«ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ»!
«ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ»! -Цей блог написано в День 27-річчя Незалежності України під впливом пісні у виконанні ГИЧ Оркестр, музика: Ennio Morricone ; слова: Володимир Сосюра…
Про любов до рідної землі, як і про любов до своїх близьких мабуть не правильно говорити забагато, часто і публічно. Краще доказувати свої почуття діями…Але це почуття для кожного з нас також має і свої особливі та дуже особисті асоціації і енергетику… наприклад в музиці, символах, пам’ятних місцях і подіях, творах мистецтва… Є такі твори і у мене… Кілька слів про один з них. Ще в далекі 70-ті минулого століття я, як учень середньої школи в УРСР, вивчав твори Володимира Миколайовича Сосюри. Для тих хто не знає, нагадаю що Володимир Сосюра, уродженець окупованого сьогодні «москаликами» Дебальцево, відомий український-радянський письменник, поет-лірик. Як і багато школярів з мого покоління, я вивчав Сосюру, бо всі вчили і так треба було. Був серед його творів, які я читав ще в школі і вірш «Любіть Україну», змісту якого я, як радянський школяр, не надавав особливого значення. Так само, як і основна маса з нас, не надавала значення і не усвідомлювала того в якій ненормальній державі, системі цінностей і координат ми всі на той час існували. Більшість з нас, в масі своїй, жили як рибки в акваріумі. Хоча, як для уродженця Львова, те що ми сьогодні можемо назвати елементами західної цивілізації і цінностей, час від часу попадало в юнацьку свідомість наприклад через традиції, пам’ятки і архітектуру Львова і Галичини, через програми популярного в ті часи серед львів’ян польського радіо і телебачення. Цьому, до речі, сприяли масово встановлювані на львівських дахах, ще в брежнєвські часи, телевізійних антени, які легко «тягнули» Жешув. Окремі спогади і асоціації дитинства і юності у мене пов’язані з терміном «Глушители»(рос.) і улюбленими моїм Татом радіо програмами «Вільна Європа», «Свобода», «Голос Америки», BBC, «Дойче Веле», через які я часто погано висипався, оскільки батько, в силу якості радіосигналу (і мабуть проколів «Глушителей») полюбляв їх гучно слухати після півночі. Але особливим символом західної цивілізації для моєї дитячої і юнацької свідомості були демонстровані польським телебаченням, і часами, радянськими кінопрокатом, ковбойські фільми, або так звані «вестерни» про Дикий Захід. Мабуть саме з цих часів в моїй свідомості незаперечним «саундтреком» західної цивілізації закарбувались мелодії і музика Енніо Морріконе (Ennio Morricone). Пройшли роки, СРСР розвалився, Україна здобула незалежність, світ змінився, а у житті кожного з нас відбулись величезні зміни. З плином часу і великої кількості подорожей і змін особистих дислокацій, я, мабуть як і багато моїх однокашників, почав зауважувати в собі чим раз більшу потребу самоідентифікації з тим, що пафосно прийнято називати Батьківщиною (не плутати з однойменним партійним об’єднанням))). У дорослому віці особливий вплив на мене справило близьке знайомство, проживання і діяльність на території Центру і Сходу України. Прийшло усвідомлення того, що Галичина це ще не вся (точніше – далеко не вся) Україна. А коли доля закинула мене на роботу і в бізнес в Дніпропетровську і Луганські області, я чомусь особливо гостро і емоційно згадав уродженця Донбасу Володимира Сосюру і його вірш «Любіть Україну»… Саме цей його вірш став для мене свого роду символом єдності України і щирого, всеперемагаючого патріотизму. Навіть попри стрічки «Між братніх народів, мов садом рясним», «і в стягів багряному шумі», повної версії тексту вірша, який, нагадаю, був написаний Сосюрою, ще в 1944 році.. Для мене є очевидним, що текст вірша виключно в сьогоднішній скороченій версій пісні ГИЧ Орекстр, Володимир Миколайович в сталінські часи скоріш за все просто не зміг би опублікувати, а можливо поплатився би за такий крок своїм життям.
Не знаю, як кому але особисто для мене, в багатьох наших патріотичних творах, символах і так званих «мемах», часто-густо було і є забагато мінорності і песимізму… Любимо ми заводити «Плач Ярославни»((
(: А мені, попри всі негаразди минулого і сьогодення та довгу і важку дорогу, яка ще попереду нас, хочеться більше чогось життє стверджувального, позитивно енергетичного та оптимістичного і.. ПРОЗАХІДНОГО ))))
Тому кілька років тому, коли один з молодих родичів дав мені послухати пісню на вірш В.Сосюри «Любіть Україну» у виконанні на той час не відомого мені львівського гурту «Гич Оркестр» – МЕНЕ НЕ НА ЖАРТ «ЦЕПАНУЛО»! Зачепило саме енергетикою, змістом, оптимізмом та символізмом!
І символізм цей власне у симбіозі – Володимир Сосюра& Ennio Morricone та у виконанні і з експресією хлопців з ГИЧ Оркестр!
Тому, Дорогі Друзі, саме сьогодні, коли Україна, в складні для себе часи, в умовах війни з РФ і наростаючого протистояння з кремлівською п’ятою колоною в Україні, святкує 27 День Незалежності, для тих хто можливо ще не чув і не бачив згаданого шлягеру ГИЧ Орекстр рекомендую послухати/подивитись їх пісню на слова уродженця Дебальцево Волододимра Сюсюри та музику італійця Ennio Morricone «Любіть Україну!» Може і вас «цепане» та додасть оптимізму:)))
З Днем Незалежності! Вперід&Разом to the West!!! СЛАВА УКРАЇНІ!!!!
Текст пісні Гич Оркестр – «Любіть Україну» (слова В.Сосюри)
Любіть Україну, як сонце, любіть,
Як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
Любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
Вишневу свою Україну,
Красу її вічно живу і нову,
І мову її солов’їну.
Для нас вона в світі єдина, одна,
В просторів солодкому чарі
Вона у зірках, і у вербах вона,
І в кожному серця ударі.
Мов та купина, що горить — не згора,
Живе у стежках, у дібровах,
У зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
І в хмарах отих пурпурових.
Любіть у коханні, в труді, у бою,
Мов пісню, що лине зорею
Всім серцем любіть Україну свою,
І вічні ми будемо з нею!