Фейк: військовий нейтралітет – запорука розв’язання війни в Україні, а Захід бажає «перемоги за будь-яку ціну»

Війна в Україні є надзвичайно складним викликом для глобальної безпекової системи.

Брутальне вторгнення Москви на суверенну територію України, вбивства та каліцтва її населення, створення нестерпних умов гуманітарного бідування змушують міжнародні інституції еволюціонувати у вкрай непростих умовах, долаючи накопичені за десятиліття побоювання, стереотипи й комплекси.

Наразі дуже складно, певне, знайти особу – і це точно буде не автор матеріалу –  яка б змогла зі стовідсотковою впевненістю викласти свою візію повоєнного майбутнього Землі. У час, коли навіть особисті плани можуть докорінно змінюватися за кілька хвилин, мало хто – навіть із-поміж найбільших фахівців – візьме на себе сміливість будувати – навіть у власних думках – грандіозні проєкти нових систем світоустрою. Всі плани, однак – принаймні ті, автори яких серйозно до них ставляться – мають будуватися на єдиному засновку: перемозі України та демократичного світу у боротьбі проти Росії та її союзників – сил зла, котрим огидні концепти демократії, верховенства права й прав людини. Подробиці планів можуть варіюватися, вихідна ідея ж повинна лишатись універсальною. Свої погляди на цю проблему вирішили викласти й представники невеликої німецької партії DiEM25 – частини пан’європейського політичного руху ліволіберального спрямування.

Індивідуальні партії під такою назвою (або відмінними найменуваннями, але членством у загальній партійній «сім’ї») діють у низці країн Європейського Союзу, зокрема у Греції, де рух взяв участь у нещодавніх виборах, майже пройшовши до парламенту. Очільником DiEM25 є колишній міністр фінансів Греції Янніс Варуфакіс, що вирішив заснувати власний політичний проєкт після розходження позицій по борговій кризі з главою уряду Алексісом Ципрасом.

Отож, у червні DiEM25 провела у Відні конференцію представників громадянського суспільства на тему визначення оптимального варіанту дій цього самого суспільства задля вибудовування «нової архітектури миру в Європі та за її межами». Звичайно, мета більш як благородна – однак на яких засновках вибудовували свої ідеї делегати?

«Коли 24 лютого 2022 року російська армія вторглася в Україну, почалася нова темна сторінка в історії людства», – так звучить перше речення основної частини звіту. Звичайно, прикро, що відсутні згадки про окупацію українських територій та подальші затяжні бойові дії 2014 р., але, на відміну від інших джерел, бодай відсутнє відверте виправдання московської агресії чи вживання штампів про «спеціальну воєнну операцію».

Автори роблять перший проміжний висновок: «Єдиний логічний шлях, якщо ми серйозно ставимося до миру, – це почати з перемир’я і переходити до переговорів. Ця війна, як і будь-яка інша війна, є втратою для всіх і відволікає увагу від інших нагальних проблем, які необхідно вирішувати в глобальному масштабі. Тому цю незаконну та нелогічну агресивну війну необхідно якомога швидше припинити». Важко погодитися з таким надто обтічним формулюванням, котре так і не містить «наріжного каменя» врегулювання ситуації – чітке засудження агресивних дій Москви компетентним міжнародним органом і покарання всіх причетних до розпалювання конфлікту фізичних осіб з накладенням на державу обов’язку відшкодовувати збитки. Принцип «Аби не було війни» кепський задля початку переговорів: у агресора завжди буде стимул знайти лазівку для порушення навіть найбільш стабільного перемир’я і звинувати в цьому Україну. До того ж, від «інших нагальних проблем» «українське питання» не «відволікає»: допоки буде терпимим нахабне й відверте порушенням однією державою територіальної цілісності й недоторканості – доти вирішення «нагальних проблем» матиме форму нав’язування сильнішим своєї волі слабшому.

Втім, цей аспект сам по собі не становить фейку, оскільки заснований радше на філософських роздумах відповідальних за допис членів DiEM25. Оціночні судження самі по собі не можуть бути фейковими – вони засновані на думці автора.

На жаль, у матеріалі знаходяться хибні судження, що мають такий характер і фактично підривають всі добрі наміри авторів щодо облаштування доброго, мирного й ефективного співжиття в умовах «світової громади».

Попри обережність викладених вище тез, DiEM25 доволі легко знаходить, на кого перекласти вину у зростанні світової напруги (хоча й уникаючи прямих звинувачень): «НАТО розширилося. Витрати Пентагону досягли історичного максимуму. Відносини між Китаєм і Сполученими Штатами поступово погіршуються. Організація Об’єднаних Націй зайшла в глухий кут», – лякають автори і водночас бідкаються, що, мовляв, «наші обрані представники продовжують дотримуватись стратегії “перемоги за будь-яку ціну”».

Отож, вирішальним фактором у цій напруженості – попри те, що вторгнення Росії таки пропонується розглядати як «неправильне» і навіть «незаконне», цю ситуацію таки можна було б якось владнати, якби не воля «колективного Заходу» – і, зокрема, уряду Німеччини («наших обраних представників»).

«Перемога за будь-яку ціну» для авторів матеріалу – це надання озброєння й відповідної не-летальної допомоги для Збройних Сил України, завдяки котрій вони можуть ефективно здійснювати свою місію із захисту мирних мешканців та забезпечення доволі ефективного функціонування національної економіки.

Альтернативою цій «надокучливій» моделі, котра, на думку авторів, шкодить встановленню миру, має слугувати, у системі координат DiEM25, «перемир’я із переходом до переговорів», внаслідок яких повинен виникнути «новий Рух неприєднання». З чим пов’язаний вибір саме цієї моделі (що проявила себе доволі неефективно з огляду на постійні конфлікти навіть її членів один з одним) – невідомо: (на щастя), автори лишаються доволі нечіткими й не висловлюють чіткого наміру розпустити НАТО або ж нав’язати нейтралітет конкретно Україні.

«Озброєні запропонованим нами планом миру для України та закликом до створення нового Руху неприєднання, ми донесемо голоси наших членів до цього моменту в історії, який, як ми сподіваємося, ознаменує початок нової світлої глави в історії людства», – на такій оптимістичній ноті завершують своє творіння члени DiEM25.

У зв’язку з вищезазначеними «особливостями» цього роздуму лишається відкритим питання, в історії якої частини людства має відкритися зусиллями й на умовах DiEM25 ця «нова і світла глава».

Богдан Мироненко

Матеріал підготовлений у рамках проєкту “Stop Lie” БО “Благодійний фонд польсько-українського партнерства» у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

#ПрямуємоРазом #TeamEurope #MovingForwardTogether #ISAREdnannia #StopLie

Isar Ednannia European Union in Ukraine Благодійний фонд польсько-українського партнерства