Лонгрід
Чому та як саме інфографіка про народжуваність та смертність в Україні, яка вже декілька днів гуляє соцмережами більше шкодить Україні ніж реально інформує? На які внутрішні проблеми, що ще більше погіршуватимуть демографію, вказують показники смертності та народжуваності?
По-перше, нам потрібно розуміти, що така інформація буде використовуватись не лише всередині країни, а й іншими країнами, в тому числі недружніми та відверто ворожими.Друге. Автори побудували інфографіку так, що не відобразили втрату територій та населення внаслідок окупації. Немає жодних цифр, які б говорили про те, яке населення враховувалось до окупації Криму та Луганської і Донецької областей в 2014 році та окупованих територій 2022-2025 років. Тому складається враження, що смертність у воєнні часи значно нижча від смертності в зовсім мирні часи. І тому такі дані грають на руку ворогу, росіянам, які стверджують, що інформація України про сотні тисяч загиблих цивільних — це фейк. А ми такою інфографікою, лише додаємо їм аргументів.Чому це так?
Наприклад, із офіційних джерел:
Держстат України. На 1 січня 2014 в Україні проживало 45,42 млн. осіб, із них 2,35 млн. Крим, 2,24 млн. Луганська область, 4,43 млн. Донецька область. Далі Україна не враховує в статистичних даних населення Криму та окупованих територій Луганської і Донецької областей. На 1 січня 2015 року вказано населення 42,93 млн. осіб, тобто на 2,5 млн. менше. Відповідно на дані про народжуваність і смертність теж потрібно дивитися під новим кутом. І добре думати чи будувати простий графік за статистичними даними чи продумати іншу складнішу візуалізацію. Кабмін України, 2024 рік. Ірина Верещук, Міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України повідомляє, що на окупованих територіях проживає 6 млн. осіб. Це означає що з початком окупації ми вже маємо враховувати кількість населення України на рівні плюс-мінус 39,43 млн. осіб. Тому, що інакше це будуть не повні дані, які не враховують тисячі, якщо не сотні тисяч смертей цивільних на нині окупованих територіях внаслідок російських масштабних бомбардувань. А так виходить, що у нас стерті з лиця землі десятки міст та сотні сіл, а статистика смертності, наприклад, за 2022 рік по Донецькій області 13997 осіб (у 2021 році 35620 осіб), по Луганській 2554 особи (у 2021 році 15024 особи), по Запорізькій 20443 особи (у 2021 році 26146 осіб), по Херсонській 7667 осіб (у 2021 році 13036 осіб), по Харківській 37890 осіб (у 2021 році 39574 осіб). Тобто у відносно мирному 2021 році більше помирало людей більше ніж під час повномасштабної агресії.
А тепер чому у нас така статистика? Аналіз відкритих джерел говорить про те, що отримати свідоцтво про смерть, якщо людина загинула на непідконтрольній Україні території, це ще той квест. Це можливо зробити лише через суд, надавши докази. Документи з окупованих територій не приймаються. Відповідно, суд, адвокат – це великі кошти для людей, що виїжджали із окупованих територій, часом без речей, документів і без грошей. І тому Україна не має даних про реальну смертність і більше того досі не напрацьовані дієві механізми, як вирішити цю проблему.Я не знаю, кому прийшла в голову геніальна ідея так ускладнити процес документування смертей і засекретити на сайті Держастату інформацію про населення, смертність та міграцію. Бо це фактично хрест на наших аргументах про геноцид українців.
Коли ми говоримо про народжуваність під час повномасштабної окупації, то крім того, що вона наразі катастрофічна низька, то потрібно ще додавати той факт, що вона включає народжених за межами України, які отримали свідоцтва про народження через консульства. А це потенційно діти, які не повернуться до України. Тому важливо оприлюднювати і таку інформацію. Чому саме це важливо? Тому що це перш за все ефективне планування бюджету країни, мережі садочків, шкіл, медичних закладів, пенсійних надходжень, податкових надходжень і т.д. Бо в поточних умовах, Україна не може розкидатися коштами направо і наліво і має побудувати стратегію, яка має опиратися на дані без фантазій. А ще не така проста ситуація в українців із отриманням свідоцтва про народження дитини за кордоном. Ніби на перший погляд нічого складно. Взяти свідоцтво про народження, отримане в країні народження, документи батьків, заповнити заяву до консульства і почекати місяць. Послуга безкоштовна. Але. Завжди існує але. В консульстві можна відразу перекласти та легалізувати свідоцтво про народження дитини. Процедура триває до двох тижнів. Однак вона вже платна, вартість залежить від країни, зазвичай від 50 до 200 доларів. А це потрібно тим, хто хоче приїхати в Україну з дитиною з різних причин. Однак при в’їзді в Україну свідоцтво про народження, реєстрація та переклад обов’язково мають бути, інакше батьки дитини зіткнуться не лише з проблемами заїзду, а в подальшому при отриманні українського громадянства для дитини. Тобто держава декларує зацікавленість у вирішенні демографічної кризи і тут же створює купу проблем у вигляді додаткових сотень євро витрат на документи та часу на бюрократію. Ще декілька фактів, які теж впливають на демографію і говорять про нездатність чиновників діяти в кризових умовах. Візьмемо для прикладу “Щорічну доповідь про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні” Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини у 2023 році. У розділі «Українці за кордоном» Уповноважений фіксує таку проблему, що українці з окупованих територій мають проблеми із оформленням паспортів за свідоцтвом про народження, бо не мають інших документів із зображенням фото. Це дуже ускладнює не тільки отримання паспорта, а й взагалі пересування в межах ЄС чи прибуття в Україну. “Проблема документування українських громадян у закордонних дипломатичних установах України залишається актуальною та невирішеною у зв’язку з відсутністю достатнього кадрового потенціалу та технічних ресурсів” – це теж цитата із вищевказаної доповіді. Тобто за два роки до моменту доповіді Україна не напрацювали механізму, як допомагати українцям в подібних випадках і єдине на що ми здатні – це фіксувати проблему. І відповідно, на цьому фоні виглядає зовсім відірваною від реальності “Стратегія демографічного розвитку до 2040 року”, яку схвалив Кабмін у жовтні 2024 року.«Попри значні демографічні виклики, Україна має і важливі переваги, які можна та варто використати для подолання негативних демографічних тенденцій та створення передумов для повернення українських мігрантів із-за кордону. Серед таких переваг є зручні та часто унікальні цифрові державні сервіси, доступна медицина, значно більша свобода у виробленні та прийнятті рішень, ніж у багатьох інших країнах, відносно доступна вартість життя, багатий культурний спадок, порівняно теплий, але при цьому не засушливий, клімат; великі простори та доступні для культивування земельні площі, особливо в сільській місцевості».
Мені здавалося, що будь яка людина обирає місце проживання виходячи із проcтих речей: це можливість заробити кошти, щоб утримувати себе та свою родину, це можливість за зароблені кошти купити житло у притомні терміни, це безпека, це доступна і якісна медицина та якісна освіта. Але схоже в Кабміні сидять зовсім неадекватні люди, яких ми утримуємо зі своїх податків.
Інфографіка: Слово і Діло
