СПРАВЖНІ ПОЕТИ
Справжність поетів не вимірюється членством у творчих спілках, номінаціями на премії чи гучними гимнами й кантатами на їхню честь на усіляких прийомах.
Вона вимірюється силою їхнього слова, що лине від серця до серця, а інколи й через папір до генетичного коду наступних поколінь.
Справжні поети є легко пізнаваними за своїми іменами чи творчими псевдонімами. Стус, Позаяк – і цим усе сказано.
Видавництво “А-ба-ба-га-ла-ма-га” виразно підкреслює це у дизайні обкладинок їхніх збірок.
Їх пам’ятає старий та водночас юний Київ, де вони творили свої шедеври. На пішохідному маршруті “Читати Київ” є станції, присвячені їм обом. Стус, Позаяк – і зайві слова не потрібні.
Вони обидва наснажують мене під час воєнного лихоліття. Василь Стус – прикладом своєї боротьби. Юрко Позаяк – своїм іронічним словом та водночас глибокими пророцтвами, розкиданими посеред його бурлесково-травестійних ранніх поезій та потужних перекладів (про це я згадую в одному зі своїх попередніх нарисів – див. https://www.facebook.com/1578639024/posts/10225106549962405/?app=fbl). Десь на півночі, де “їде трамвай в епоху Мідорі”, він демонструє свій “опір в мільйони ом”, наближаючи нашу перемогу у війні за допомогою дипломатичних операцій.
… У наступну мандрівку я візьму з собою збірки справжніх поетів.
