Як змінилося ставлення поляків до українських біженців

Політолог Роберт Станішевський з Варшавського університету з початку 2022 року регулярно досліджує ставлення поляків до українських біженців та мігрантів. Про це повідомляє Upmp.news з посиланням на Польське радіо.

Попри дуже позитивне сприйняття присутності дітей-біженців з України в польських школах, у польському суспільстві знижується рівень прихильності до сусідів, що проявляється практично в усіх проаналізованих змінних. Такі дані були представлені в останньому дослідженні «Соціальне сприйняття біженців з України, мігрантів і дій польської та української держави» влітку цього року. Це дослідження проводилося групою науковців під керівництвом кандидата наук Роберта Станішевського з Варшавського університету.

На початку нашої розмови науковець відзначив, що вперше почав займатися темою ставлення поляків до українців, а саме до українських біженців, вже після початку повномасштабної війни Росії проти України:

Спочатку проєкт стосувався соціального сприйняття поляками мігрантів, тобто людей, які з 2021 року намагаються потрапити до Польщі. 24 лютого 2022 року почалася повномасштабна війна в Україні. Через два місяці, тобто у квітні, ми почали досліджувати ставлення та сприйняття поляками біженців з України та того, що відбувається в Україні.

Я б хотів підкреслити, що ми не досліджуємо ставлення до українського народу. Ми маємо такі дані від Центру дослідження громадської думки (CBOS). Ми досліджуємо ставлення поляків передусім до біженців з України, які перебувають у Польщі, досліджуємо також, наприклад, ставлення поляків до війни в Україні, до дій президента Зеленського. Однак ми не досліджуємо сприйняття українців як загальної категорії.

Роберт Станішевський розказав, що показали опитування одразу ж після початку великої війни:

У нас є порівняльні дослідження. В січні 2022 року дослідження, проведені Центром дослідження громадської думки, показали, що ставлення поляків до українців, а про біженців тоді не йшлося, тому що біженців у Польщі не було, були лише мігранти, було помірно позитивним, десь на межі між позитивним і негативним. Я б сказав, що з легким позитивним відтінком. Почалася війна і виявилося, що ставлення поляків до українців радикально зросло на їхню користь. При оцінці соціального сприйняття мігрантів та біженців ми використовуємо шкалу Індекс соціального сприйняття мігрантів (Social Perception of Migrants Index), що була нами розроблена ще до початку війни. Тоді за цією шкалою від мінус 200 (негативне) до 200 (позитивне). У квітні 2022 року ставлення до біженців з України було на рівні 110 балів. Це дуже і дуже високий показник. 

Політолог проаналізував, як з часом змінилося ставлення поляків до українських біженців.

Всього ми реалізували п’ять опитувань. Перше у квітні 2022 року, а останнє – у червні цього року. І насправді до січня 2024 року мало що змінювалося. Сприйняття біженців було дуже позитивним, показники були дуже високими. Однак ми маємо дуже значні зміни між січнем і червнем цього року. Це негативні зміни. І власне майже всі показники знизилися, а ми маємо близько сотні таких показників. Тобто це не одне питання, як це іноді буває в подібних дослідженнях. У нашому випадку є багато різних змінних. І практично більшість показників, крім двох, змінилися. Отже, лише два показники не змінилися. Решта змінюється, і змінюється в негативний бік. Це означає, що поляки вже не так позитивно сприймають біженців з України. І відповідно ставлення до них погіршується.

Роберт Станішевський пояснив, з яких причин збільшується група поляків, що негативно ставиться до українських воєнних біженців:

По-перше, з’являється, і це вже було зафіксовано нами в січні 2023 року, але ще не в таких масштабах, те, що називається «вимогливим ставленням». Саме це відзначають поляки під час розмов із біженцями з України, які перебувають у Польщі. З’являється також аргумент того, що для українців характерна «інша культура». Полякам також бракує вдячності за надану допомогу з боку українських біженців. Також можна почути, що є певне незадоволення тим, що польська держава надмірно допомагає біженцям. Однак головним елементом є, перш за все, «вимогливість» з боку українців, яку поляки не розуміють і не сприймають.

