Фейк: Міжнародний комітет Четвертого Інтернаціоналу «знає, як спинити війну»

Не таємниця, що від самого початку повномасштабного російського вторгнення до України на Заході активізувалися численні маргінальні організації.

Під видом «голосів громадянського суспільства» вони роздають наліво й направо непрохані «поради» сумнівної якості про те, як же спинити кровопролиття й гуманітарне бідування. Щоправда, бракує в цих порадах одного – чіткого й недвозначного засудження Москви як винної сторони. З гідною ліпшого застосування впертістю до цього докладає зусиль ресурс World Socialist Web Site (WSWS) – «рупор» так званого Міжнародного комітету Четвертого Інтернаціоналу – організації, що 1963 р. відкололася від Четвертого Інтернаціоналу, який, у свою чергу, є одним із чільних об’єднань світових організацій, котрі сповідують троцькізм. Серед самих лівих об’єктивність і точність WSWS як джерела надзвичайно часто піддається сумніву: так, ліванський філософ-соціаліст Жильбер Ашкар звинувачував його у проросійській та просирійській пропаганді «на користь Путіна та Асада».

Не дивина, що специфічні симпатії Міжнародного комітету Четвертого Інтернаціоналу доволі яскраво проявилися у часи російської агресії. Попри те, що значна кількість лівих організацій засудили напад Москви на Україну як очевидний вияв імперіалізму, ці «товариші» вирішили стати на бік агресора.

На думку Комітету, опінію якого просуває WSWS, проблема подій в Україні полягає у тому, що, «хоч вторгнення режиму Путіна в Україну було реакційним і переслідувало захист інтересів російської олігархії», та все ж західні держави – «США, Німеччина та країни НАТО» – нібито скористалися цим для досягнення «своїх давніх цілей». Ескалація ж насильства спричинена не відмовою Москви забратися з українських територій, а тим, що, виявляється,  Збройні Сили України «накачує зброєю Захід». Понад те, держави НАТО нібито планують «розгортання сухопутних армійських загонів». Із цього всього «дослідники» Комітету й WSWS роблять висновок, що сили Альянсу «більш відкрито йдуть до прямої війни з Росією» та «наражають світ на загрозу ядерної війни».

Особливої небезпеки, втім, цим загалом характерним для маргінальних організацій роздумам надає майже маніакальне бажання троцькістських активістів поширювати їх серед студентів. Тільки у Німеччині протягом квітня-травня відбулося 6 зустрічей, в рамках яких активісти Міжнародного комітету Четвертого Інтернаціоналу поділилися своїми «оригінальними» поглядами на події в Україні зі студентами в Берліні, Бохумі, Ляйпціґу, Мюнхені, Франкфурті-на-Майні та Штутгарті. В подальшому понад 20 лекцій було проведено у Сполученім Королівстві (Кардіфф, Глазго, Манчестер, Ліверпуль…), США (Енн-Арбор, Нью-Йорк, Сієтл, Чикаго), Канаді та навіть бразильському Сан-Паулу.

У рамках цих зустрічей ліві лектори розповіли слухачам, що, виявляється, війна є частиною якоїсь «всесвітньої кризи капіталістичних держав», а свободи та демократії в Україні нема (натомість там спостерігається «піднесення ультраправих і фашистських сил»). Звідсіля було проведено паралель із «українськими націоналістами-колабораціоністами» (які. Також є популярними героями російської історичної пропаганди). Також відвідувачам пояснили, що «правлячий клас у Німеччині, який уже намагався анексувати Україну та підкорити Росію у двох світових війнах, використовує конфлікт для реалізації давніх планів мілітаризації». На думку команди проекту, причиною структурних реформ у німецьких збройних силах є аж ніяк не усвідомлення необхідності «тримати порох сухим» з огляду на російську агресію, але «намагання керівного класу знищити всі здобутки робітничих революцій».

Звичайно ж, будь-які спроби демократичного студентства протидіяти проведенню таких сумнівних заходів Комітет нещадно таврує ледь не як прояв мілітаризму та реакціонерства (цілком співзвучно з одвічним російським «Фашизм підіймає голову»!) Коли євангельська спільнота студентів Франкфурта-на-Майні відмовила у наданні приміщення, Комітет пригадав про – увага! – те, що «німецькі університети були добровільними союзниками нацистів і ще до Першої світової війни відігравали центральну роль в ідеологічній підготовці збройного конфлікту». Демократичну суспільно-релігійну спільноту звинуватили в «прагненні відтворити» ідеологічну традицію нацистів – і це попри те, що протестантські громади Німеччини неабияк постраждали (Berben, Paul (1975). Dachau: The Official History, 1933–1945. London: Norfolk Press.ISBN 978-0-85211-009-6) у ході гітлерівських репресій.

В істеричному запалі Комітет звинуватив вже сам університет – який є окремою від спілки студентів юридичною особою! – у «прислужуванні мілітаризму». На адресу вишу та спілки студентів посипалися «листи розгніваної громадськості», в яких активісти дійшли до згадок про нацистські концтабори і Голокост – у своєму непомірному прагненні за будь-яку ціну виправдати свої неприйнятні для демократичного суспільства погляди під «соусом» свободи думок.

Розповсюдження дезінформації про події в Україні є не менш шкідливим та проблемним у справі боротьби з російською агресією, ніж заминки з постачанням зброї або ж саботуванням санкційного режиму. Надзвичайно прикрим є використання з цією метою ресурсів студентства – активних молодих людей, котрі у своєму щирому прагненні активно діяти й змінювати світ на краще можуть нерідко ставати жертвами безсовісних популістів та демагогів або ж – ще гірше – агресивних авторитарних режимів.

Богдан Мироненко

Матеріал підготовлений у рамках проєкту “Stop Lie” БО “Благодійний фонд польсько-українського партнерства» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю автора статті і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

#ПрямуємоРазом #TeamEurope #MovingForwardTogether #ISAREdnannia #StopLie

Isar Ednannia European Union in Ukraine Благодійний фонд польсько-українського партнерства