ЖАРТ – ЦЕ ШИФР
Сьогодні – чергова річниця від дня народження автора афоризму із заголовку мого міні-нарису.
Гуґо Штейнгауз (пол. Władysław Hugo Dionizy Steinhaus, 14.01.1887 – 25.02.1972) – всесвітньо відомий математик мішаного польсько-єврейського походження та водночас талановитий педагог, популяризатор науки і блискучий письменник.
Колись в одній із наших розмов Ілько Лемко зауважив, що найбільш талановиті літературні твори народжуються у тих авторів, хто є «технарями» або природничниками за своїм професійним фахом. Згодом схожою думкою поділився Юрко Позаяк – на його погляд, найкращими та найцікавішими для перекладу є доробки поетів, що за професійним фахом є математиками чи лікарями (про це більш докладно згадується в моєму нарисі «Хоку як інструмент Майстрів Мостів» https://site.ua/…/xoku-yak-instrument-maistriv-mostiv…).
Саме тому в моє поле зору і потрапив Гуґо Штейнгауз.
Як математик, він здобув фундаментальну освіту. Рік він навчався у Львові (де його професором-наставником був прямий нащадок князів Рюриковичів). А потім він навчався у Геттинґені – найкращому в світі центрі математичної науки тієї доби. І завдяки такому фундаменту, а також завдяки власній працелюбності й таланту, він зміг стати однією з найяскравіших постатей у математичній науці XX ст.
Як письменник, він був автором дотепних афоризмів – інколи сатиричних, а інколи глибоких за своїм філософським змістом, але завжди дуже влучних. Після буремностей Другої світової війни, коли Гуґо Штейнгауз остаточно «осів» у Вроцлаві, він почав (за порадою Юліана Тувіма) оформлювати свої афоризми у друкованому вигляді– саме так народився цикл «Раціональний словник» (Słownik racjonalny), що друкувався у тижневику «Szpilki». А згодом (за редакцією того таки Юліана Тувіма) частина афоризмів Штейнгауза була надрукована на шпальтах щомісячного наукового журналу «Problemy».
Гуґо Штейнгауз був франтом, а також поціновувачем каламбурів і бездоганної польської мови. Організований і педантичний, він був суворий до своїх студентів у всьому, що стосувалося навчання й науки.
Попри це, афоризми Штейнгауза користувалися великою популярністю серед його студентів (як у Львові, де він викладав у міжвоєнний період, так і у Вроцлаві після Другої світової війни) — ті називали їх «гуґенотками» або «штейнгаузками». Критики порівнювали їх з «Непричесаними думками» Станіслава Єжи Леца.
Деякі з цих афоризмів були настільки гострими, що їх до друку не випускала цензура доби комуністичної Польської Народної Республіки (ПНР).
Один із таких афоризмів «з перцем», що є моїм фаворитом, я хотів би навести нижче:
Nasi przywódcy – nasi przy wódce
Неперевершена гра слів (така собі «паронімічна атракція», як висловилися б рафіновані лінгвісти-філологи) у польській мові народила шедевр (його літературний переклад українською мовою – «наші керманичи – наші з горілкою», «наші керманичи п’ють без просипу» – не може передати усіх цих барв і відтінків).
А концептуально цей афоризм зрозумілий носіям слов’янських культур і є позачасовим – він був правдивий і для політиків другої Речи Посполитої, і для політиків ПНР, та й для сучасних українських реалій він цілком відповідний.
Власне, як і, наприклад, є позачасовим сатиричне хоку хорватського поета Синиши Матасовича (наводиться в українському перекладі Юрка Позаяка):
Глибоко в ср*ку
Провалилася наша держава
Піднімемо ж чаші
Внесок Гуґо Штейнгауза до світової науки й культури важко переоцінити. Проте, коли одного разу його запитали про найважливіше відкриття чи здобуток у своїй кар’єрі, його відповідь була дещо несподіваною. Він назвав найважливішим відкриттям свого життя певну людину.
… Одного літнього дня 1916 р. на краківських Плантах Гуґо Штейнгауз зустрів юнака, в якому він миттєво розпізнав Генія. Згодом, коли вони разом опинилися у Львові, їхня творча співпраця й дружба стали тим, довкола чого «писалася» найяскравіша, з моєї точки зору, сторінка історії Львова першої половини XX ст. (про це я розповідаю більш докладно в своєму нарисі «Бувальщина про Львівську математичну школу» https://site.ua/…/buvalshhina-pro-lvivsku-matematicnu…).
… Штейнгауз любив повторювати, що жарт – це шифр. Його «штейнгаузки» власне й містили такий шифр, який неначе спонукав допитливих читачів та слухачів до активного мислення й розшифрування.
Власне, я свого часу долучився до розшифрування вибраних афоризмів Штейнгауза у вигляді комбінації їхніх літературних перекладів українською мовою та україномовних віршів хоку за мотивами цих афоризмів. Вдалося осягнути відсотків 30 творчості пана Гуго – далі просування уповільнилося через війну.
Але не облишаю надій продовжити свою перекладацько-хокуїстичну мандрівку в світ нинішнього ювіляра.
P. S. Більш докладно про життя й творчість Гуґо Штейнгауза можна дізнатися з https://en.wikipedia.org/wiki/Hugo_Steinhaus
