Чому нам потрібен польсько-український парад 9 травня?

На сайті президента України з’явилася петиція з пропозицією провести у Києві польсько-український парад 9 травня 2020 року. Ця ідея не має нічого спільного з Другою світовою війною – парад має бути приурочений до сотої річниці спільного параду Війська Польського та Армії УНР, що відбувся після визволення Києва від більшовиків 9 травня 1920 року.

Поява петиції пов’язана з пропозицією Анджея Дуди про спільне вшанування пам’яті польських і українських солдат, котрі в 1920 року боролися з більшовицькою навалою. Цю пропозицію Дуда висловив 27 січня, під час спільного брифінгу з президентом Зеленським. Про конкретні форми такого вшанування польський президент не говорив, однак саме ідея проведення спільного параду, та ще й в таку символічну дату, виглядає винятково влучною та вчасною. На це є кілька причин.

По-перше, це був би дуже виразний та конкретний крок української сторони на перенесення польсько-української історичної повістки дня з негативної в позитивну площину. В останні кілька років історичний діалог між нашими країнами знаходився якщо не в катастрофічному стані, то дуже близькому до цього. З усієї довгої та яскравої історії відносин між польським та українським народами, історики та політики сконцентрувалися на кількох найбільш трагічних роках і наче забули, що в історії Польщі та України були не лише Волинь та операція “Вісла”. Були й спільні перемоги, і спільні герої, і люди, котрі навіть протягом кривавого і трагічного ХХ століття в той чи інший спосіб, присвячували життя польсько-українському примиренню і дружбі. І спільний парад був би чудовим нагадуванням про це для обох народів. А при розумному, стратегічному підході, ця річниця могла би надати й довгостроковий імпульс для позитивного історичного діалогу між двома країнами.

По-друге, парад мав би великий позитивний вплив на образ України в Польщі. У нас люблять говорити про Міжмор’я, або можливість приєднання України до Тримор’я (про це навіть неодноразово говорив президент Зеленський), але якщо дивитися з перспективи Варшави, це виглядає, як спроба закінчити університет, не закінчивши школу. Щоб серйозно говорити про залучення до Тримор’я (яке наразі, нагадаю, об’єднує лише країни ЄС), а тим більше, про якусь нову регіональну ініціативу, Україна має асоціюватися, як міцний, надійний партнер, що має свою історію успіху. Історією успіху можуть і мають бути успішні реформи і подолання корупції, але це окрема тема. Що ж до позиціювання нашої країни, як надійного партнера, то деякі істеричні кроки нашої країни по відношенню до Польщі в останні роки (як призупинення роботи польсько-українського форуму істориків чи блокування видання дозволів на проведення пошукових робіт на території України) істотно похитнули цей образ. Проведення спільного параду, ініційованого саме Україною, матиме вагомий дипломатичний сенс в цьому контексті. Ми нагадаємо, що польсько-український союз має глибоке історичне коріння і дамо сигнал, що й надалі орієнтуємось на Польщу, як на нашого союзника і самі є таким союзником для Польщі. А в польській пресі, вперше за останні роки, про Україну буде згадано не лише в контексті історичних скандалів, трагедій минулого, корупції чи дивної виборчої кампанії з застосуванням телевізійного серіалу, а виключно в позитивному сенсі. І цей позитив – що важливо – буде стосуватися і історії, і сучасності.

Ще однією позитивною нотою ідеї проведення параду є її високий об’єднавчий потенціал всередині українського суспільства. Ідею уже підтримав колишній голова Інституту Національної Пам’яті та народний депутат від “Європейської Солідарності” Володимир В’ятрович. При цьому, проведення параду доволі органічно вписувалося б в курс на поліпшення відносин з Польщею, що реалізує нинішня українська влада. В цьому сенсі, парад на якийсь час міг би об’єднати українську владу і демократичну опозицію. Звісно, була б певна кількість незадоволених в проросійських й, можливо, націоналістичних середовищах, але загалом парад міг би об’єднати українське суспільство.

Нарешті, найбільш дражливою для багатьох, але водночас найбільш креативною темою, є сама дата проведення параду – 9 травня. Дата, яку, навіть в Україні досі багато хто асоціює з голосом Кобзона, георгіївськими стрічками, а то й з закликами “на Берлін”. Та чи дійсно це все має відношення до вшанування полеглих у найстрашнішій війні в історії людства? На щастя, за останні роки (і тут варто віддати належне і сказати добре слово про колишнє керівництво УІНП і колишню владу загалом) Україна істотно змінила естетику вшанування пам’яті полеглих у Другій Світовій війні і значно віддалилася від того, що в українсько-, та й російськомовному інтернеті називають “побєдобєсіє” (про це навіть є стаття в Вікіпедії). Чи не час почати наповнювати дату 9 травня новим сенсом? В Європі традиційно день пам’яті і примирення відзначається 8 травня, натомість 9 травня – день Європи, адже саме 9 травня 1950 року була проголошена Декларація Шумана, котрою вперше було оголошено про намір створення наднаціонального європейського союзу, що потів еволюціонував в ЄС. Допоки Україна не є членом ЄС, відзначати лише саму річницю проголошення Декларації Шумана у нас було б дещо дивно та неприродньо, натомість, чому б 9 травня не бути днем, що нагадує нам про давні й міцні корені польсько-української дружби? А День Європи міг би бути влучним фоном цієї дати, адже саме Польща є і буде нашим головним другом і союзником в ЄС.

Олександр Шевченко для “Демократичної Сокири” та українського народу.

Оригінал – https://www.facebook.com/sokyra.party/photos/a.428470310951587/891982451267035/?type=3&theater