Знання та досвід – це безумовно цінно та важливо

Знання та досвід – це безумовно цінно та важливо. Але, ще важливіше, коли маєш можливість ними ділитися. Колись, після закінчення університету, отримавши диплом математика, викладача математики, я поклала його на поличку і пішла в рекламу, а згодом в медіа. І мені здавалося, що викладання – це буде останнє в житті, чим я буду займатися. Ага)

Друзі та ті, хто слідкує за моєю діяльність знають, що я займаюся одразу декільками паралельними напрямками. Я так і не зуміла обрати щось одне і відкинути решту.

Це історія польських та єврейських громад в Україні; меморіалізація пам’яті, пов’язаної з трагічними подіям; культура та спадщина України (особливо польська та єврейська культури); місцеве самоврядування та журналістика. І ще я встигла стати співавтором книги зі ШІ у 2022 році)

Комусь здасться, що у мене дивне хобі. Бо я люблю проводити час в архівах або дома з архівними документами, в бібліотеках та в музеях. Комусь здасться це нудним. А для мене – це така собі детективна діяльність в подіях минулого. Колись бажання дослідити історію власного роду, призвело до того, що наразі маю в роботі ряд таких досліджень для інших людей.

Є авторкою ідеї та ініціаторкою створення в 2020 році Меморіалу пам’яті жертв єврейських погромів 1919-1920 років в Тетієві, Київської області. Так, Тетіїв – це моя любов та біль водночас. Погроми та Голокост забрали життя тисяч тетіївчан-євреїв. Я бачу для себе місію не дати забути про них та про ці страшні трагедії. Тому по мірі сил та можливостей, збираю архівні документи та історії. Маю амбітний план написати художню книгу та зробити онлайн-проєкт.

Займаюся дослідженням спільної польсько-української спадщини в контексті історій життя та кохання шляхетських родин центральної та західної України. Це нібито все різне, але дуже переплітається між собою. По крайній мірі, для мене зрозумілі ці переплетення)

І повернуся про ділитися знаннями та досвідом. Мені здається, що це не залежить від диплому чи обраного шляху вчителя, викладача. Я думаю, що це залежить від того моменту, коли ти маєш чим поділитися. Цей момент настав для мене під час моєї «місія невиконанна» або роботі на посаді заступника голови Тетіївської громади. Коли за кожним успішним кейсом приходять колеги і запитують – «А як ви це робили?»

Ось тоді я і зрозуміла, що викладачем я стала через 18 років після отримання диплому викладача. Це був 2018 рік)

Тішуся, що мала таку нагоду в березні та квітні цієї весни, поділитися тим, що складала у внутрішню бібліотеку стосовно Польщі, польської культури, місцевого самоврядування, комунікацій з державними інституціями з українцями та спільного між Україною та Польщею – під час інтеграційних занять з українцями Жирардува в рамках проєкту TPU – Towarzystwo Przyjaciół Ukrainy «Активізація та соціальна та професійна інтеграція громадян третіх країн у районі Жирардув».

І трохи світлин із Жирардува).