Я попросила експерта детальніше пояснити, що для респондентів означає це «вимогливе ставлення»:

Так, таке враження про «вимогливе ставлення» з’являється у поляків у результаті взаємодії, тобто прямих контактів з біженцями з України. Воно полягає в тому, що українці, які перебувають у Польщі, стверджують, що вони мають такі ж права, як і поляки, або навіть більші. Так, наприклад, соціальні виплати на дітей до 18 років у розмірі спочатку 500 злотих, а потім 800 злотих, доступ до медичної допомоги, пільг і так далі. І тут поляки питають «чому»? Чому українці мають це отримувати? За їх словами, у відповідь вони чують, що через те, що українці борються за вільну Польщу. Це говорять люди, які живуть у Польщі, які фактично не воюють, адже тут перебувають переважно жінки. Однак поляки назагал не сприймають аргументу, що війна в Україні це війна за вільну Польщу. 

Політолог пояснив, яким чином зерновий конфлікт і блокада польсько-українського кордону польськими перевізниками та фермерами вплинули на ставлення поляків до українців:

У період з квітня 2022 року по січень 2024 року ми зафіксували зміну у сприйнятті українських біженців, але вона не була такою суттєвою, як із січня до червня цього року.  В червні ми поставили нашим респондентам нове запитання, чи має уряд дбати насамперед про інтереси Польщі у відносинах з українською владою. Поляки точно кажуть, що ця категорія є найважливішою. Однак я хотів би, щоб ми мали повний огляд ситуації. Не сталося так, що раптом поляки почали вважати, що їм потрібно змінити свої уподобання, наприклад, на бік Росії. Поляки мають чітку позицію, що злочинцем і загарбником тут є Росія, а Україна захищається, саме Україні потрібна допомога, біженцям теж потрібна допомога, але на дещо інших умовах, ніж на початку війни. Я хочу підкреслити, що не сталося так, що поляки раптом почали вважати, що Росія повинна перемогти. Ні, Україна має перемогти, й перемога має бути на боці України.

Дослідник більш детально розповів, як польське суспільство ставиться до війни Росії проти України, та порівняв суспільну думку у Польщі з цього приводу зі Сполученими Штатами:

Якщо ми подивимося хоча б на результати дослідження Інституту Ґеллапа у Сполучених Штатах, то там є дуже чіткий сигнал про те, що американці вірять, що насправді жодна зі сторін: ні Росія, ні Україна, – у цій війні, тобто в контексті досягнення інтересів, не виграє. З нашого дослідження ми можемо виділити лише три речі, що стосуються війни. Перша – це те, що треба допомагати Україні, що бореться. Ми не знаємо, чи поляки схвалюють, і якщо так, то в якій мірі, можливі переговори України та Росії. Ми не досліджували це питання, можливо, ми поставимо його нашим респондентам у січні 2025 року, коли проводитимемо нову серію опитування. Друге питання – це додаткова допомога. Беручи до уваги масштаби допомоги, яку Польща надала Україні, яка була гігантською, взяти хоча б постачання танків, які були більшими, ніж постачання від США та Німеччини разом узятих, на запитання, чи ми можемо ще щось зробити, поляки відповідають «ні». На їхню думку, на цей час було зроблено практично все можливе.

І останнє, що стосується військово-воєнних питань, – це участь польської армії в місії НАТО в Україні. З самого початку поляки незгодні на це. Лише 3% поляків кажуть, що це прийнятно. Переважна більшість каже, що ні. Тобто 97% кажуть, що не згодні на участь польської армії у війні в Україні.

Роберт Станішевський підсумував, що поляки очікують, що на третій рік повномасштабної війни українські біженці у Польщі мали б стати самостійними та незалежними від державної допомоги.

Саме до такого висновку ми прийшли. На думку наших респондентів, час, коли біженці вимагали особливої ​​турботи та уваги, просто закінчився. Минуло майже два з половиною роки після початку бойових дій. Тому, як кажуть опитані поляки, українці мають стати незалежними. Що це означає? Вони повинні почати працювати, вони повинні жити за власні кошти. Звичайно, є дві речі, з якими поляки погоджуються і приймають їх від самого початку. Відповідь на це питання не змінюється з самого початку опитування і до червня цього року, коли ми останній раз проводили опитування. Річ іде про згоду на перебування дітей-біженців з України в польських школах. Аж 80% поляків вважають, що така ситуація повинна мати місце і це прийнято. До цього питання завжди однакове ставлення. Друга річ – це згода на доступ до безплатного медичного обслуговування для біженців з України. Тут є певна зміна у бік неприйняття, але більшість поляків каже, що так, українці мають і надалі мати доступ до безплатної медичної допомоги. На виплату українським біженцям щомісячної виплати у розмірі 800 злотих на кожну дитину до 18 років немає і не було згоди з самого початку. На думку поляків, ця програма не має розповсюджувати на українців.

