Фейк: Росія окупує майже половину території України, яка перетвориться на «пень»

Один з традиційних рупорів Кремля – ресурс MyślPolska – процитував професора Чиказького університету Джона Міршмайєра, вибравши потрібні наративи з його інтерв’ю одному з гонконгських видань. Їхня суть зводиться до того, що Росії все-таки вдасться окупувати 43% території України, а холодна війна може тривати вічно.

Від України, на думку професора, залишиться тільки «пеньок» – непрацююча держава, яка не зможе широкомасштабно воювати проти Росії і точно не відповідатиме стандартам НАТО і ЄС.

Варто згадати, хто власне такий Джон Міршмайєр і які заяви робив увесь цей час. Ще у 2014 професор політології Чиказького університету заявляв, що проти росії воювало НАТО, а з початку великої війни стверджував, що саме НАТО спровокувало «духовну Росію» на початок війни.

З самого початку повномасштабного вторгнення Міршмайєр був переконаний, що Україні доведеться піти на територіальні поступки.

В результаті СБУ внесла Міршаймера до списку публічних діячів, які сприяють російській пропаганді. Не дивно, що російські медіа дуже часто цитують Міршаймера як представника Заходу – він повторює те, що говорять самі кремлівські пропагандисти.

То чи є зерно правди в його апокаліптичному сценарії щодо захоплення росією 8 українських областей? Такий варіант справді розглядався навіть українськими військовими – задовго до початку повномасштабної війни. Ще у 2017 році були заяви про те, що Путін намагатиметься захопити 8 українських областей – Одеську, Миколаївську, Херсонську, Дніпропетровську, Запорізьку, Донецьку, Харківську і Луганську області та АР Крим, об’єднавши їх у так звану «малоросію» зі столицею у Харкові.

За лічені тижні до повномасштабного вторгнення командувач операції Об’єднаних сил генерал-лейтенант Олександр Павлюк також прогнозував, що російська армія може виступити одразу з кількох напрямків та спробувати захопити 8 областей України.

Проте, як ми знаємо, цей план не вдався: бліц-криг, на який розраховували окупанти, не пройшов, і «Київ за три дні» ніхто не взяв. Ба-більше: варіант із захопленням половини України перестав серйозно сприйматися і самими росіянами. Через кілька тижнів після початку війни Путін заявив, що не збирався окупувати Україну.

У квітні 2022-го прессекретар Путіна Дмитро Пєсков назвав однією з головних цілей війни порятунок «Донецької та Луганської народних республік та відновлення їхньої державності у кордонах 2014 року».

У вересні, за кілька днів до деокупації ЗСУ Харківщини путін назвав нову мету вторгнення – «ліквідація антиросійського анклаву на території України».

На початку 2023 року, після того, як ЗСУ успішно контратакували на Харківському та Херсонському напрямку, Путін заявив, що його мета – «захист росії та забезпечення її збереження».

А у червні 2023 року навіть у Державній Думі визнали, що Росія провалила «усі цілі спеціальної воєнної операції».

Єдине, чого вдалося досягти Путіну за 17 місяців війни – частково «приєднати» до росії чотири області – окрім Луганської і Донецької, окупованих з 2014 року, частину Херсонської та Запорізької, на яких був оголошений спеціальний «незалежний» статус після проведення так званих «референдумів». Проте жодну з цих областей Росія повністю не контролює. На території окупованих регіонів постійно вибухають протести, шириться партизанський рух, а на колаборантів, які співпрацюють з російською владою, постійно скоюються замахи, часто – успішні.

При цьому жодна цивілізована країна світу не визнала результати цих «референдумів», що проходили під примусом і буквально дулами автоматів, і назвали їх такими, що не мають «жодних правових наслідків».

Немає жодних передумов і для того, щоб захопити, наприклад, Одеську область, яку кремлівські пропагандисти вважають лояльною до  Росії. Постійні обстріли Одеси, які посилилися останнім часом, досягли протилежного ефекту: навіть помірно налаштовані до РФ одесити «прозрівають» і займають проукраїнську позицію. У місті останні місяці спостерігається бум української символіки: прапорці та патріотичні написи з привітом російському кораблю на машинах, будівлях. А українська мова все частіше звучить у публічних місцях.

Переходять на все українське і в інших містах, які вважалися російськомовними – Харкові, Миколаєві, Дніпрі, Херсоні та інших.

Тож що дає підстави вважати, що якщо Путіну не вдалося досягти жодної з поставлених цілей у перші місяці війни, коли Україна ще не отримала масштабну військову та політичну підтримку всього світу, а російська армія вважалася другою у світі, то їй вдасться чогось досягти зараз? Відповідь очевидна: жодних підстав немає, і сценарій Міршмайєра існує лише у його уяві. Легко зрозуміти, навіщо пропагандистам залучати «авторитетних» західних фахівців для виголошення їхніх наративів. Адже якби подібне висловлювання прозвучало безпосередньо з Кремля, ніхто б не надав йому жодного значення. А коли про це говорить американський професор, це означає, по-перше, що це достовірне джерело, по-друге – опосередковано підтверджує тезу, що навіть Захід не вірить в перемогу України.

Натомість більшість військових експертів – як в Україні, так і світі, – не сумнівається у тому, що Росії щонайменше не вдасться досягти нічого серйозного на території України, а найбільш вірогідний сценарій – це перемога України.

Так, французький генерал, ексзаступник командуючого силами НАТО в Європі Мішель Яковлефф визначає три сценарії війни, найменш імовірний з яких – перемога Росії. Але для цього російській армії потрібно показати «професіоналізм у виборі цілей, логістиці, координації військ, а цього досі не сталося». За двома іншими сценаріями від керівника НАТО у війні переможе саме Україна.

Вікторія Чирва

Матеріал підготовлений у рамках проєкту «Stop Lie» БО «Благодійний фонд польсько-українського партнерства» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

#ПрямуємоРазом#TeamEurope#MovingForwardTogether#ISAREdnannia#StopLie

Isar Ednannia European Union in Ukraine Благодійний фонд польсько-українського партнерства