Що говорив новообраний Папа Римський Лев XIV про війну в Україні ще 3 роки тому, на початку повномасштабного вторгнення?
Війна в Україні – це «ситуація, яка волає до неба». Так сказав Папа Римський Лев XIV. І назвав цю війну, «справжнім імперіалістичним вторгненням, де Росія хоче захопити територію з мотивів влади та своїх власних інтересів».
Так, це було 3 роки тому. І дуже прикро, що майже всі основні медіа України бездумно закопіпастили новину, навіть не аналізуючи першоджерело.
Бо сказав він це все не після свого обрання, а ще в квітні 2022, року в інтерв’ю для перуанського медіа Expresión напередодні 187-ої річниці перуанського міста Чиклайо, як Єпископ Чиклайо та другий віце-президент Перуанської Єпископської Конференції Роберт Френсіс Превост і незадовго до його призначення Апостольським Адміністратором перуанської дієцезії Кальяо. Чиклайо – це четверте за величиною місто в Перу в якому проживає майже півмільйона мешканців і знаходиться неподалік тихоокеанського узбережжя.
Редактор Semanario Expresión та ведуча програми Rosa Amelia Chambergo Montejo називає його символом міста Чиклайо і акцентує на величезному вклади Єпископа у придбанні для міста двох медичних кисневих станцій у період найбільшого всплеску епідемії COVID-19.
Це інтерв’ю було записане не лише в розпал епідемії коронавірусу, а ще й через 1,5 місяці після початку повномасштабного російського наступу на Україну. Тому прозвучало від журналістки запитання про те, що «як так сталося попри такий технологічний прогрес, попри всі події, які ми щодня бачимо, у цьому циклі, в якому ми живемо, у цьому 2022 році, — чи можуть люди дійсно знищувати одне одного?» стосовно війни Росії проти України.


Він сказав, що це надзвичайно серйозна проблема, ситуація, яка волає до неба, яка впливає на весь світ, що в Україні скоюються злочини проти людяності. І, що з його точки зору – це «справжнє імперіалістичне вторгнення, де Росія хоче захопити територію з мотивів влади та своїх власних інтересів — через стратегічне розташування, а також через величезну культурну, історичну та виробничу цінність України для Росії». А також додав, що «ми повинні бути більш чесними, адже навіть деякі політики в нашій країні (Перу – ред. ) не хочуть визнавати жахи цієї війни і зло, яке Росія здійснює у всіх своїх діях там, в Україні».
До речі, інтерв’ю можна подивитися за посиланням https://www.facebook.com/watch/live/?ref=watch_permalink&v=994520952882429 із 38 хвилини
І ще я зробила текстову його версію 



Semanario Expresión з Єпископом Чиклайо Робертом Френсісом Превостом, нині Папою Римським Левом XIV у квітні 2022 року

Наступного понеділка виповнюється 187 років політичного творення (місто Чиклайо, Перу. 15 квітня 2025 року місто виповнилося 190 років – ред.). Ми всі маємо і знаємо різні проблеми, які переживає місто. Вчора, під час форуму, я розмірковувала про важливу річ: замість того, щоб запитувати владу, що вона збирається робити чи як вирішуватиме проблеми, кожен з нас має взяти на себе зобов’язання допомогти місту. Як ми повинні діяти як громадяни, як люди, як людські істоти?
Є стільки всього, що потрібно зробити, Монсеньйоре. А Чіклайо, звичайно, є символом дружби. А Чіклайо, без сумніву, є символом дружби. Давним-давно я написала статтю на цю тему, яку повторювала двічі, і сьогодні знову згадую її, шукаючи символ міста. І є стільки людей, стільки установ, які справді є символами міста. І ось у сьогоднішньому випуску написано, сподіваюся, ви вже бачили, що саме ви є символом міста Чиклайо. І я це сказала, тому що своїм прикладом, своїм лідерством у найкритичніші моменти пандемії ви зуміли об’єднати людей доброї волі, які зробили свій невеликий внесок, і завдяки цьому одразу були створені дві медичні кисневі станції, аби допомогти багатьом людям, хворим на COVID-19. Цей приклад — скільки людей могли б повторити його на такому рівні?

