любові і є байдужість!
Беззаконня мають отримувати гідну відповідь і покарання, таким чином їх потрібно зупиняти. Не можна їх толерувати, прикриваючись політикою нейтралітету, невтручання чи ігнорування. Не можна людству бути байдужим до проблем своїх братів і сестер, бо світ може загинути від байдужості. Тому Господь і відкидав цей гріх категорично: «Знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий! Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх» (Одкр. 3: 15 – 16).
Не будьте байдужими!