Вігілія – ​​головний вечір в році для кожного поляка. Як його проводять в польських сім’ях?

Різдвяний ритуал в польській традиції починається з розламування облатки – білої і тонкої вафлі, яку раніше називали “серпанком” (пол. Mgiełkа). Цей традиційний різдвяний хлібець випікають з прісного тіста у спеціальній залізній формі. Звичай ділитися облаткою, який сьогодні практикують мало не в кожному польському будинку, бере свій початок з давнього християнського ритуалу. У далекі часи, коли церква тільки зароджувалася, під час святкових служб було прийнято освячувати хліб і тонкі коржі. Їх ламали під час церемонії і роздавали віруючим для причастя. Релігійні громади на Різдво використовували так звані eulogiami, тобто хліби певної форми. Приберігаючи для особливих випадків, їх не освячували і не використаний в обряді Євхаристії. На Різдво eulogie вручали віруючим як символ прославлення народження Ісуса, братства і християнської любові.

Під час правління Карла Великого, в середині 9-го століття, в церквах Західної Європи, сакральний хліб, який використовувався під час меси, вже виглядав інакше. Новий різдвяний хліб став набагато більше схожий на вафлі, що використовують сьогодні. Після розколу Церкви в 1054 році відома облатка була зарахована до таїнств латинської меси. У середньовічній Європі виробництво вафель здійснювалося монастирями. “Моду” у виготовленні облаток диктував Бенедиктинський монастир в Клюні (Франція).

Як і у всьому католицькому світі, в Польщі випікання цих масових елементів різдва відносилося до обов’язків людей, пов’язаних з церквою. Зазвичай, цим займалися монахи і монашки. Найбільшим виробником облаток був монастир Сестер Святого Причастя. Його послушницям допомагали вікарії, церковні органісти, а також наймані працівники. Спосіб випікання ритуальних вафель не змінювався століттями, але вимагав досвіду і вправності. Потрібно було наповнити форму невеликою кількістю борошна і поставити в гарячу духовку. Через кілька хвилин вафлі з друкованими релігійними символами були вже готові. Їх розміщували на так звані круглі “медальйони” і пізніше надавали необхідну форму. Різдвяні вафлі для прихожан готувалися так само. На них зображувалися сцени з Писання: Вифлеємський хлів, Свята Родина, а також маленький Ісус. За кілька днів до свят священики або органісти ходили по домівках, роздаючи різнокольорові вафлі парафіянам, бажаючи їм при цьому всього найкращого.

Сучасні облатки виготовляються в спеціальних пекарнях по всій Польщі. Цікаво, що технології залишилися ті ж, що і раніше. Завдяки використанню електричних штампів і слайсерів процес перестав бути настільки трудомістким. Готові і нарізані вафлі вкладаються в різнокольорові, багато прикрашені обгортки, звані “obwoluta” (в перекладі з польської – “обкладинка”). Перед святом облатки поштою розсилають по парафіях, а звідти вони вже розходяться по домівках католиків. Напередодні Різдва в Польщі жоден святковий стіл не може обійтися без цієї тонкої, традиційної вафлі.

Прекрасний звичай ділити вафлі між усіма присутніми за вігілійним столом існував у польських магнатів ще в VIII столітті. Проте, він швидко розійшовся містами й селами майже у всій Польщі, за винятком частин Померанії, Вармії і Мазур. Достеменно відомо, що в цих регіонах на початку 20-го століття подібної традиції ще не існувало. Зрештою, завдяки впливу католицьких священиків, поділ облатки напередодні Різдва незабаром стали практикувати й там. До цього дня в Польщі подібним символічним жестом починається вечеря перед Різдвом. Поляки пам’ятають, що в давнину, люди ділилися хлібом в знак братства, примирення, любові, дружби, а також миру.

Колись в селах було звичайною справою виготовляти облатки різних кольорів (жовті, фіолетові або зелені). Вони призначалися членам сім’ї, які зібралися за різдвяним столом, але не тільки. Святкові вафлі, а також залишки їжі з різдвяного столу згодовували худобі. У Польщі можна зустріти людей старшого віку, які дотримуються подібних звичаїв до сих пір. Вони також не забувають покласти сіно під скатертину і зв’язати спеціальний різдвяний сніп з соломи. Поляки переконані, що радість від настання Різдва повинна відчуватися по всьому світу, і ділитися нею потрібно також і з тваринами. Напередодні Різдва облатки – це завжди символ процвітання, миру, гармонії, щастя в родині і захист Бога.

У православ’ї напередодні Різдва також існує традиція ділитися прісним хлібом. Його називають “проскура” або “просфера”. Такий хліб має форму невеликих округлих хлібців, і виконує ту ж роль в церковних обрядах, що і католицькі облатки, тобто є символам єднання й миру.

Крім того, в Польщі вважається, що облаткою можна поділитися не тільки з присутніми за столом, а й з померлим, вірніше з його душею. Звідси і звичай залишати одне місце за різдвяним столом вільним. Вважається, що це місце для мандрівника або несподіваного гостя, який може прийти. Але також його залишають для душ родичів, які залишили цей світ. Для цього на столі ставлять додаткову тарілку, на яку кожен з присутніх кладе по шматочку облатки.