Головна небезпека для трудового мігранта – стати іноземцем-нелегалом

Куди українці їдуть на заробітки?

Чому більшість не прагнуть зробити кар’єру за кордоном, вважаючи за краще відпрацьовувати зміни на польських заводах? Який “усереднений” портрет українського заробітчанина? На ці та інші питання відповідає президент Всеукраїнської асоціації компаній з міжнародного працевлаштування Василь Воскобойник.

– Польща для заробітчан поза конкуренцією, і, судячи з усього, коронавірус нічого не поміняв?

– Так, Польща випереджає всі інші країни з працевлаштування українців. Відбувається це з кількох причин. По-перше, в Польщі можна легко знайти роботу і працевлаштуватися без знання мови і професії. По-друге, вона знаходиться поруч, і, щоб туди доїхати, не потрібно витрачати багато грошей на дорогу. По-третє, навіть не знаючи мови, українець з поляком зможуть легко порозумітися, на відміну від німця, француза чи норвежця. Крім Польщі, українці їздять на роботу в Чехію, Італію, Угорщину, Німеччину, Словаччину.

– Згідно з результатами дослідження BCG і The Network, найпривабливішою країною для трудових мігрантів в 2020 році стала Канада. У трійці також США і Австралія. Чому наші переваги по трудовій міграції кардинально відрізняються від загальносвітових?

– Для того щоб громадянин України міг потрапити в США або Канаду, йому потрібно отримати візу, а для можливості працювати – робочу візу. Зробити це не так просто, тому що необхідно знати англійську мову на розмовному рівні і мати затребувану спеціальність. Крім того, транспортні витрати досить великі. Та все це робить дуже складним масове працевлаштування наших співгромадян в цих країнах.

– Наскільки реально українцям влаштуватися не робочими на завод, а за фахом і зробити кар’єру? Що для цього потрібно?

– Для цього потрібно знати місцеву мову на розмовному рівні і підтвердити свій рівень освіти. Погодьтеся, що людина, яка хоче працювати, наприклад, юристом в Німеччині, повинна вільно володіти німецькою мовою, вивчити особливості місцевого законодавства і підтвердити свою українську освіту. Після всього цього українець повинен буде почати будувати кар’єру німецького юриста – влаштуватися юрисконсультом, потім поступово зростати. Це програма на роки, і не всі готові до таких випробувань.

Людина без кваліфікації може заробляти гроші тут і зараз, тим більше що у неї немає часу робити кар’єру, коли  потрібно утримувати сім’ю, що залишилася в Україні. З робочими спеціальностями, а також фахівцями в сільському господарстві ситуація легше – достатньо мати підтверджений досвід роботи для того, щоб отримати робочу візу в ту чи іншу країну.

Проте, країни Європи час від часу роблять спроби залучити іноземних фахівців. Наприклад, уряд Фінляндії планує ввести національну річну візу для фахівців і стартап-підприємців. Вже підготовлені поправки в закон про іноземців, які дозволять ввести новий тип дозволу на перебування в країні – так звану візу D. Вона буде видаватися максимум на рік, а вимоги до претендентів на цю візу будуть визначатися на національному рівні.

– 1 березня виповнився рік з тих пір, як Німеччина полегшила трудову міграцію для країн, які не є членами ЄС. За цей час щось суттєво змінилося або своє “вето” наклав коронавірус?

– За минулий рік цим полегшенням процедури працевлаштування змогли скористатися лише 34 українця. Я думаю, це рівнозначно тому, що програма не діє зовсім. Тут, звичайно, винна пандемія, через яку, з одного боку, Німеччина сильно скоротила видачу робочих віз, а з іншого – пріоритети на ринку праці країни в цілому змінилися. Крім того, вимоги до працівників залишаються досить жорсткими, тому не варто очікувати істотного збільшення потоку трудових мігрантів за цією програмою.

– Який, на ваш погляд, портрет середньостатистичного українського заробітчанина? Це, скоріше, людина, яка в усьому зневірилася і не потрібна рідній країні або, навпаки – представник найбільш мобільного та заповзятливої ​​частини суспільства?

– На заробітки в інші країни їдуть дуже різні люди, яких неможливо об’єднати в один образ. По-перше, це студенти, які хочуть отримати закордоном більш престижну освіту, побачити світ, подорожувати, спробувати попрацювати. По-друге, це активні люди, які не можуть вдома знайти роботу, що задовольняє їхні потреби і дає можливість підтримувати прийнятний рівень життя. По-третє, це ті, хто не бачать майбутнього в Україні і хочуть емігрувати в іншу країну, але для початку вони їдуть і пробують влаштуватися там на роботу.

Якщо вибирати із запропонованого вами, то найбільша кількість трудових мігрантів відноситься все ж до другої категорії. Тому я впевнений: якщо в Україні буде зростати економіка і з’являться перспективи, вони перестануть їздити в інші країни на роботу.

– Які основні небезпеки підстерігають потенційних українських заробітчан і як їм можна себе убезпечити?

– Головна небезпека полягає в нелегальному працевлаштуванні. У цьому випадку людина їде в іншу країну і сама себе прирікає на безправне становище, тому що він порушує місцеві закони. З іншого боку, роботодавець знає про це і може в будь-який момент звільнити подібного співробітника або не виплатити йому зарплату. Тобто нелегальне працевлаштування може привести до дуже небезпечних наслідків – від втрати грошей до втрати здоров’я і навіть життя, оскільки роботодавець не стане піклуватися про безпеку іноземця-нелегала. На жаль, мільйони українців звикли працювати нелегально вдома, тому не усвідомлюють небезпеки подібного працевлаштування за кордоном.

Ще однією проблемою на шляху трудових мігрантів є масовий обман з боку шахраїв, які, користуючись необережністю українців, виманюють у них гроші під приводом плати за працевлаштування. Надійним інструментом боротьби з шахраями повинен стати законопроект “Про захист трудових мігрантів та боротьбі з шахрайством при працевлаштуванні за кордоном”, який законодавчо заборонить посередникам брати гроші за послуги з працевлаштування. Цей законопроект вже готується до другого читання і найближчим часом буде винесений на голосування в ВР.

ДО РЕЧІ

Опитування показують, що близько 60% українських трудових мігрантів хочуть працювати в Німеччині, але отримати роботу в цій країні непросто. Найпопулярнішими вакансіями для українців є доглядальниці, плиточники, сантехніки, електрики, пакувальники. Але і на ці спеціальності не може претендувати хто завгодно. Для того щоб отримати будь-яку роботу в Німеччині, необхідно підтвердити свою кваліфікацію відповідним дипломом. Наприклад, з дипломом інженера-електрика можна працювати електромонтером, а ось пекарем – ні. Крім того, диплом повинен бути визнаний німецькою стороною.

Український фахівець, який має диплом про повну загальну середню або вищу освіту, повинен довести, що його спеціальність збігається з такою ж німецькою, каже Воскобойник. Для цього в багатьох випадках потрібно доучуватися і здавати додаткові іспити. Це складно, і зробити це можуть далеко не всі українці. Другий обов’язковий момент – знання німецької мови. Це правило діє навіть для робітничих професій, а для багатьох напрямків знання потрібно підтверджувати відповідним сертифікатом.

Джерело: КП в Украине