Чому кандидати в президенти обійшли увагою трудову міграцію

Кандидати в президенти під час виборчої кампанії обіцяли знизити тарифи, говорили про війну, але практично всі обійшли увагою одну з найбільш масштабних і гострих для країни проблем – тему трудової міграції.

Кандидати в президенти під час виборчої кампанії обіцяли знизити тарифи, говорили про війну, але практично всі обійшли увагою одну з найбільш масштабних і гострих для країни проблем – тему трудової міграції. І дарма, вважають експерти, оскільки вимушений пошук заробітків за кордоном стосується мільйонів українців. Учасники президентської виборчої кампанії говорили про що завгодно, будь-які обіцянки давали, але всі як один або обходили увагою, або дуже побіжно торкалися теми трудової міграції, яка на сьогодні є однією з ключових проблем для України.

“Петро Порошенко про майбутнє взагалі нічого не говорив. Його виборча кампанія була побудована тільки на наявних досягненнях і на залякуванні виборців: мовляв, якщо не я, то взагалі все буде погано”, – зазначив політтехнолог Сергій Гайдай. За його словами, теми трудової міграції побіжно торкалися Юлія Тимошенко та Олександр Шевченко. Говорив про неї і Юрій Бойко. Однак ні в кого з кандидатів ця тема не була номер один, відзначають експерти. “Дійсно, кандидати якщо й говорили про трудову міграцію, то тільки мимохідь. Вони поводилися з цією гострою темою, як маленькі діти, які граючи в хованки, зажмурюють очі – я тебе не бачу, значить тебе не існує”, – сказав керівник фонду “Українська політика” Кость Бондаренко.

Важливо і те, що “ніхто з кандидатів не запропонував реальних програм щодо повернення до України трудових мігрантів, практичних механізмів із залучення грошей, зароблених трудовими мігрантами, в реальний сектор економіки України, в розвиток бізнесу”, – наголосив політичний консультант Руслан Бортник. За його словами, тут навіть не потрібно створювати велосипед, можна було застосувати вже розроблені практики. “У світі застосовувалося чимало програм для вирішення проблеми трудової міграції. Є досвід, який застосовувався в Індії, Португалії, Ірландії. Є досвід створення пільгових умов, у яких людям було вигідно інвестувати зароблені гроші. Наприклад, в Ірландії три роки не потрібно платити податок на прибуток для людей, які інвестують у країні гроші, які вони заробили за кордоном”, – сказав Бортник.

Наприклад, заяви Юлії Тимошенко про трудову міграцію були хоч і емоційними, але не містили ніяких пропозицій про вирішення проблеми по суті. Політик називала трудову міграцію українців за кордон “масовою і панічною втечею”, за її даними близько 9 млн людей виїжджають з країни на заробітки сезонно (вельми сумнівна цифра). Втім, більшість кандидатів навіть констатувати проблему не спромоглися.

Ситуація насправді дуже тривожна. Будь-який політик повинен розуміти, що проблема трудової міграції в країні є і вона вимагає рішення, впевнений Сергій Гайдай: “Міграція – це дуже хороший лакмус, який показує не тільки рівень життя в країні, але говорить про рівень комфортності. І те, що стільки людей не хочуть жити в країні і виїжджають з неї, свідчить про повний провал і відсутність досягнень за останні роки”.

Результати аналізу рівня життя українців щодо мешканців інших країн дають можливість зробити висновок про накопичені потужні передумови для зростання міграційного потенціалу серед українців упродовж останніх років, наголошується в тексті Національної доповіді “Українське суспільство: Міграційний вимір”, яку підготувала Національна академія наук України. У доповіді сказано, що бажання уряду довести рівень тарифів до ринкового збігся зі значним зростанням цін на продукти харчування. Все це відбулося на тлі того, що розмір державних соціальних гарантій, стандартів, рівень оплати праці довгий час не переглядався. У такій ситуації фактор рівня життя подіяв на формування міграційного потенціалу дуже своєрідно. Його зростанню сприяла не стільки бідність, яка в Україні стала вже хронічною, скільки різке погіршення життя до того небідних людей, які не звикли з цим миритися і водночас мають певні матеріальні резерви для організації міграції та відповідні особисті здібності.

Також у доповіді наголошується, що більшість країн, сусідів України, мають помітно більший рівень оплати праці, ніж у нас у країні. Розмір як мінімальної, так і середньої зарплати в Україні значно нижчий у порівнянні з усіма країнами ЄС, включаючи країни Східної Європи. Компанії на території колишньої Східної Німеччини платять працівникам у середньому 2700 євро, а в Західній Німеччині – 3300 євро. Розмір мінімальної зарплати в Німеччині – 1600 євро. У Польщі середня зарплата становить 1150 євро, а мінімальна – близько 550 євро. В Україні з 1 січня 2019 року мінімальна зарплата становить 4170 грн, або приблизно 150 дол., а середня зарплата коливається в районі 9 тис. грн.

