Маніпуляція. Відносини з Україною загрожують національній безпеці Польщі

Відомий польський публіцист Лукаш Важеха видав текст у виданні Оnet  та відповідний твіт, які охоче підхопили такі російські медіа як Life.ru, РЕН ТВ та низка інших. У заголовки було винесено тезу: «відносини з Україною загрожують національній безпеці Польщі».

Повний текст має пряме відношення до оцінки різних аспектів діяльності правлячої партії напередодні парламентських виборів. Тому всі наведені аргументи розбирати ми не будемо, адже це є виключно внутрішньополітичним питанням та справою майбутнього вибору самих поляків.

Проте в частині, що стосується відносин Польщі з Україною, маємо повне право висловити власну думку та показати маніпуляції автора тексту.

По-перше, стверджує Л.Важеха, у випадку України польська влада «грала на межі, поставивши під загрозу безпеку польської держави». Згадуючи промову Президента РП Анджея Дуди 15 серпня перед парадом на День Війська Польського, автор зазначає: «справді нинішня влада серйозно поставилася до завдання модернізації польської армії, і це добре, бо наша армія має бути сильною та сучасною». Проте одночасно стверджує, що ця модернізація набрала обертів лише з моменту, коли в Україні вибухнула війна.

Це неправда. Вже з 2017 року видатки на оборону Польщі складали  2,01% ВВП від попереднього року, як це вимагають правила НАТО.

Навіть за результатами 2022 року цієї мети досягли лише 7 країн Північноатлантичного альянсу – США, Велика Британія, Польща, Естонія, Греція, Латвії та Литва.

А на початку 2021 року, тобто як мінімум за 2 роки до повномасштабного російського вторгнення в Україну, на 22-му році перебування Польщі в складі НАТО, Польща витрачала вже 2,3% ВВП на оборону і перебувала серед держав, які найкраще виконують союзницькі зобов’язання у цій сфері (за звітом NATO The Secretary General”s Annual Report 2020, займала п’яте місце).

Більше того, за підсумками 9 місяців 2021 року 14 жовтня цього року Сейм прийняв рішення збільшити на 6 мільярдів злотих заплановані на 2021 рік затрати на оборону країни. Додаткові гроші на оборону уряд Польщі визначив на часткову оплату контракту на поставку 250 танків М1A2 Abrams SEPv3, вартість якого сягає 6 мільярдів доларів.

Вже тоді основний розрахунок поляки робили на власні сили, хоч і сподіваючись при цьому на підтримку США. Так, ще у 2017 році в Польщі була розгорнута батальйонна і бригадна бойові групи США (загалом приблизно 5 тисяч військових). Поступово РП стала провідним регіональним союзником США на східному фланзі НАТО, а у серпні 2020 року було підписано двосторонню військову угоду про поглиблену співпрацю між США та Польщею (U.S.- Poland Enhanced Defense Cooperation Agreement, EDCA), згідно з якою у Познані створене вище командування 5-го армійського сухопутного корпусу США.

Ще у березні 2018 року міністр оборони Польщі Маріуш Блащак підписав угоду про закупівлю систем Patriot на 4,75 мільярда доларів. 31 січня 2020 року було також підписано контракт вартістю $4,6 млрд про закупівлю Польщею у США 32-х винищувачів п’ятого покоління F-35A, постачання яких розпочнеться у 2024 році (щороку Польща отримуватиме від чотирьох до шести літаків).

Крім того, вже тоді в рамках Стратегічної концепції морської безпеки передбачалося створення флоту середньої величини, що базуватиметься на багатофункціональних фрегатах.

По-друге, наголошує Л.Важеха, «подекуди сумнівне і надто поспішне, поповнення бойових можливостей польської армії відбувається через передачу Україні величезної кількості техніки, в тому числі тієї, яка ще роками мала б служити в польській армії».

