Про гранти від USAID в житті однієї громади
Ще на початку тижня мій однокласник Kostia Iuriev пам’ятаючи мою роботу заступницею міського голови Тетієва, прислав мені лінк на відео із коментарем:
– може цікаво буде.
Але оскільки я в цей час лише повернулася до України, то була трохи зайнята іншими справами. Вчора я таки подивилася це відео.
Уявіть собі ситуацію. Є міська громада на півдні Київщини, з центром у місті Тетієві. Була створена в 2017 році, шляхом часткового об’єднання міста та частини сіл району. Громада працювала, розвивалася і у 2020 році навіть посіла 9 місце у рейтингу громад країни. Цього ж року весь колишній Тетіївський район став громадою. Був обраний новий голова. Наразі там в 33 населених пунктах проживає 30 з хвостиком тисяч мешканців, майже відсутнє транспортне сполучення між селами, яке швидше можна назвати умовним. Бо автобус двічі на тиждень в ряді населених пунктів – це умовне транспортне сполучення. Відповідно у значної кількості мешканців, а 20 тисяч проживає саме у селах, виникла проблема із отриманням медичних послуг. Особливо це зачепило літніх та маломобільних мешканців.
Рік тому завдяки проєкту про мобільні медичні команди благодійної організації “100 відсотків життя”, що фінансувався Агенцією США з міжнародного розвитку USAID розпочала роботу медична мобільна бригада в Тетіївській громаді. Медики отримали обладнання: глюкометри, дефібрилятор, портативний УЗД-апарат, аудіометр, біохімічний аналізатор, а також пройшли тренінги з його використання. За рік виїзні медичні послуги були надані майже 900 мешканцям.
28 січня мобільна бригада виїхала останній раз. Фінансування проєкту припинилося. Це означає, що допомога тим, хто найбільше її потребує припинилася. В Тетіївському центрі первинної медико-санітарної допомоги кажуть, що власних коштів на продовження проєкту не мають. Лишається сподіватися на ініціативу місцевої влади та депутатів та фінансування з місцевого бюджету.
“Виміряли рівень глюкози в крові. А як я могла б в лікарню? Для прикладу, в Денихівку до дільничного треба мені бригаду збирати, щоб мене винесли на візку. Навіть я не за себе кажу, а за молодих і за старших: автобус ходить тричі на тиждень. Як доїхати в Тетіїв?”, — розповідає пані Марія у відео, посилання на яке я залишу у першому коментарі.
Це лише одна історія із тисяч, якщо не сотень тисяч. Історії, за якими людські долі.
Тому ті, хто радів зупиненню роботі USAID, можуть порадіти, що вистрілили самі собі в коліно.
У мене все.