Роберт Станішевський зазначив, що у своїх опитуваннях він не порушує історичні питання, які є важливими та болючими для двох народів:

Можу лише сказати, що в нашому дослідженні виникають історичні теми, наприклад, у відповідях респондентів на відкриті питання. Їх небагато. В початковий період, тобто приблизно через рік після початку повномасштабної війни, їх практично не було. Зараз же вони починають з’являтися все частіше. Однак, якщо ви подивитеся на те, що відбувається на політичній сцені, наприклад, на переговори між міністром закордонних справ Польщі Радославом Сікорським і президентом України Володимиром Зеленським, то ці історичні питання стають дедалі помітнішими. Ми маємо розуміти, що ставлення поляків формується передусім засобами масової інформації, телебаченням. Сьогодні це телебачення – це TVN. Раніше це був суспільний мовник Польщі TVP. Якщо ці теми будуть порушуватися, а вони порушуються, то, на мій погляд, це, безсумнівно, змінить ставлення до біженців з України. В який бік? Легко передбачити.

На запитання, чи готує він та група дослідників, що працює під його керівництвом, рекомендації для ЗМІ та уряду щодо того, як можна було б покращити суспільні настрої, політолог відповів заперечно:

Ні, я не займаюся рекомендаціями для ЗМІ. Ми просто ставимо діагноз, як лікар діагностує конкретний стан пацієнта. Ми це робимо, але не беремося за лікування. Лікування – це справа влади. У нас є Міністерство внутрішніх справ та адміністрації, яке, наприклад, розробляє міграційну стратегію, яка, я не знаю, чи стосуватиметься біженців з України. Що ж, побачимо.

Я запитала у дослідника, що він може сказати про польську молодь, яке її ставлення до українських біженців, чи ця група є більш толерантною:

Все навпаки. Молодь ставить більш негативно до біженців з України. Більш позитивно до українських біженців ставляться люди старшого віку, переважно старші чоловіки віком 60+. Найбільш негативно до біженців з України налаштовані молоді польські жінки віком до 29 років з початковою або середньою освітою. Чому? Ми знаємо чому. Вони сприймають українок як конкуренток на ринку праці та на шлюбному ринку.

Як сказав на початку нашої розмови Роберт Станішевський, разом з групою дослідників він також займався ставлення польського суспільства до мігрантів, зокрема до мігрантів, які намагаються нелегально перетнути польсько-білоруський кордон.

Це дуже важливе питання. У свідомості польського суспільства слово «біженець» і слово «мігрант» – це два різні поняття і дві різні референтні групи. Коли ми говоримо про біженців, то це слово асоціюється передусім з українцями, особливо з українськими жінками, і є аргумент, що вони були змушені покинути свою країну через війну. Коли ж ми говоримо про мігрантів та ідентифікуємо їх, то ситуація така, що поляки вважають, що мігранти – це люди, які переїжджають і змінюють місце проживання в пошуках кращого життя. Гроші часто є рушійною силою. Отже, це дві різні категорії. Сприйняття мігрантів більш негативне, ніж сприйняття біженців з України. Я вже згадував про індикатор соціального сприйняття мігрантів, і ось в червні ми мали 43 бали, це коли ми говоримо про стосунок до українських біженців. Показники шкали, нагадаю, розподіляються від мінус 200 до 200. Тому ще можна говорити про позитивне ставлення до біженців з України. У випадку мігрантів ми мали 22 пункти. Таким чином, ставлення поляків до мігрантів наближається до демаркаційної лінії між позитивним і негативним сприйняттям.

Ми також вважаємо, що в січні, коли ми будемо знову проводити це опитування, ставлення поляків до мігрантів, особливо якщо брати до уваги  те, що відбувається в ЗМІ, буде десь на межі нейтральної лінії, можливо, навіть буде негативне.

Дар’я Юр’єва