На цей закид ще раніше аргументовано відповіли відомі польські експерти. Зокрема, політолог, голова Ради у справах безпеки і оборони при Президенті РП Пшемислав Журавський вель Граєвський зазначає: «Польща надала максимальну матеріальну і політичну підтримку Україні. Вона є другою після США в наданні військової допомоги, надавши 250 танків (прим. – станом на листопад 2022 року), постачаються польські дрони типу Warmate, гаубиці Krab, боєприпаси, забезпечується 99% транзиту».

«Що буде, якщо ми, передаючи озброєння Україні, самі повстанемо перед лицем російської інвазії? Відповідь наступна: жоден (тобто ЖОДЕН) рівень заощадження озброєнь західними державами не компенсував їм збитку їхньої безпеки, який виник із поразки Війська Польського у 1939 році. Так само і нам — жоден рівень заощаджених на складах старих танків Т-72 має менше значення, ніж Збройні сили України, які існують і воюють з Росією. І недопущення поразки цієї армії є значно кращою послугою для польської безпеки, аніж тримання танків на складах», – підсумовує П.Журавський вель Граєвський.

Його доповнює представник think tank «Strategy & Future» Марек Будзіш: «у стратегічному сенсі Польща і Україна в російському сприйнятті вже і так становлять єдність, тому що Україна не була б стані так довго захищатися, якби не дії Польщі. Для російського мислення це значить, що якщо хочете опанувати Україну, то потрібно нейтралізувати Польщу. Тобто стратегія сидіти тихо не буде успішною, бо ми і так будемо втягнуті у війну».

Ми повинні думати про стратегічний інтерес Польської держави. А стратегічний інтерес Польської держави – це побудова військової сили, яка буде у стані стримати Росію. Ми самі не зможемо це зробити, а  тому співпраця з Україною в цій сфері є ключовою», – наголошує експерт.

Про постійну негативну спрямованість публікацій Лукаша Важехи говорить польський режисер та публіцист Єжи Любах, автор серед інших фільму «Складне братерство», присвяченого союзу Петлюри та Пілсудського 1920 року.

Він згадує Л.Важеху як одного з журналістів, які зараз задають тон в одному з головних консервативних тижневиків «Do Rzeczy» та у кожному номері видають похмурі бачення майбутнього Польщі через її «авантюрну і бездумну проукраїнську політику, яка неодмінно закінчиться погано, тому що американці покинуть нас, українці виявляться невдячними, і Росія буде нас гнобити».

Про те, що транслюючи такі змісти, тижневик «Do Rzeczy» став проросійським казав і Марек Будзіш, а Лукаша Варжеху саме так охарактеризував польський дипломат Якуб Кумох. Більш детально про це написав колумніст тижневика «Sieci» та порталу wPolityce.pl Якуб Мацеєвський:

«У середині травня журнал опублікував статтю Маріуша Дзержавського, в якій він критикував Україну за те, що вона не хоче віддавати Росії частину своїх територій. Автор посилається на кейс Фінляндії часів Зимової війни і обурюється, що Зеленський не хоче йти цим шляхом. Яке право має редакція «Do Rzeczy» вирішувати про українську землю? З їхнього видання ніхто не береться повідомляти про реальну ситуацію в України, аж раптом усі стали найрозумнішими в оцінці обороноздатність нашого сусіда… «Do Rzeczy» також почав посилено пропагувати проросійську Конфедерацію. Менцен на обкладинці, веб-сайт новин Конфедерації. Звісно, це всім дозволено, і ми знаємо ті заїжджені аргументи, що це «не проросійськість», а «реалізм», «логічне мислення». Але читачам нашого братнього, консервативного журналу варто протиставитися запереченням масштабів цієї війни або з опцією здачі українських територій Росії», – наголошує Якуб Мацеєвський.

Анатолій Курносов

Матеріал підготовлений у рамках проєкту “Stop Lie” БО “Благодійний фонд польсько-українського партнерства» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

#ПрямуємоРазом #TeamEurope #MovingForwardTogether #ISAREdnannia #StopLie