Коли люди не можуть задовольнити базові потреби вдома, вони шукають заробітку за кордоном. Це стало причиною масового виїзду трудового населення з України і розгойдало маятникову міграцію. Згідно з дослідженням Центру економічних стратегій, кількість трудових мігрантів з України в 2015-2017 рр. становила 4 млн осіб. Найпопулярнішими напрямками є Росія та Польща. Частково саме з цієї причини політики намагалися обходити тему трудової міграції, як “непросту і слизьку”, зауважив Кость Бондаренко.

Результатом масового виїзду українців з країни став гострий дефіцит робочих рук, особливо в тих професіях, у яких працюють затребувані за кордоном фахівці. Як повідомлялося, трудова міграція стала однією з головних причин дефіциту робочих рук в аграрній сфері. Торік, вперше за останні 50 років, трудова міграція увійшла до трійки головних проблем агросфери після проблем недоступності банківських кредитів, а також корупції та рейдерства. Президент УАК Леонід Козаченко раніше говорив, що зараз відчувається дефіцит навіть у таких професіях, як-от трактористи і комбайнери, які раніше були досить профіцитними.

Через трудову міграцію Україна вже відчуває гострий дефіцит будівельників, водіїв-далекобійників, зварювальників, сантехніків, механіків і налагоджувачів, спеціалістів IT-сфери. “Рядовий спеціаліст з прокладання волоконно-оптичних ліній зв’язку в країнах Азії може отримувати суму, еквівалентну 2-3 тис. дол. на місяць. Отримувати таку суму в українській компанії поки неможливо”, – повідомили в прес-службі “Укртелекому”. “Питання трудової міграції вплинуло і на результат першого туру президентських виборів. Ми бачили, якою була явка в Західній Україні, особливо на Закарпатті. Це красномовне свідчення того, що йдеться про мільйони людей, які не проголосували тому, що виїхали на заробітки”, – сказав Руслан Бортник.

Говорити мало, потрібно діяти

При цьому зрозуміти, наскільки все запущено, досить складно. Українська влада вже багато років робить все, щоб тільки не проводити перепис населення. Його результати можуть бути приголомшливими, вважає Сергій Гайдай: “Якби перепис відбувся, став би зрозумілим масштаб втрат людського капіталу. Могло з’ясуватися, що нас в Україні вже не 42 млн і навіть не 38 млн осіб”.

У зв’язку з трудовою міграцією для України актуальна ще й така проблема, як заміщення людей, які виїхали, додають експерти. Процес відбувається під впливом такого серйозного фактора, як-от низькі зарплати. “На зміну українцям, які виїхали з країни, можуть приїхати тільки люди, які погодяться на реально невисокі доходи і низькі українські зарплати”, – сказав Кость Бондаренко. Таким чином, до нас будуть їхати вихідці з Африки, Близького Сходу, з Пакистану. В країні вже помітний значний наплив іммігрантів з Афганістану, Азербайджану, країн середньої Азії, зазначає директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Елла Лібанова.

Результатом цього процесу може стати те, що вже незабаром структура населення України може кардинально змінитися. “Якщо в політиці та економіці нічого не зміниться і процеси будуть розвиватися як зараз, через 1-2 покоління в Україні чорношкіре населення буде таким же звичним явищем, як у Європі”, – сказав Кость Бондаренко.

Оминаючи таку важливу, як трудова міграція, тему, політики сильно програли, вважають експерти. Тема могла знайти відгук у виборців і значно додати їм електоральних симпатій. “Безумовно, запит у виборців на рецепти вирішення проблем трудової міграції є. Зрозуміло, що мігранти поїхали, та їхні рідні в Україні залишилися. І всі вони хотіли би бачити своїх синів, дочок, батьків, матерів удома. Тому, безумовно, ця тема несправедливо не доопрацьована кандидатами. Надто вже вони захопилися політичними і популістськими темами”, – говорить Руслан Бортник.

Експерт припустив, що на парламентських виборах темі трудової міграції буде приділятися більше уваги. Адже у виборчому процесі будуть брати участь і партії від Західної України, де проблема трудової міграції стоїть особливо гостро. Але найважливіше, говорить Бортник, щоб політики не просто згадували проблему з метою завоювання електоральних симпатій, а пропонували конкретні програми для її вирішення, з цифрами і чітко визначеними часовими етапами.

Джерело: 112