Імплементація Законів України «Про корінні народи України» та «Про національні меншини (спільноти) України» є одним із ключових чинників євроінтеграції України
Імплементація Законів України «Про корінні народи України» та «Про національні меншини (спільноти) України» є одним із ключових чинників євроінтеграції України.
Нещодавно взяв участь у круглому столі: «Від декларації до імплементації: законодавчі зміни у сфері етнополітики України» у Києві.
У заході, ініціатором якої була Рада національних спільнот України, взяли участь народні депутати, представники органів державної влади, національних меншин (спільнот), корінних народів, а також міжнародні партнери — зокрема представники Офісу Ради Європи та Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин.
Обговорили актуальні проблеми імплементації законодавства, рівень міжвідомчої координації та залучення національних меншин і корінних народів до процесів ухвалення рішень.
У своєму виступі, перш за все, наголосив, що реалізація законів України «Про корінні народи України» та «Про національні меншини (спільноти) України», а також виконання відповідного операційного плану є ключовою передумовою євроінтеграційних процесів.
Нагадав, що прагнення України бути частиною європейської родини стало однією з причин російської агресії, тому держава не може дозволити собі ігнорувати вимоги, необхідні для подальшого руху до ЄС.
Ми не маємо права з власного боку не виконувати ті зобов’язання, які визначають наш європейський шлях.
Повідомив, що у грудні 2025 року Кримськотатарський Ресурсний Центр звернувся до всіх комітетів Верховної Ради України та центральних органів виконавчої влади з трьома ключовими питаннями:
• що вже зроблено для імплементації Закону про корінні народи;
• чи включено ці завдання до планів діяльності державних органів;
• а також із запрошенням до участі у профільному круглому столі у січні 2026 року.
Втім, за результатами аналізу їхніх відповідей, складається враження, що немає повного розуміння питання корінних народів як у чиновників, так і депутатів.
Окрему увагу приділив стану розробки підзаконних актів. Нагадав, що з моменту ухвалення Закону України «Про корінні народи України» у 2021 році було розроблено лише три підзаконні акти, з яких Кабінет Міністрів ухвалив лише два.
При цьому, зазначив, що третій досі не ухвалений, а в офіційних відповідях державних органів навіть лунала позиція про те, що його ухвалення «не на часі».
Ми маємо зробити все, щоб закон не залишався декларацією, а став дієвим інструментом
Підкреслив, що згідно з Законом України «Про права корінних народів України» та Порядком закріплення правового статусу представницького органу корінного народу України та позбавлення такого статусу всі необхідні документи для закріплення правового статусу за Меджлісом кримськотатарського народу як представницького органу були подані майже 3 роки тому. Державна служба з етнополітики та свободи совісті виконала свою частину роботи, а профільні міністерства — Мін’юст, Мінфін та Мінекономіки — погодили відповідний проєкт розпорядження. Документ ще у жовтні 2023 року був готовий до підписання. Попри це, станом на 2026 рік документ досі не підписано.
З юридичної точки зору зроблено все. Тому виникає питання — чому рішення досі не ухвалене.
За результатами обговорення нагадав про пропозицію створення міжвідомчої робочої групи з імплементації Закону про корінні народи України та закликав народних депутатів активніше долучатися до цієї роботи.
Без міжвідомчої взаємодії ці питання неможливо вирішити системно.
Також звернув увагу на відсутність депутатських звернень щодо невиконання закону та закликав парламентарів використовувати свої контрольні повноваження для посилення відповідальності виконавчої влади.
Крім того, наголосив на неприпустимості ситуації, коли представницький орган корінного народу фактично залишається у «напівлегальному» статусі.
Підкреслив, що Україна як правова держава має забезпечити повноцінне правове визнання таких інституцій, а народні депутати повинні активно впливати на цей процес, зокрема через парламентський контроль за діяльністю виконавчої влади.
Підсумовуючи висловив сподівання, що лише через спільні дії парламенту, уряду та громадянського суспільства вдасться забезпечити ефективність етнополітики України.
Ефективна імплементація законодавства у цій сфері є не лише питанням внутрішньої політики, а й важливим чинником прискорення європейської інтеграції України.