ЕНЕРГЕТИЧНА ТРАНСФОРМАЦІЯ: Контроль над ключовими ресурсами: роль Європи в геополітиці зеленої трансформації

З трансформацією, яку здійснює Європа, вона змінює одну залежність від імпорту викопного палива на іншу — залежність від імпорту технологій. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Польське радіо.

У вівторок, 1 жовтня, розпочалася 11-та конференція Варшавського безпекового форуму, яку щороку організовує у Варшаві Фонд Пуласького. Щороку у програмі форуму низка дебатів і панелей, присвячених питанням оборони, з особливим акцентом на безпеку Центральної та Східної Європи. Цього року конференція проходить 1 і 2 жовтня.

Головними темами першого дня Варшавського безпекового форуму були необхідність подальшої підтримки України та зміцнення трансатлантичного альянсу.

Дискусійні панелі у вівторок були зосереджені в основному на обороні та військовому потенціалі Європи. Також відбулися переговори з питань енергетики та клімату за участю експертів з усього світу.

Одну з панелей присвятили питанню — «чи контролює Європа свої ключові ресурси? Та її роль, тобто Європи, в зеленій трансформації.

І ключова теза тут – ми не можемо контролювати жоден із ресурсів, які нам знадобляться сьогодні чи завтра. Її висловив Марк-Антуан Ейл-Маззеґа із Французького інституту міжнародних відносин (IFRI), директор Центру енергії та клімату.

Тож що виходить? Чи Європа віддала комусь іншому вплив над своїми енергоресурсами, аби підвищувати свою енергозалежність?

Себастіан Плучєннік, директор і член правління Фонду польсько-німецької співпраці, професор економіки Університету фінансів і бізнесу Vistula у Варшаві вважає, що Європейський Союз може купувати свої важливі ресурси та енергію зовні, і це лише питання ціни, яка має бути ринковою ціною доступу до цих засобів. Проте той світ закінчився.

З трансформацією, яку здійснює Європа, вона змінює одну залежність від імпорту викопного палива на іншу — залежність від імпорту технологій, бо це зовсім інша залежність. З точки зору безпеки постачання, з точки зору енергетичної безпеки Європи, це зовсім інший світ. Залежність від постачання палива для наших поточних потреб у виробництві, для наших поточних потреб в опаленні, для нашого поточного виробництва електроенергії, це зовсім інша історія, ніж залежність від імпорту технологій для майбутніх інвестицій, говорить Моніка Моравєцька, старша радниця проекту регуляторної допомоги (RAP), раніше генеральна директорка PGE Baltica та керівниця стратегії PGE Group.

Отже, для енергетичної трансформації Європі потрібна сировина. Звідки її брати? І чи можливо зменшити залежність від Китаю? Як це впливає на енергетичну трансформацію. Чи в майбутньому це може вплинути на швидкість цієї трансформації, якщо ми говоримо про виробництво та переробку критичної сировини, що надходить із Китаю?

І тут знову слово Маркові-Антуанові Ейл-Маззедзі, директорові Центру енергії та клімату із Франції. Китай — це, очевидно, можливість, але також і надзвичайний виклик, каже він.

Ми завжди говоримо про Європу як про якусь об’єднану цілісність, але в Європі існують величезні відмінності з точки зору вуглецево-інтенсивних економік. Тож чи повинні ми по-різному вирішувати проблему ключових ресурсів і залежностей чи взаємозалежностей у різних країнах, як, наприклад, Польщі щодо Швеції? Інтенсивність викидів вуглецю в цих двох економіках досить різна. Отже, як ми можемо вирішити цю проблему, якщо взагалі можемо?

Звісно, говорить Моніка Моравєцька, старша радниця проекту регуляторної допомоги (RAP), ​​деякі країни забезпечені краще, якщо мова йде про природні ресурси та попередні рішення. Деякі країни інвестували значні кошти в технології, яких Польща зараз не має, але це історія. Зараз Польща нічого не може з цим зробити. А що  може, то це дивитися в майбутнє, і кожна країна робить те саме насправді, розглядаючи можливі майбутні сценарії енергетичної трансформації та вибираючи найбільш економічно вигідний шлях, враховуючи цілі. І це те, що всі роблять. 

Європа більш схильна створювати поступові інновації. Тож який шлях для Європи більш прийнятний, щоб не відставати від найважливіших конкурентів? Китайський, більше держав, більше регулювання, більше втручання чи дерегуляція та американський спосіб?

Матеріал підготував Володимир Гарматюк