Ще один факт свавільної атаки на свободу Інтернет, цього разу від судді Печерського суду

Ще один факт свавільної атаки на свободу Інтернет, цього разу від судді Печерського суду.

Нещодавно широко обговорювалося кричуще беззаконня з боку харківського районного судді Божко В.В., який видав ухвалу щодо блокування одного з тисяч сайтів з продажу наркотиків https://tinyurl.com/y2ee88qh
Я проти важких наркотиків, але ще більше (набагато більше) проти блокувань сайтів та веб-ресурсів в Інтернет. Оскільки це набагато небезпечніше для суспільства, бо є важливим та принциповим кроком до запровадження цензури та обмеження свободи слова. Наступ на свободу слова завжди починається з нібито боротьби зі злочинністю. Не буду зараз повторюватися.

Аж ось новий випадок. Цього разу скандально-відомий суддя Печерського суду м. Києва С.В. Вовк заборонив доступ до блог-платформи Enigma.ua
З більш, ніж мільйоном користувачів, між іншим https://tinyurl.com/yypbp66f

Усе через якусь одну статтю, де фігурують продажні податківці, їх адвокати та прокурори, які фабрикують справи проти людини, яка викриває їх злочини. А ще там багато про корупцію.
Боюся помилитися, але на Енігмі щодня публікуються тисячі нових статей. Поправ мене, Володимир Пасіка, якщо я помиляюся.
Читають ті статті сотні тисяч читачів.
Але на це начхати неосвіченим та/або продажним служителям Феміди (це був сарказм, бо служать вони виключно власним кишеням, а Фемідою лише прикриваються).
До речі, за цією ж логікою, суддя Вовк повинен наказати усім Інтернет-провайдера України заблокувати доступ до Facebook через оцей мій пасківль про чесних-непідкупних суддів.
Здавалося б: ну чергова дурня, ще одна спроба затулити долонями сонце.

Але проблема намальовується більш серйозна.

У 2017 та 2018 роках правоохоронці намагалися пропхнути диктаторський закон про блокування, який би давав десяткам тисяч «слуг закону» – суддям, прокурорам, слідчим, ім’я їм легіон – широкі повноваження блокувати будь-які веб-ресурси, практично без рішення суду.
Громадськість тоді стала на диби і проект закону довелося зняти з розгляду, і у 2017, так і у 2018-му.

Цього року склад Парламенту змінюється і мафія вирішила піти простішим шляхом: «Не хочете Закону? Хочете рішення суду? Там ми вам це влаштуємо, тримайтеся».
І пішли за перевіреною десятиліттями, ще за сталінських часів, схемою: шиється кримінальна справа проти неугодних, готується обвинувальний висновок, який немає нічого спільного з законністю, подєльник-суддя підмахує (свідомо чи просто не розуміючи оціх ваших інтернетів) – і вуаля!
Усім (!) провайдерам України наказано закрити доступ до ось оцього сайту.
Подібні рішення не тільки незаконні (причому настільки, що це очевидно студенту-першокурснику юридичного вишу), але і технічно та технологічно безграмотні. Як, власне, і самі автори кримінальних справ та їх посіпаки-судді.

Більш-менш соціально-відповідальні провайдери не виконують таких рішень, вимагаючи роз’яснень суду щодо механізму блокування: по домену, по ІР, по DNS, фільтрація трафіку? (Скажу по секрету, усі вони абсолютно не ефективні, а до того ж потребують додаткових людських та технічних ресурсів. Почитайте якось сагу про епічну боротьбу Роскомнагляду з Телеграм).
Звісно, суд навіть слів таких не знає і тому виконання незаконного рішення зависає, а незаконне рішення не виконується.
Але ж не всі провайдери соціально-відповідальні, тому деякі з них подібні рішення виконують.
Але таким чином, як оті провайдери самі це розуміють. За відсутності роз’яснень. Тобто чисто формально.
І тому такі блокування легко обходяться як власником ресурсу, так і користувачами: дзеркалюванням доменів, часта зміна ІР, використання юзерами анонімайзерів, VPN, тощо.
Ну і, зрозуміло, що ресурс доступний без обмежень, якщо ваш провайдер усвідомлює незаконність рішення суду і має у штаті грамотного юриста.

Прискіпливий опонент може запитати: «так у чому тоді проблема, якщо блокування легко обійти? Нехай блокують, чо.»
А справа принципова.
Не можна вибачати несправедливість, незаконність, корупцію, зловживання.
Не можна залишати поза увагою відверту злочинну некомпетентність (або ж злочинну змову) угруповань, які повинні якраз боротися зі злочинністю.
Дозволиш сволоті обмежити тебе у доступі до інформації – незчуєшся як тебе обмежать у свободі висловлювань, у свободі зібрань, у праві на протест, у праві переобирати владу, володіти майном. А там і до КНДР вже недалеко.
Як то кажуть: «засунеш палець – залізеш весь». Тому треба такі пальці рубати. Поки є така можливість.

Відсутність мінімальних знань з питань функціонування Інтернет у суддів геть не заважає їм приймати неправомірні свідомо рішення «все заборонити, заблокувати, обмежити».
Проблема набагато страшніша.
Суддівсько-прокурорсько-мусорська банда продовжує пречудово існувати за будь-якої влади, приймає замовлення, і ще голосно верещить «хочемо ще більше повноважень задля вашої ж безпеки». Безпеки концтабору.

Нещодавна одна організація планувала запросити мене долучитися до одного проекту із захисту свободи Інтернет, і тому ми багато спілкувалися на цю тему.
І ще тоді я пропонував на рівні ідеї «заборонити забороняти доступ» до будь-чого в Інтернет на рівні Закону України. Боротися з контентом – так, боротися з контрафактом – будь ласка, боротися з кіберзлочинами – завжди радий. Але не з доступом до веб-ресурсів. От просто не можна – і все. Ні, ніяк, крапка.
Інакше як їм пояснити, що заради одного п’яного водія десь у Хмельницькій області не можна перекривати усі автомагістралі країни? Що заради гучної музики в одній квартирі не можна відрубати електрику всьому кварталу. І що не можна вилучати усі ноутбуки заради боротьби з чайлд-порно.

Кажуть, лонгріди з картинками погано читаються/відображаються. Тому сьогодні обійдеться без картинки про безпеку-свободу.
Хоча ні, все одно покладу. Бо вона напрочуд гарна і на двох пальцях пояснює суть проблеми.

Бережімося.