«21» — маніфест витримки й любові: Театр ветеранів представив виставу про жіночу силу під час війни

У столичному Театрі драматургів знову аншлаг — Театр ветеранів представив нову виставу «21», яка змушує глядачів одночасно сміятися й плакати. Це історія про жіночу стійкість і внутрішню силу, про любов, втрати й надію — досвід, який сьогодні знайомий майже кожній українській родині.

Прем’єра вистави відбулася з повним аншлагом — обидва покази зібрали переповнену залу. Квитки розкупили заздалегідь, а після завершення глядачі довго не розходилися, дякуючи акторам оплесками та щирими словами.

Режисеркою вистави «21» стала Катерина Вишнева — акторка й співтворчиня проєкту Театр ветеранів. У своїй роботі вона тонко поєднала побутову драму з елементами чорної комедії, зберігши головне — живу інтонацію тексту й внутрішню правду героїні. Постановка побудована так, що глядач одночасно сміється й завмирає від болю, а межа між сценою та залом практично зникає.

ПРО ЩО «21»

У центрі сюжету вистави «21» — Марина, волонтерка й дружина військового, яка живе з донькою в селі та чекає звістки з фронту. Чоловік не виходить на зв’язок уже кілька тижнів. Вона втратила дім у Криму, пережила вимушене переселення, але не втратила головного — здатності триматися.

Марина — сильна й рішуча. І водночас — крихка, чутлива, жива.

Коли помирає квочка, під якою залишається насиджене яйце, героїня вирішує самотужки догріти його, щоб дати шанс новому життю. Селяни перешіптуються: мовляв, вона ховає яйце під пахвою, щоб «виносити» Хованця — чорта-помічника. Але її вчинок — не про забобони. Це про вибір жити й народжувати світло навіть у темряві. Фея не прилетить. Ти сама собі фея.

ТЕАТР, ДЕ СТИРАЮТЬСЯ МЕЖІ

«21» — вистава, в якій ветерани й ветеранки грають так, що важко одразу збагнути, хто професійний актор, а хто нещодавно повернувся з фронту. Їхня правда — не зіграна. Вона прожита.

У виставі задіяні Катерина Свириденко, Катерина Вишнева, Максим Девізоров, Михайло Орел, Володимир Тука, Юрій Мацарський, Сергій Журавльов, Людмила Костюкова, Наталка Плахотнюк, Вікторія Ромашко, Вікторія Білан, Олександр Ромашко, Женя Ермакова, Ліза Хомутенко, Микола Кобилюк, Вероніка Хникіна, Поліна Філіппова, Єлизавета Воробйова, Володимир Заєць, Володимир Плахов.

Авторка тексту — Ольга Мурашко, дружина військовослужбовця. П’єсу вона написала під час навчання на курсі з основ драматургії проєкту «Театр ветеранів». До речі, «21» увійшла до шортлиста конкурсу сучасної української драматургії «Липневий мед».

Режисерка та акторки — також дружини військових. Тож на сцені — не лише мистецтво, а досвід, який болить.

ТЕАТР ЯК ТЕРАПІЯ

Нагадаємо, «Театр ветеранів» працює в Києві з квітня 2024 року. Його створили «Театр драматургів» та «ТРО Медіа». У проєкті військові, ветерани й ветеранки разом із викладачами створюють вистави, спираючись на власний досвід та знання драматургії. Згодом їх презентують на Фестивалі перших п’єс.

Фестиваль уже подорожував містами України, формуючи нову ветеранську театральну спільноту. Його особливість — щирість текстів і відсутність дистанції між сценою та залом: після показів традиційно відбуваються живі розмови, які часто стають не менш важливими за саму виставу.

Тож після показу «21» актори та глядачі традиційно залишилися на теплу розмову. Обговорювали, ділилися переживаннями, дякували. Бо сьогодні це не просто театр. Це простір безпеки. Простір проживання. Простір терапії.

І саме тому такі вистави — надважливі зараз. Вони допомагають не мовчати, не кам’яніти, не залишатися наодинці зі страхами.

«21» — це про віру в життя. Навіть тоді, коли здається, що диво неможливе.

Через великий запит і численні прохання глядачів «21» обов’язково покажуть знову.