Це — те, що кожен із нас має робити. Лише кілька днів тому я розмовляв із волонтером, юнаком із Німеччини, який цього року працює разом із громадою Чиклайо, Ламбаєке, і сам він визнає, наскільки великим є цей дар — ця якість дружби, яку він вже відчув за той короткий час, відколи допомагає у справах «Карітас». І якщо говорити про кисневі станції — вони й досі працюють, досі допомагають багатьом людям.
Хочу скористатися нагодою, щоб привітати всіх у Чиклайо з 187-ю річницею заснування. Ми святкуватимемо її також у понеділок, звичайно, і, думаю, це не випадковість, що перед тим відзначатимемо дні Великого тижня. І тут є дуже важливий момент — ми не повинні відокремлювати наші переживання, те, чого навчає нас віра: жертву, самовіддачу, служіння — від святкування річниці Чиклайо, особливо цього року, після двох років пандемії. Якщо ми не навчимося служити, якщо не навчимося знизити градус політичних суперечок — у тому негативному сенсі, коли точиться лише боротьба, дебати, але немає конкретних рішень — то ми просто втратимо багато часу й ресурсів із мінімальними результатами. Ми маємо натомість шукати шляхи до діалогу, вчитись краще слухати одне одного й справді знаходити конкретні рішення для проблем, що впливають на все суспільство.

Саме так, адже в країні ми маємо дуже серйозні політичні, економічні й медичні проблеми. Але ми також додаємо до цього велику глобальну проблему — цю війну, якої ми не розуміємо, між Росією та Україною. Яке послання, Монсеньйоре, вона нам залишає, коли людство, попри такий технологічний прогрес, попри всі події, які ми щодня бачимо, у цьому циклі, в якому ми живемо, у цьому 2022 році, — чи можуть люди дійсно знищувати одне одного?

Звичайно, це надзвичайно серйозна проблема, яка впливає на весь світ. Є багато аналітичних оцінок цього конфлікту, війни, яку зараз переживає Україна, але, з моєї точки зору, це справжнє імперіалістичне вторгнення, де Росія хоче захопити територію з мотивів влади та своїх власних інтересів — через стратегічне розташування, а також через величезну культурну, історичну та виробничу цінність України для Росії.
І вже доведено, що в Україні скоюються злочини проти людяності. Ми повинні молитися Богу за встановлення миру, але я вважаю, що ми також повинні бути більш чесними, адже навіть деякі політики в нашій країні не хочуть визнавати жахи цієї війни і зло, яке Росія здійснює у всіх своїх діях там, в Україні.
Це справді ситуація, яка волає до неба, яка шукає рішення, і я вважаю, що ми всі повинні наполягати на встановленні миру, на тому, щоб була складена зброя. У наш час уже не можна вдаватися до зброї для вирішення проблем — ми маємо шукати інші шляхи. І, якщо буде на те Божа воля, нехай хоча б на цей період настане перемир’я, пауза в усій цій жорстокості — хоча б через Великий Тиждень, але також і тому, що стільки невинних людей гине, страждає та помирає внаслідок цієї несправедливої агресії.

Дуже добре, Монсеньйоре. Я вважаю, що є велика надія на те, що ми подолаємо цю внутрішню кризу, яку маємо в країні, і для цього нам потрібно мати віру, надію, вірити, але передусім — шукати єдність усіх перуанців. Чи буде важко знайти цю єдність, Монсеньйоре, щоб рухатися вперед, зменшити високий рівень бідності й крайньої бідності, який зріс за останні два роки через пандемію, яка ще не завершилася, і про яку ми всі маємо пам’ятати?

Правда в тому, що це буде складно, але це не неможливо. Потрібно наполегливо закликати всі сторони: давайте разом шукати рішення. Так, ми справді переживаємо напруженість на національному рівні, але також маємо зовнішні впливи — глобальні події, що позначаються на всій країні, а особливо — на найбідніших.
Хто найбільше страждає від наслідків пандемії? Найбідніші. Хто зараз переживає найважчі часи через інфляцію? Найбідніші, звичайні люди, яким не вистачає навіть на базові продукти для родини. І між усіма цими проблемами ми не бачимо рішень, не бачимо пропозицій, які насправді можуть спрацювати, оскільки ще й політичне розділення, яке існує, не сприяє досягненню конкретних результатів.
У зв’язку з цим я закликаю всі сторони шукати шляхи зниження напруженості, особливо політичної і соціальної, на національному рівні, і шукати способи разом сприяти поверненню до країни, яка має необхідні елементи для побудови більш справедливого суспільства, з більшою рівністю для всіх, яка пропонує більше можливостей для всіх, чи то з точки зору роботи, чи то з точки зору розвитку, але перш за все для людської гідності, дуже важливо підкреслити важливість поваги до гідності кожної людини, кращого ставлення, кращого способу ставлення один до одного і поваги до кожної людини.