Весільні традиції Польщі: як відбуваються та що дарують молодятам

Благословення (Błogosławieństwo) – це стародавній польський весільний звичай. Родина та гості  збираються в будинку нареченої, батьки молодят дають їм своє благословення на довге й щасливе життя в шлюбі. При цьому використовують хрест або занурюють гілочку у святу воду та окропляють пару. До благословення приєднуються інші члени родини, наприклад, дідусь і бабуся. 

Весільна процесія (Orszak ślubny)– протягом століть змінювалася форма весільної ходи – колись вона складалася з наречених, свідків, родини та гостей. Усі гуртом йшли від будинку нареченої до церкви або, якщо відстань була занадто великою – їхали на бричках. Сьогодні коней замінили автомобілі, а брички – автобуси.  У сучасній версії весільної ходи є певні правила, хоча їх дотримуються не завжди. Наприклад, у першій машині їде наречений і наречена, батько нареченої і мати нареченого, у другій свідки, мати нареченої, батько нареченого, а в наступній: бабусі, дідусі, хрещені батьки, інші родичі та інші гості на весілля.

Посипання рисом або пелюстками квітів (Obsypanie ryżem lub płatkami kwiatów) – після весільної церемонії молодята залишають церкву, а після того, як переступлять поріг, їх обсипають рисовими зернятками або пелюстками троянд. Традиція віщує, що це приносить молодятам щастя. Часто гості також кидають дрібні монети – в цьому випадку завдання нареченого і нареченої якнайшвидше зібрати всі монети. Той з них, хто врешті-решт набере більше, відповідатиме за сімейний бюджет.  

«Весільні ворота»  (Brama weselna) – дорогою до церкви, або від церкви до весільної зали в ресторані, нареченим можуть зустрітися так звані «ворота», які треба “відкрити”, аби піти далі. Ціна за відкриття воріт варіюється – можна “заплатити”, наприклад, солодощами, хоча найчастіше приймається викуп у вигляді весільної горілки.

Привітання хлібом-сіллю (Powitanie chlebem i solą) – після прибуття до ресторану, молодят зустрічають хлібом, сіллю та двома келихами горілки.  Згідно з найдавнішими повір’ями, хліб символізує багатство, йому приписували магічну силу, тоді як “завдання” солі – відганяти злих духів і стерегти від злого ока. Після того, як горілку випито, пусті келихи треба обов’язково розбити.  Кількість шматочків скла, на які перетворяться склянки, віщують, скільки перед молодятами попереду щасливих років разом. Якщо один з келихів не розбився, завдання нареченого чи нареченої – розтовкти його ногою. 

Перенесення через поріг (Przenoszenie przez próg) – відбувається відразу після привітання нареченого і нареченої хлібом і сіллю. Цей звичай є дуже символічним та ілюструє своєрідний перехід між життям до шлюбу та після. Звичай бере свій початок у Стародавньому Римі, де вважалося, якщо наречена перечепиться черег поріг, то це дуже поганий знак.  Тому наречений брав свою кохану на руки та переносив через поріг. Це гарантувало, що жінці не наврочать злі духи, що зазвичай ховаються під порогом. 

Розсаджування за весільними столами (Zasiadanie do stołów weselnych) – колись мати нареченої розсаджувала гостей за столами, показуючи кожному з них їхнє окреме місце. Сьогодні гості або самі вирішують, де вони будуть сидіти, або займають місця, позначені заздалегідь, наприклад, за допомогою декорованих табличок з іменами та прізвищами запрошених.

Перший танець  (Pierwszy taniec) – коли гості сидять за столами, подається перша тепла страва. Незабаром після цього настає час для першого танцю нареченої і нареченого. Раніше це обов’язково мусив бути полонез. Сьогодні молодята самі обирають, який саме танок їм виконувати. 

Очепини (Oczepiny) – були і залишаються звичаєм, якого дотримуються більшість слов’янських народів. Колись у старі часи в Польщі наречену виводили з зали, де відбувалося весілля, до меншої кімнати, знімали там з її голови вінок та стригли  волосся. Потім одягали чепчик (звідси назва “oczepiny”). Сьогоднішні “очепини” проходять в куди більш веселій та грайливій атмосфері.

Кидання віночка або весільного букета (Rzucanie welonem lub bukietem ślubnym) – звичай, який існував ще у Франції 14 століття.Обряд відбувається одразу після півночі, на самому початку “очепин”. Нареченій зав’язують очі, а навколо неї збираються всі незаміжні жінки, присутні в залі, вони танцюють у колі. Коли музика припиняється, наречена кидає вінок або букет, і згідно з традиційними повір’ями, дівчина, яка його зловить, незабаром сама вийде заміж.

Звичай їсти весільний торт (jedzenie tortu weselnego) пов’язаний зі старовинною традицією випікати та пригощати гостей тортом чи весільним короваєм. Весільний торт подається після “очепин” і, згідно з традицією, його перший шматочок спільно відрізає молода пара, яка годує один одного. Нарізаним тортом також слід ділитися з гостями, щоб достаток і солодке життя таким чином поверталося до новоспеченої родини з подвійною силою.

„Polterabend” звичай, відомий у трьох регіонах Польщі: на Помор’ї, Сілезії та Великопольщі. Як нескладно зрозуміти з назви, традиція прийшла до Польщі з Німеччини. За день до весілля (як правило, у п’ятницю ввечері) весільні гості та родина збираються перед будинком нареченої, щоб розбити скло (порцеляну в Сілезії). Загалом, бити можна будь-яке скло: тарілки, пляшки та інший посуд.  Дійство відбувається в радісній атмосфері та з веселощами, гостей пригощаються їжею та алкоголем. Згідно з повір’ями, ця традиція має на меті забезпечити нареченому і нареченій захист від злих сил, а також процвітання і щастя.

“Zwiady” – звичай, відомий в Підкарпатті. Сім’я майбутнього нареченого відправляє до батьків його обранки довірену особу. Мета такого візиту – вести бесіду, під час якої «переконати» батьків нареченої, що їм трапився по-справжньому скарб, а не хлопець. Через кілька днів відбувається ще одна зустріч, яке називається „poselinami”, під час якої батьки приймають рішення, скільки приданого віддати за свою доньку. 

„Wywodziny” – це весільний звичай, відомий у кількох регіонах Польщі, в деяких з них також називається “викуп”. Перед весіллям наречений приїжджає до будинку нареченої (де також збираються гості), подруга нареченої відкриває йому двері. У руках вона тримає кошик, в який наречений повинен кидати гроші – лише за цієї умови до нього вийде обранка. Коли він це робить, подружка нареченої заохочує давати більше грошей, приказуючи, що сума занадто мала та наводячи різні цікаві аргументи. Наречений знову кидає гроші, а ситуація з “торгом” за більшу суму грошей повторюється кілька разів. Іноді замість грошей у кошик кидають солодощі. Таким чином наречений сплачує «викуп» за наречену, аби забрати її з батьківського дому.