Зневоднення – в політичному контексті

Щоранку у нормальної людини, яка знаходиться в середовищі тих хто розуміє, що саме являють собою «кремлівські папашки» (самі розумієте, з чим це найкраще рифмується) (далі «КП»), виникає тривожна потреба з’ясувати – чи не розпочалося вторгнення і, як наслідок, широкомасштабна бійня України з РФ. Думаю, до цього середовища належить найширше коло людей з багатьох країн світу.

Що ж може спонукати «КП» для чергового ривка? Про це міркують багато, приводячи найрізноманітніші гіпотези. Вважаю, що потрібно відштовхуватися від «аксіоми» про те, що «КП» вже давно влізли по вуха в відверту аферу, яка називається «агресія в Україні». Початкову причину розбирати не будемо, вона всім, сподіваюся, очевидна. Але, треба сказати, афера не авантюра і для неї властивий ефект бумеранга. Саме тому «КП» змушені професійно лити справжню ахінею з екранів всіх федеральних ТВ каналів, а також спотворювати своє мовлення за кордоном. І це кожен день в неймовірних обсягах. Афера може розкритися в будь-який момент. Тому політично збочені блокбастери потрібні з дедалі більшим вмістом абсурду. Однак, подібний контент справа не дешева, а, тут ще «тухлі зірки», з кожним днем, стають все більш блідою (було б правильним замінити одну букву). І, головне, чим далі тим менше видно кінець цієї «затії».

Схема для будь-якого осудної людини зрозуміла. Придумали новину, зняли, опублікували і, таким чином, підтримали вже давно викривлено-змінену свідомість, в першу чергу, власного населення. Але, ось, що робити якщо афера призвела до не розв’язання, у склавшійся ситуації, проблеми? І вона не надумана, а реальна. Її починають, в повсякденності, відчувати мільйони власних громадян. Як правило, в таких випадках, аферистам доводиться багаторазово посилювати ситуацію, попередньо, прикладаючи великі зусилля для втюхівання тому ж населенню, що якийсь противник змушує здійснювати «правильні заходи».

У реальності, все так і сталося. Аферисти – «кп» зіткнулися з великою проблемою. І ця проблема – «солончаки». В результаті відсутності дніпровської води, в Криму повертається ситуація до українського періоду. Після передачі Криму Україні і будівництва системи каналів, степова частина почала промиватися прісною водою. І на це йшло, порядку, 80% всієї дніпровської води, яка надходить до Криму. Це тривало десятиліттями. У результаті виник родючий шар грунту, а під ним, так звані, «лінзи» прісної води, які всі ці роки захищали грунт від засолення. При наступивший відсутності, після анексії, прісної води, жителям півострова нічого не залишалося робити як бурити свердловини і відкачувати воду з тих самих «лінз». Таким чином, захист грунту, сьогодні, не тільки не підтримується, а й стрімко зникає. Темпи повернення «солончаків» говорять про те, що в самий найближчий час буде потрібно відселювати десятки населених пунктів за межі Криму. Більш того, ця тенденція буде зростати в геометричній прогресії.

Зима 2018 – 2019 років виявилася для Криму дуже сніжною. Це відстрочить проблему з водою на кілька місяців. Але «кп», в «пожежному порядку», будують плани вирішення ситуації. Єдиним кардинальним рішенням, для «КП», є встановлення контролю, як мінімум, над Херсонською областю. А це – вторгнення. Наступний рівень афери «кремлівських папашек».

А на які питання повинні відповісти ми? Причому для себе! По-перше, чи потрібні нам (не РФ) «солончаки» в Криму? Так чи інакше, ніякий «проект», тим більше так званий «Крим наш» на дерьмовому грунті не побудуєш, причому, як в прямому так і в переносному сенсі. Рано чи пізно, Крим, де-факто, повернеться в Україну. Але … існує величезний шанс, що разом з «солончаками»! А на відновлення родючого грунту, знову, можуть знадобитися десятиліття. По-друге, переселення людей з «насиджених місць» в РФ на тлі несущої ахінеї про те, що в усьому винна Україна, не пророкує нам нічого хорошого в майбутньому. По-третє, чи хочемо ми масштабного вторгнення? А у «КП» варіантів не багато!

Якщо ми, в самий найближчий час, не відповімо на ці питання, то нас чекають, повірте, важкі випробування. Як же бути і, що ж робити? Одвічна дилема.

Як не дивно, рішення лежить на поверхні. Безумовно, цю ситуацію необхідно максимально використовувати в контрпропаганді. По-суті, «акула» (РФ) відкрила рот на те, що не в змозі проковтнути. Вони ( «КП»), поки ще з криками, але вже почали давитися. В цей же час ми, зі свого боку, і на противагу, повинні запропонувати конструктивне вирішення проблеми.

Наперед скажу, що «КП», швидше за все, не прийме жодної нашої пропозиції, якими би раціональними і вигідними, навіть для РФ, воно не було. Однак, конструктивне рішення, внесене Україною, допоможе світової громадськості, простим громадянам РФ і кримчанам зрозуміти, що є логічний вихід із ситуації, що не вимагає, будь-яких серйозних зусиль, а для його прийняття потрібно, всього лише, добра воля.

На відміну від останніх років, коли РФ створювала проблеми у нас в країні, на цей раз, це буде стосуватися людей, які проживають в Криму, відповідальність, за яких взяли на себе «кремлівські папашки». А «Зневоднення» вже стало реальністю для всіх жителів півострова. І головне, вони стикаються з цією проблемою в житті, а не по телевізору. В цьому випадку, «КП», очевидну картинку важко буде замінити телевізійної.

Про яке же вирішення йдеться? Все дуже просто. Є два природних ресурсу – газ і вода. Нам потрібен газ, Криму – вода. Таким чином, ми відповідаємо собі на всі поставлені вище питання і вирішуємо четвертий – питання дешевого газу.

Ну що ж, нехай тепер «КП» звивається, як змія на розпеченому асфальті, доводячи всьому світу і власному населенню, чому цього не треба робити, а ми будемо просто спостерігати …

Кілька слів для скептиків. Якщо ви: за вторгнення військ РФ; за «солончаки» в українському Криму; за підтримку негативних настроїв між кримчанами і нами; а також проти очевидного рішення дорогих комунальних платежів – то голосніше виступайте проти цієї ідеї. Думаю, таким чином ви допоможете «Кремлівським Папашкам» вискочити з патової для себе ситуації …

І ще, серед скептиків, майже впевнений, може виявитися і наша влада. У неї, звичайно ж, на словах, припинення торгівлі з агресором вже стало, майже «національною ідеєю». Але вони, безумовно, лукавлять. І справа не в їх приватних бізнесах. Україна бореться за зупинку будівництва «Північного потоку 2» і це, звичайно ж правильно. А для чого ми це робимо? А робимо ми це для того, щоб максимальна кількість газу РФ прокачувати через нашу ГТС і Україна, за це, отримувала валюту. Тобто, відносини з РФ, так чи інакше, в тому числі, торгові триватимуть. На жаль, це стратегічно правильно для виживання нашої економіки в важких умовах війни. Тоді виникає питання. Якщо ми за контрактом надаємо РФ потужності ГТС в обмін на гроші, то чому не можемо надати воду в обмін на газ?

Oleh Piatkowski