Корпоративний договір як дієвий механізм захисту інтересів іноземного учасника/інвестора в Україні
Появу такого юридичного інструменту як «корпоративний договір» (shareholder agreement) історично пов’язують із діяльністю уряду Англії, направленої на дерегуляцію та лібералізацію комерційних відносин. На сьогоднішній день законодавство Англії як і раніше наділяє сторін значною свободою при укладанні корпоративних договорів, що виглядає привабливим механізмом для іноземних учасників/інвесторів.
А як справи з цим питанням в Україні, котра за останні роки доволі суттєво змінили власне корпоративне законодавство в бік максимальної диспозитивності та свободи вибору щодо регулювання відносин між акціонерами/учасниками товариств?
Не дивлячись на поширеність такого інструменту у більшості країнах світу, для українського бізнесу поняття «корпоративний договір» допіру зараз набуває істотного змісту та дедалі більше корпоративні договори з’являються в українських ТОВ.
У 2018 році було прийнято Закон України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», який фактично й впровадив для українського бізнесу такий інструмент як «корпоративний договір». З’явилась реальна можливість врегульовувати відносини між учасниками ТОВ за допомогою договорів за українським правом, без застосування корпоративних надбудов в іноземних юрисдикціях.
Корпоративний договір надає можливість учасникам компанії врегулювати більшість важливих питань в своїх корпоративних стосунках. Завдяки своїй «гнучкості» корпоративний договір може, в залежності від сторін, захищати права всіх учасників компанії: як діючих, так і майбутніх; мажоритарних і міноритарних; кредиторів і інвесторів.
Слід зауважити, що корпоративний договір за українським законодавством значно відрізняється від корпоративного договору за англійським правом, оскільки в силу своєї «консервативності» містить ряд обмежень щодо змісту корпоративного договору.
Хоча чи можна назвати це обмеженнями в буквальному розумінні?
Питання суб’єктного складу сторін корпоративного договору
Договір зазвичай може бути складений і між усіма, і між декількома учасниками, а одному учаснику дозволено одночасно бути стороною декількох корпоративних договорів, якщо їх зміст не суперечать один одному.
Утім оскільки законодавець чітко не виділив норму про склад сторін корпоративного договору, а по суті відповідне формулювання стосується предмета договору, а не визначення сторін, то не слід тлумачити норму буквально – можливість укладення договору з самим товариством-стороною або ж третьою особою-кредитором, за яким у учасників виникає необхідність реалізовувати свої права/обов’язки у певний спосіб також може бути.
Зміст корпоративного договору
Учасники на добровільних засадах обмежують обсяг належних їм корпоративних прав і в той же час беруть на себе зобов’язання використовувати дані права з урахуванням інтересів інших учасників корпоративного договору. В цьому полягає сенс будь-якого корпоративного договору, укладається він відповідно до української юрисдикції чи англійської.
Зміст корпоративного договору не регулюється законодавством і сторонам надається повна диспозитивність у визначенні переліку питань, які необхідно включити до корпоративного договору. При цьому, наголошуємо на уважності сторін при формулюванні умов такого договору та опрацюванні всіх можливих правових наслідків, які можуть застосовуватись до конкретної ситуації.
Особливості корпоративного договору
- Корпоративний договір безвідплатний, тобто за виконання зобов’язання не передбачено жодних виплат, винагород тощо.
- Максимальна відповідність положень договору тому, що прописано в Статуті. Невідповідності між Статутом і корпоративним договором завжди призводять до спірних ситуацій та корпоративних конфліктів.
Крім того, на фоні диспозитивності формулювання положень корпоративного договору не слід забувати й про деякі імперативні норми українського законодавства, зокрема, положення про вихід учасників і вступ нових учасників / спадкоємців / правонаступників в разі ліквідації / смерті попереднього учасника. Як показує практика, це і є одним із найпоширеніших питань, які виникають при створенні товариства. Імперативність норм законодавства в жодному разі не означає неможливість визначити порядок дій в таких ситуаціях, сторони мають можливість деталізувати та прописати у договорі певні стратегії виходу з тієї чи іншої ситуації, проте це слід робити з максимальною уважністю, оскільки невідповідність таких умов положенням законодавства, може стати наслідком недійсності таких надважливих умов для учасників товариства.
Основні положення корпоративного договору
- управління та взаємні зобов’язання.
При створенні бізнесу досить поширеною практикою є умова про рівне партнерство: сторони впевнені та запевняють один одного у тому, що будуть добровільно поважати права один одного, виконувати свої зобов’язання найкращим чином, завжди залишатимуться чесними і порядними у стосунках.
Але справедливість і рівність партнерів діє до того моменту, поки між партнерами не виникнуть розбіжності, і тоді на допомогу прийде корпоративний договір, яким свого часу сторони закріпили дієвий механізм виходу із конфліктних ситуацій.
- особливості голосування учасників.
Формат та способи голосування можуть бути різноманітними з метою забезпечення можливості нормального функціонування товариства незалежно від того, в яких стосунках перебувають учасники, чи хочуть вони досягти компромісу з кожного питання управління чи функціонування товариства в цілому, чи учасник навмисно саботує прийняття того чи іншого рішення.
Відповідно до українського законодавства реалізація своїх прав учасником в порушення умов корпоративного договору не може бути підставою для визнання недійсним рішення загальних зборів. Важливо розуміти, якщо сторона договору проголосує іншим чином, ніж зазначено в корпоративному договорі, її голос буде врахований і можливість його оскаржити або визнати недійсним рішення зборів відсутня.
- порядок відчуження часток.
Учасники можуть прописати зобов’язання утриматися від продажу часток протягом певного проміжку часу або до настання зазначеного в договорі події або, навпаки, про обов’язок продати свою частку при настанні тих чи інших обставин.
- порядок вирішення корпоративних спорів, відповідальність за порушення умов договору.
у договорі слід застосувати арбітражне застереження, а також відповідні штрафні (фінансові) санкції за невиконання договірних зобов’язань .
У підсумку варто сказати, що поява в українському законодавстві такого інструменту як корпоративний договір є безумовною перевагою в питанні захисту прав учасників товариства, й у першу чергу іноземних, адже доволі багато у практиці нашої Канцелярії траплялося випадків «неспортивної» поведінки вітчизняних акціонерів по відношенню до іноземних.