Фільми популяризують Підляшшя

В одній місцевості на Підляшші можна часом побачити церкву, костел і синангогу, чи навіть мечеть, адже у нас проживає татарська меншість. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Польське радіо.

В рамках кінофестивалю польського кіно «filmPOLSKA 2019» у німецькій столиці пройшла низка супутніх заходів. Зокрема, в Берліні відбувся захід з популяризації одного з найцікавіших польських регіонів – Підляшшя з центром у Білостоку, який межує з РФ (Калінінградська область), Литвою, Білоруссю та Україною. Саме ці та інші національні меншини й проживають у цьому регіоні на північному сході Польщі.

Тож, у приміщенні однієї старої вілли, яку на кілька днів опанували польські і німецькі студенти художніх вишів, глядачі мали можливість побачити чотири фільми кінопроекту «Кіно-Підляшшя атакує!». Після перегляду коротких фільмів Мацєй Рант і Кшиштоф Сєнкєвіч з Білостоцького центру культури запросили польських і німецьких учасників зустрічі на дегустацію типово підляських страв. Варто додати, що фестиваль «Кіно-Підляшшя атакує!» проводиться у Білостоку з 2003 року.

Кшиштоф Сєнкєвіч: «Ми займаємося культурою, здебільшого кіно, працюємо у Білостоцькому центрі культури, проводимо різноманітні кіноогляди, зокрема, міжнародний кінофестиваль короткометражних фільмів «Зубрівка», який можна назвати зустріччю Сходу і Заходу.

Щороку також ми проводимо захід під назвою «Кіно-Підляшшя атакує!», в рамках якого ми представляємо і фільмарів, і кінофільми зі Сходу в різних куточках Європи. Завдяки співпраці з Польським інститутом культури ми ось уже 10 років у Берліні. А сьогодні винятковий показ наших фільмів, оскільки він поєднаний з дегустацією типово підляських страв».

Там на спільному столі є і чорний хліб, і смалець, і традиційна випічка – сенкач, і квас, і підпивок…

Мацєй Рант: «Ідея кіно-ланчів чи кіно-сніданків нам дуже близька, бо такий спосіб показу фільмів сприяє ширшому представленню даного регіону. Ми привезли чотири фільми, що були створені людьми, які походять з Підляшшя або були зроблені у нашому регіоні – це анімація, документалістика з художніми елементами з наголошенням на багатокультурності Підляшшя. У нас проживають поляки, білоруси, українці, росіяни, німці, литовці і татари, а колись і євреї. Тому ми маємо різноманітний репертуар, щоб показати багатокультурність. А кулінарний додаток підляських смаколиків сприяє людській відкритості, глядачі щось скуштують, з’їдять та поп’ють і будуть відвертішими і може хтось з учасників кіно-перегляду вирішить – «Ні, ну я, все ж таки, мушу поїхати на оте Підляшшя». Вирішальним у даному випадку не завжди може бути фільм, а, наприклад, литовський сенкач».

Словом, ентузіасти підляського кіно і патріоти рідного краю придумали досить привабливий для глядачів Європи хід – рекламувати рідний регіон і фільмами і стравами. Тим більше, що ті, показуючи на смалець чи на квас весь час розпитували – «А що це таке»?

Кшиштоф Сєнкєвіч: «Як говорить Мацєй, спільна трапеза сприяє розмові і нагоді в дещо інших умовах порозмовляти між собою, а їжа як і фільми – це чудова нагода для спілкування.

На нашому білостоцькому фестивалі «Зубрівка»ми також організовуємо подібні кіно-сніданки. Ми запрошуємо представників інших фестивалів, часто це, наприклад, представники подібних кіно-заходів з Білорусі чи з України, або з Угорщини чи, наприклад, з Мексики. І ми так само спочатку переглядаємо фільми, а потім разом збираємося біля накритого місцевими стравами столу.

Думаю, це дуже важлива справа, ми, в Європі, повинні розмовляти один з одним, спільно розважатися, адже на нашому континенті набирають обертів різноманітні націоналізми і це ні до чого доброго не призведе. Стіл, – це щось таке, що нас об’єднує, а у поєднанні з мистецтвом, він сприяє порозумінню».

Серед причин саме такого формату творчого спілкування і зустрічей, співрозмовники називають і гостинність жителів Підляшшя:

Мацєй Рант: «Це також така характерна підляська риса яку в Польщі усі хвалять і усі про це знають, – підляська гостинність. Не проблема зайти до когось у селі до хати, Тебе запросять на чай чи на каву, Тобі завжди допоможуть. Тож, нам здається, що окрім справ, пов’язаних з культурою, це також така риса, якою варто похвалитися: підляська гостинність, наповнений стравами стіл. Та й, взагалі це така східна риса. Як ми вже говорили, ми часто їздимо на Схід, відкриваємо цей Схід, ми переконані, що там багато фантастичних ініціатив, цікавих людей, там проводяться різноманітні цікаві культурологічні заходи».

Чи на Підляшші дійсно багато цікавих режисерів, акторів, фільмарів, чи регіон багатий талантами у порівнянні, наприклад, з іншими регіонами Польщі?

