Репресовані волинські поляки: Співробітник військової розвідки

У фонді 4666 Державного архіву Волинської області трапляються справи проти польських військових офіцерів. Оскільки служба в армії сама собою не є злочином, військовослужбовців, аби створити видимість законності, совєтські «правоохоронці» звинувачували в контрреволюційній діяльності. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Monitor Wołyński.

Станіслава Павловича Чупратовського затримали 13 жовтня 1939 р. у Ковелі. Арешт здійснив уповноважений Ковельської оперативної дільниці № 2, молодший сержант Коцюбенко, він же і вів попереднє слідство.

Як видно зі справи (про це далі), працівники НКВД затримали Чупратовського просто на вулиці. Жодних документів при ньому не виявили.

В анкеті арештованого, записаній із його слів, зафіксовано, що Станіслав Чупратовський народився 9 січня 1899 р. у селі Великі Зводи біля Бреста (сучасна Білорусь). Проживав у місті Седльце на вулиці Колєйовій, 12. Мав 30-річну дружину Вероніку Донатівну. У Ковель він приїхав 9 жовтня до родичів.

У постанові на арешт, ордері на обшук та протоколі обшуку прізвище арештованого було записане як «Чупратковський». На обкладинці папки зі справою невдовзі зайву літеру перекреслили.

Постанова на арешт Чупратовського

Найбільший інтерес у слідчого викликала професія затриманого. В одному з перших документів у справі вона записана як «старший сержант польської розвідки (дефензиви)».

До речі, постанова на арешт, дозвіл і протокол обшуку, протокол допиту – всі ці документи, і рукописні, і друковані, оформлені 13 жовтня. Це теж може свідчити про те, що затримання було випадковим і всі документи заповнювали тоді, коли Чупратовський уже перебував під арештом у ковельській тюрмі.

У постанові на арешт, однозначно надрукованій після затримання, вказано, що Чупратовський, «будучи співробітником польської військової розвідки, прибув у розташування радянських військ із метою шпіонажу».

На першому допиті, проведеному того ж 13 жовтня, Коцюбенко записав: «Служив у [польській] армії з 1918 р. до дня арешту, тільки з 1934 р. служив у військовій польській розвідці».

Під час слідства Станіслав Чупратовський підтвердив, що з 1934 р. був канцелярським працівником польської військової розвідки в місті Седльце і мав чин старшого сержанта. За його словами, за всі роки служби він знав про близько 10 осіб, підозрюваних у шпіонажі на Совєтський Союз, але їхніх прізвищ назвати не може. Справи цих затриманих розслідували його співпрацівники, він таким не займався. Так само на запитання про таємних співробітників польської розвідки на совєтській стороні Чупратовський відповів, що над цим працювали його колеги Кароль Сенк, Станіслав Міхаляк і Вацлав Домбровецький.

Як свідка допитали Азріля Шаєвича Айса, ковельського ремісника-чоботаря. Той заявив, що нібито в 1927 р. у Седльце його затримали за підозрою у шпіонажі та що його допитував особисто Чупратовський. Він, за показами Айса, «під час допиту поклав на груди дошку і став по ній бити косяком, після цього вклав мені між пальці олівці й почав бити зверху, від чого я відчував незносний біль». Упродовж восьми діб Айса нібито ще двічі водили на допити до Чупратовського і той його знову бив. Потім Айса відправили в Ковель, де після перевірки в поліції відпустили.

Другим свідком був ковельчанин Лейбко Хемієвич Дуткевич, ремісник, на той час безробітний, уродженець міста Седльце. Той заявив: «Із 1930 р. я, як і інші комсомольці, знав, що Чупратовський є співробітником польської військової розвідки та має звання, але яке, я особисто не знаю, оскільки він завжди ходив у цивільному костюмі. Чупратовського завжди можна було зустріти в громадських питних закладах, де збирається різна публіка. Про його практичну роботу в розвідці я нічого сказати не можу».

Одразу ж після підписання протоколу Дуткевич дав додаткові свідчення. Він нібито згадав, що в 1934 р. «перед революційним святом, яким точно, я не пам’ятаю – чи то перед 1 травня, чи то в інший антивоєнний день – мене затримали люди в цивільному, серед них був Чупратовський». Свідок заявляв, що його відволокли в дефензиву, а потім кинули в підвал і там били, але Чупратовського там уже не було.

У справі міститься протокол допиту ще одного свідка Тадеуша Кравчика, жителя Седльце. Той підтвердив, що знає Чупратовського не близько, а в обличчя, оскільки жив із ним в одному місті й «часто зустрічав його у військовій офіцерській формі, а інколи і в цивільному костюмі». Він випадково побачив Чупратовського на вулиці Ковеля і хотів його розпитати, чи давно той був у Седльце, що там нового, «але в цей час Чупратовського затримали і мене разом із ним». Де служив Чупратовський і чим займався, Кравчик не знав.

На очній ставці з Айсом 14 жовтня Чупратовський заперечив звинувачення в побитті і сказав, що в 1927 р. він служив у канцелярії 1-го будівельного батальйону Війська Польського в чині старшого сержанта і в дефензиві тоді не працював.

Оскільки у справі навіть натяку немає ні на які шпигунські дії Чупратовського, можна припустити, що арешт дійсно був випадковістю, але совєтська система жертв із своїх пазурів не випускала.

25 грудня 1939 р. Чупратовському висунули обвинувальний висновок: «Перебуваючи на посаді старшого сержанта польської розвідки в місті Седльце, брав активну участь у боротьбі проти революційного руху, тобто у злочині, передбаченому ст. 54–13 Кримінального кодексу УССР».

Справу передали на розгляд Особливої наради при НКВД СССР.

Згідно з випискою із протоколу № 143 від 25 жовтня 1940 р., Станіслава Чупратовського помістили у виправно-трудовий табір строком на вісім років, відраховуючи термін із 13 жовтня 1939 р. Як бачимо, польський офіцер провів у ковельські тюрмі понад рік, поки дочекався вироку.

Виписка з протоколу з вироком Станіславу Чуправтовському

Покарання ув’язнений відбував у Івдельлазі. Заключенням прокуратури Волинської області від 5 червня 1989 р. Станіслава Чупратовського реабілітовано. Його подальша доля нам не відома.

***

З архівними кримінальними справами громадян УССР, репресованих совєтською владою, можна ознайомитися на сторінці Державного архіву Волинської області.

(Далі буде).

Анатолій Оліх