Інститут імені Єжи Ґротовського у Вроцлаві
Цього року у Польщі відзначають 20-ті роковини смерті Єжи Ґротовського — польського режисера, одного з найбільших реформаторів театру XX сторіччя. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Польське радіо.
Цього року у Польщі відзначають 20-ті роковини смерті Єжи Ґротовського — польського режисера, одного з найбільших реформаторів театру XX сторіччя, педагога, експериментатора і теоретика театру, якого називають і візіонером… Він відомий, у першу чергу, як автор ідеї «театру вбогого». За його словами, «якби відкинути в театрі все те, що не є необхідним для існування театру, залишаться в ньому актор та глядач».
Про те, ким був Єжи Ґротовський і про діяльність Інституту його імені у Вроцлаві, місті, де багато років працював всесвітньовідомий режисер, розповіла програмна директорка цього закладу Моніка Бліґе.
— Безумовно, як його ім’я, так і спадщина, надалі залишаються живими і актуальними не лише для польського театру, але театру як такого. Він реформатор сучасного театру, в першу чергу — у плані роботи з актором, він творець абсолютно нового ставлення до актора. Його творчий шлях почався у театрі «13 рядів» у місті Ополе, потім, у 1965 році він переїжджає саме до Вроцлава, і перейменовує його назву на «Лабораторія — Інститут дослідження акторського методу». Робота з актором є настільки глибокою, що наприкінці 60-х років Ґротовський заявляє, що театр перестав його цікавити, а в першу чергу його цікавлять взаємини з іншою людиною. І тоді починається черговий етап його творчості, який прийнято називати пара-театром, або активною культурою. Це особливо важливий момент — Ґротовський запрошує до спільної участі у виставі також аудиторію — тобто хоче усунути стіну між актором і пасивним глядачем.
Опісля, з 1984 року, режисер працює за кордоном, розвиває ідею «театру джерел» і т.зв. об’єктивної драми, здійснює низку експедиційних поїздок, зокрема до Індії, Гаїті чи Мексики, де вивчає традиційні культури і джерела пра-експресії, також працює в США. В останні роки свого життя працює в Понтері в Італії, де розвиває ідею мистецтва як носія (vehicul) духовного розвитку. Донині там існує мистецький осередок World Center of Jerzy Grotowski and Thomas Richards.
Вроцлавський Інститут спочатку був місцем вивчення творчості режисера і театрально-наукових пошуків. У 2007 році він став Інститутом імені Єжи Ґротовського — муніципальним закладом культури.
— Іноді, розповідаючи про Інститут, я спочатку дещо жартома пояснюю, чим ми не є. Стовідсотково — ми не музей, попри те, що працюємо в історичних приміщеннях театру «Лабораторія» і серцем нашого Інституту є архів Єжи Ґротовського. Ми не університет, хоч періодично проводимо наукові конференції і лекції відомих вчених. А ще ми не театр, у якого є свій репертуар і щодня вистава, хоч і вони у нас періодично відбуваються, ми навіть влаштовуємо театральні фестивалі. І ми не театральне училище, незважаючи на те, що регулярно проводимо театральні майстер-класи, в тому й колишніх співробітників Ґротовського». У нас низка проектів з вивчення акторського ремесла, як-от «Body Constitution», «Actor’s Hub», майстер-класи відомих театралів, наприклад грецького режисера Теодороса Терсопульоса (Theodoros Terzopoulos) чи японського — Тадаші Сузукі (Tadashi Suzuki).
Нині Інститут володіє приміщеннями, розташованими у різних частинах міста. Головне і найцінніше знаходиться на Ринку — історичному будинку, де у 1965-1984 роках працював «Театр-Лабораторія». Тут знаходиться архів спадщини Єжи Ґротовського та його колективу. Це плакати вистав, фотографії, листування, та все, що потрібно для вивчення його творчості. А ще там міститься унікальна читальня імені Лювіка Фляшена — співробітника режисера і театрознавця з колекцією 7 тисяч книжок. Проте, як сказала програмна директорка Моніка Бліґе, Інститут Єжи Ґротовського — це не лише минуле…
— Це в першу чергу будування мостів між минулим і майбутнім. Ми не хочемо, щоб спадщину «Театру-Лабораторії» сприймали як музейний експонат, а щоб вона жила і розвивалася. А це можливо лише тоді, коли її супроводжуватиме діалог та постійне ставлення запитань.
У роботі нашого Інституту можна визначити три головні напрямки. Перший, звісно, мистецький. Наприклад, нещодавно ми у Вроцлаві могли подивитися виставу режисера всесвітньої слави, а в минулому і співробітника Ґротовського — Пітера Брука. Є в нас і низка проєктів наукового характеру, що адресовані, зокрема, молодим людям, у першу чергу студентам. Одним із них є Відкритий університет пошуків. Цього року ми його проводимо під гаслом «Ґротовський — буквар», оскільки вважаємо, що варто повертатися до основ. А ще в нас є видавництво, друкуємо книжки двома мовами — польською і англійською, видаємо два журнали: «Дідаскалія» і другий — онлайн —«Перформер».
Усіх, хто цікавиться творчістю Єжи Ґротовського і його «Театру-Лабораторії» Моніка Бліґе запрошує відвідати масштабний сайт Grotowski.net.
— На ньому є чотири інформаційні блоки. Перший — це Енциклопедія, яка містить біографічні довідки про співробітників Ґротовського та інформацію про різні контексти його творчості. Другий блок — це Медія-тека. Вона, мабуть, найцінніша, тому що в ній зібрані фрагменти фільмів, фотографії, та аудіо-записи — як самого Ґротовського і його співробітників, так і лекції про Ґротовського. Далі — це вже згаданий інтернет-часопис «Перформер». Четвертий блок називається Інструментарій. Ми жартома говоримо, що це така собі скринька з приладдям для дослідника, де є літопис — доволі детальний, рік за роком, опис життя і творчості режисера та бібліографія. А остання, дуже велика за обсягом, у ній всі тексти, як самого Ґротовського, так і про Ґротовського — від першого, до тих, що побачили світ останніми місяцями.
Галина Леськів, Лідія Іванюх, Мар’яна Кріль