Кшиштоф Сєнкєвіч: «Це провінція, з нашого регіону люди постійно виїжджають. Ті, що залишаються і виховуються там, набувають так би мовити, підляської тотожності, вони роблять фільми про свій край, а ми, як представники культурного заходу «Кіно-Підляшшя атакує!» намагаємося не просто «атакувати фільмами», а й підтримувати місцеві культурні ініціативи.

На початку, коли ми стартували, то Підляшшя не асоціювалося з кіно і фільмарями, але кілька років нашої діяльності сприяли тому, що в Польщі тепер знають, що є «Кіно-Підляшшя атакує!» і що у нас багато творчих осіб і якщо дехто з них навіть виїхав, то все одно, такі люди не забувають про рідний край і надалі популяризують наш регіон.

А крім цього, ми ще й сприяємо тому, аби люди на самому Підляшші повірили, що це не якийсь там кінець світу, а що це фантастичне місце, де можна займатися цікавими речами. Тому ми у Білостоцькому центрі культури кожного року організовуємо перегляд фільмів, показуючи деяким нашим недовірливим особам, що й у нас можна знімати привабливі фільми, що треба лише захотіти цим займатися і почати творити».

Тобто Ваші кіно-заходи можна сказати сприяють збільшенню кількості туристів у Підляському воєводстві?

Мацєй Рант: «Ми не займаємося статистикою, але у зв’язку з великим інтересом до фільмів зацікавленість регіоном також зростає. Багато людей розпитують, коли найкраще і як туди потрапити, тобто посередній вплив, все ж таки, існує. Адже, після таких кіно-кулінарних зустрічей у людській свідомості народжується певний образ Підляшшя, тому люди все частіше цікавляться регіоном і приїжджають на Схід, щоб перевірити своє уявлення про наш край.

Взагалі Підляшшя стає модним регіоном, усі знають Біловезьку пущу, – найстарший природній ліс на континенті, раніше люди ніби боялися цього Сходу, а тепер малі Батьківщини все більш привабливі, люди ніби повертаються до цих оригінальних, регіональних смаків. І Підляшшя надає можливість знайти щось виняткове, чого немає ні в Центральній, ні в Західній Польщі. І сьогодні до нас приїжджають туристи з усього світу».

Мацєй Рант та Кшиштоф Сєнкєвіч з Білостоцького центру культури кажуть, що сьогодні потрапити на Підляшшя, – це жодна проблема:

Кшиштоф Сєнкєвіч: «Якщо у Варшаві немає автомобільних заторів, то на Підляшшя можна доїхати за годину 40 хвилин, до лісу, звичайно ж, трішки далі. Цікаво, що на білоруську частину Біловезької пущі нині можна портапити без візи, завдяки оформленню ваучера і оплати страхування. Це швидко робиться через Інтернет, оформляються проїзні документи, купується квиток на автобус чи потяг і в Білорусь. Це навіть не так дорого».

Чим Підляшшя відрізняється, наприклад, від Сілезького чи Мазовєцького воєводств?

Мацєй Рант: «Там, все ж таки, спокійніше, ніж у Сілезії, там більше простору, чистіше повітря, це своєрідний мікс природи і мультикультури, прикордоння, воно взагалі дуже цікаве. Там існує місцева, тутешня мова. В одній місцевості на Підляшші можна часом побачити церкву, костел і синагогу, чи навіть мечеть, адже у нас проживає татарська меншість. Все це дуже цікаво, коли хочеш відпочити, можеш просто піти до лісу, до річки, а коли хочеш пізнати культуру інших, – вони поруч. Магію Підляшшя створили різні нації, тому цей край такий привабливий, – дещо східний, дещо навіть мусульманський світ.

Кожний може знайти щось для себе, так як на оцьому столі – різні продукти, які мають різне походження – білоруське, польське, литовське тощо».

Колись, років 10-20 тому, у Вашому регіоні і в Білостоці розмовляли говіркою, яку називали «сьлєдзікуванням». Тобто, поляк десь з Варшави чи Кракова каже на оселедець «śledź», а у Вас – «сьлєдзь». І тому «сьлєдзік бялостоцькі» ніби став таким мотивом, що символізує Вашу говірку. Чи тепер цього вже немає?

Кшиштоф Сєнкєвіч: «У Польщі нас характеризують, мовляв, ми «сьлєдзікуємо», це було раніше. Бо у нас такий співочий, східний акцент, як ось у Вас він також є. Я думаю, що це поступово зникає, бо ж відомо, на жаль, люди виїжджають, роз’їжджаються світами, старші люди помирають, багато сіл, які ми показуємо у фільмах, вже просто перестають існувати, вимирають останні жителі, будинки зникають, – так це виглядає.

Та все ж, варто приїхати на Підляшшя і побачити цей незвичайний край».

Як сказала у 2009 році в одній з наших передач діячка Польського Туристично-Краєзнавчого Товариства у Білостоку, засновниця фірми регіональних сувенірів «Nemeti» Катажина Пєрвєніс: «Маю три головні сувенірні лінії – «сьлєдзік бялостоцькі», Палац Браніцьких у Білостоку та есперанто». До цього варто додати також Біловезьку пущу, кінопроект «Кіно-Підляшшя атакує!» та інші цікаві об’єкти та явища сьогоднішнього Підляшшя.

Володимир Прядко