“Українські” крила в польському небі. Історії успішного бізнесу українців у Польщі
“Головний конкурент у нас всередині — це наша лінь, небажання змінюватись, удосконалюватись, от і все” – впевнений інженер Юрій Яковлєв, один з співвласників авіакомпанії «Аеропракт». Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на “Я в Польщі”.
Про бізнес, успіх та підхід до клієнта
Юрій Яковлєв запевнює, щоб стати успішним бізнесменом, потрібно бути впевненим у собі та наполегливо рухатися до мети. Аби бізнес приносив свої плоди, потрібно створювати собі ім’я, і якщо ім’я починає працювати на тебе, тоді й можна вважати фірму за успішну.
В авіаційному бізнесі, на думку інженера, найважливішим є правильний підхід до клієнтів. «У нашому випадку — клієнт завжди має рацію. Якщо сталася якась накладка з нашого боку, ми повинні її вирішити таким чином, щоб клієнт не залишився скривдженим. І найголовніше — клієнт ображається, якщо відчуває, що його обманюють або лукавлять — якщо не визнали своєї помилки й не сказали відразу як її виправити», — розповідає бізнесмен.
Зараз «Аеропракт» стоїть на третьому місці у світі за продажами. «Я не відчуваю конкуренції з боку інших виробників. Якщо хтось придбав літак в іншої фірми, а не в нас, я вважаю, що це нормально, адже комусь подобається зелене, а комусь червоне. Хтось вважає, що крила повинні бути знизу, а якщо вони зверху — то це неправильно. Я завжди говорю, що головний конкурент у нас всередині — це наша лінь, небажання змінюватись, удосконалюватись, от і все», — зізнається інженер. Як стверджує Юрій Яковлєв, саме пристрасть зробити щось нове й керує власниками «Аеропракта» вже протягом 27 років.
Як усе почалося?
Усе почалося в 1978 році, коли Юрій Яковлєв навчався в Куйбишевському авіаційному інституті. У цей час він приєднується до місцевого авіаклубу «Аеропракт». Тут Юрій разом з іншими учасниками клубу збиралися після заходу сонця, конструювали літаки та літали на них, а в 1985 році молодий інженер демонструє свій літак на Київському зльоті надлегкої авіації, після чого його запрошують працювати конструктором у Київське конструкторське бюро ім. О. К. Антонова.
Тоді ж авіаційний клуб «Аепропракт» перестає діяти в Куйбишеві (нині Самара), й інженер вирішує організовувати його в Києві. «І до 1991 року це був просто аматорський клуб при «Антонові», тут ми займались тим, що любили найбільше — створювали літаки та літали на них», — згадує Яковлєв.
Як почався бізнес у Польщі?
«Александр і Януш насправді до авіації не мали жодного відношення. Вони просто захотіли літати. Вони придбали в нас літак, з’явився інтерес до надлегкої авіації, і поступово стали нашими представниками. Завдяки Олександру та Яну фірма почала співпрацю з німецькими дилерами», — розповідає Яковлєв. Нині через польського представника продаються літаки в Німеччину, Чехію, Латвію, Литву та безпосередньо в Польщу. «Просто в нас визріла потреба в сервісному центрі — і ми це зробили. Завдяки цьому покращився й імідж компанії, адже тепер клієнти знають, що зможуть отримати підтримку тут, в Європейському Союзі, не перетинаючи кордонів», — зазначає інженер.
На київській фабриці відбувається початкове виробництво моделей, після чого їх переправляють до Ґєралтовічкі, що неподалік Затора (Малопольське воєводство). Тут відбувається кінцевий монтаж замовлених літаків. На сьогодні через польське представництво продали вже близько ста літаків, тобто 10-ту частину всіх продажів.
Відмінності ведення авіабізнесу в Україні та ЄС
Від початку філіал знаходився на території Краківського аероклубу в Побєдніку-Вєлькім (пол. Pobiednik Wielki), а в 2016 році переміщується на аеродром в Ґєралтовічкі. «Коли ми тут були з моїм партнером Олегом Литовченком на відкритті два роки тому, обходячи будинок, він говорив: «Ну чому не можна за такі ж гроші в Україні побудувати такий же ангар» — у нас це дорожче, не дивлячись на те, що тут вартість праці оцінюється більше», — розповідає Яковлєв. З досвіду бізнесмена, чим важче в країні організувати свій бізнес, тим дорожче це коштуватиме. Такі чинники як низька конкуренція та корупція й збільшують вартість продукту до величини Європи.
Мінімальна ціна літака — 43 тисячі євро. Купують їх найчастіше авіаційні школи, фірми або ж бізнесмени, які хочуть літати. Основний покупець «Аеропракта» — Австралія. «В Австралії на наших літаках не тільки літають в своє задоволення, а й «пасуть» корів. Їх випускають на пасовище, а потім починають заганяти за допомогою літаків», — розповідає інженер. У Польщі й Україні, як зазначає Юрій Яковлєв, збут літаків трохи менший: якщо в Польщі за рік продали близько 20 літаків, в Україні ж три — це добрий показник для фірми.