Я весь час намагалася утримуватися від коментарів на подібні ініціативи союзників

Я весь час намагалася утримуватися від коментарів на подібні ініціативи союзників.

Але вже не цього разу. Киплю.

Хочу нагадати любим союзникам, що саме завдяки ним і їхньому Будапештському Меморандуму ми відмовилися від ядерної зброї, бо розраховували на допомогу, яку ніхто не планував надавати.

Натомість отримали окуповані території, невідомо яку кількість вбитих та покалічених громадян. Бо ж не можна називати кількість, невідомо якого біса. Чому Ізраїль шанує своїх поіменно, а у нас безлика маса? Це ще питання, в тому числі і відносно цінностей. А ще невідомо, яка кількість громадян, що лишилися без дому і на чужині не з власної волі.

Зброю, обіцяну, ми теж не отримали в достатній кількості. Так, крихти з барського столу. Але Блінкен нам зіграв в Києві на гітарі. Круто. І весь час чуємо із-за океану про необхідність виборів всупереч Конституції.

Зате знову чергові вимоги.

Виявляється, що Україна недопрацювала. Ми винні, бо не мобілізовуємо з 18-и.

У кожної нації, найцінніше — це майбутнє покоління. Насіння, яке має прорости садом. Немає молодого покоління — немає нації, немає майбутнього, втрачаються сенси.

Тому в даному випадку, мені хочеться сказати лише одне таким невідомим порадникам з адміністрації Байдена.

Ідіть до дупи.