Вплинуть на всю Європу: чому вибори у Польщі важливіші, ніж здається
Результати першого туру виборів у Польщі
За даними Державної виборчої комісії:
– Рафал Тшасковський, чинний мер Варшави і представник панівної “Громадянської платформи” отримав 31,36% голосів;
– Кароль Навроцький, очільник Інституту національної пам’яті, підтриманий опозиційною партією “Право і справедливість” – 29,54%;
– п’єдестал замкнув Славомір Менцен від “Конфедерації”, набравши 14,81% підтримки громадян країни;
– на четвертому місці – сюрприз. Жодне передвиборче опитування не показувало, що Гжегож Браун має шанси досягти такого непоганого результату – 6,34%, випередивши Шимона Головню, Адріана Зандберга та Маґдалену Бєят.
На тлі складної міжнародної ситуації, російсько-української війни, наростальних економічних викликів і суперечок, що тривають між Варшавою та Брюсселем, польські президентські вибори перетворилися на своєрідний референдум щодо геополітичного напрямку держави.
Окрім того, мають місце й політичні ставки. Адже ці вибори – не просто чергова зміна в адміністрації. Вони є продовженням глибокого політичного перелому, який розпочався у 2023 році. Тоді ліберально-центристський блок на чолі з Дональдом Туском за результатами парламентських виборів сформував коаліційний уряд.
Тож для “Громадянської платформи” обрання президента – це завершальний етап у формуванні повного контролю над владними інституціями. А для “ПіС” та союзних сил – це остання лінія оборони. Важливий шанс втримати важелі впливу й підготувати підґрунтя для реваншу.
Виникають природні запитання. Як новий президент Польщі вплине на майбутнє країни, відносини із Заходом та сусідами? Якою буде роль Польщі у підтримці України? І чого слід чекати від вирішального голосування 1 червня?
Зіткнення світоглядів
Цьогорічний виборчий сезон в Польщі від самого початку був заряджений ідеологічним напруженням. З одного боку – Рафал Тшасковський, який представляє проєвропейську і ліберальну частину суспільства. З іншого – Кароль Навроцький, який уособлює націонал-консервативну, патріотичну та більш скептичну щодо ЄС частину виборців.
Тшасковський зосередив свою кампанію на обіцянках відновити верховенство права, зміцнити місце Польщі в Євросоюзі, захистити демократичні свободи, боротися із політизацією судової системи, підтримати екологічні ініціативи та підвищити рівень життя. Його промови були наповнені оптимізмом, гаслами про відкритість Польщі до світу й закликами до примирення суспільства після років політичної поляризації.
Натомість Навроцький, нове обличчя консервативного табору, виступає за продовження курсу національного суверенітету, відстоювання традиційних польських цінностей (сім’я, релігія, ідентичність) і ревізію історичної політики, зокрема в контексті українсько-польських відносин. А гасла щодо захисту незалежності від Брюсселя, безпеки кордонів та збереження соціальних програм – одні із лейтмотивів його кампанії.
Таким чином, у центрі цьогорічних виборів – конфлікт двох бачень Польщі: ліберальної, відкритої до Європи і світу, та консервативної, закритої у національному дискурсі й побоюваннях глобалізації.
Що поставлено на карту
Друге коло виборів може перетворитися на плебісцит щодо майбутнього напрямку Польщі.
Чи зможе Тшасковський мобілізувати молодь, прогресивних виборців, прихильників демократії та проєвропейського курсу? Чи Навроцькому вдасться згуртувати прихильників традицій, патріотизму та консервативної політики?
Особливе значення матимуть виборці “третьої сили” – симпатиків “Конфедерації”, котрі можуть не підтримати жодного з двох фіналістів, або схилитися до Навроцького через його праві позиції. Мінімальна різниця між ним та Тшасковським здивувала навіть політиків “ПіС”, через що вони швидко переходять від похвали своєму кандидату до підморгування виборцям Славоміра Менцена та Гжегожа Брауна, розраховуючи на їхню підтримку у другому турі. А марш у Варшаві, оголошений Навроцьким на 25 травня, є можливістю для подальшої мобілізації виборців.
Важливо Єдиний спосіб вберегти людство
Водночас Тшасковський намагається розширити свою підтримку серед поміркованих центристів, підприємців та мешканців великих міст. Адже для мера Варшави це не лише попередження, а й мобілізаційний сигнал.
Його виборці можуть активізуватися у другому турі, розуміючи, що на кону не лише президентське крісло, а й політична стабільність та майбутнє коаліції “15 жовтня”. Для “Права і справедливості” ж – останній шанс на реванш і збереження важелів впливу у найвищих ешелонах влади.
Тож, з огляду на невеликий відрив, ситуація непередбачувана. За цих умов навіть мінімальна мобілізація електорату і рівень підтримки тих кандидатів, які не пройшли до другого туру, може змінити результат.
Можливі наслідки для Польщі, України та регіону
Польща залишається ключовим гравцем у регіоні. Перемога Тшасковського, імовірно, сприятиме подальшій нормалізації відносин із Брюсселем, активізації співпраці з Німеччиною та Францією, посиленню підтримки України як у військовому, так і в євроінтеграційному вимірах. Хоча й не без питань до нього, зокрема щодо заяви члена “ГП”, що “Україна повинна бути буферною зоною”.
Натомість перемога Навроцького може означати жорсткіший тон у зовнішній політиці, можливі конфлікти з євроінституціями, акцент на спірних сторінках минувшини й зниження рівня довіри у відносинах з Україною. З огляду на його діяльність в Інституті національної пам’яті, не виключені спроби перегляду спільної історичної політики з сусідами.
Для регіону Центрально-Східної Європи вибори в Польщі мають велике значення як індикатор векторів розвитку регіону: чи зміцниться проєвропейська коаліція держав, чи зросте вплив націонал-консервативного табору?
Тож другий тур може стати не лише найемоційнішим за останні десятиліття, а й матиме вплив далеко за межами польських кордонів.
Для України важливо, хто очолить сусідню країну, зважаючи на подальшу військову допомогу, транскордонні ініціативи та регіональну безпеку. У ширшому контексті Центрально-Східної Європи, результат виборів у Польщі стане маркером напряму, в якому рухається весь регіон – до відкритості й співпраці або до ізоляціонізму та націоналізму.
Президентські вибори у Польщі – це більше, аніж вибір очільника держави. Це вибір її курсу, тону та майбутнього.
У цій боротьбі переможе не лише кандидат – переможе напрямок, яким рухатиметься польська держава на наступні роки. Це вибір, який може змінити регіональний баланс Центрально-Східної Європи, а також мати прямий вплив на сусідні країни, зокрема Україну.
Першоджерело: 24 канал