Голоси Азовців з полону. Трьом важкопораненим Азовцям під час теракту в Оленівці дали можливість поспілкуватися зі своїми дружинами вперше за 26 місяців

Минули другі роковини з дня масового вбивства військовополонених в Оленівці. Цифри загиблих та поранених досі достеменно невідомі, більша частина тих, кому вдалось вижити в ту жахливу ніч, досі утримуються в полоні росії. Міжнародні організації за ці два роки не повідомили жодних новин для родин поранених, не змогли отримати доступ до колоній, в які їх перевели. Більшість родин не знають, де утримуються їхні близькі, в якому вони стані, адже звʼязок та можливість листування надається не всім і не у всіх місцях утримання. 

Троє бійців бригади Азов, які отримали поранення під час боїв в Маріуполі, та були підірвані в Оленівці і дивом вижили, це Сергій Алєксєєвич, Олег Лобов та Артем Гондюл, змогли подзвонити своїм дружинам з полону вперше в липні цього року. Саме їхні дружини Марія Алєксєєвич, Анна Лобова та Анастасія Гондюл активно працюють у громадській організації “Спільнота Оленівки” задля скорішого повернення своїх рідних та всіх, хто постраждав в ту ніч, задля того, щоб розпочалось міжнародного розслідування російського воєнного злочину та задля вшанування памʼяті тих, кого вбили в ту ніч. 

Деталі дзвінків

В червні нас трьох шукали в одному телеграм-каналі, на якому періодично публікують інформацію про військовополоненим. Ми звʼязалися з адміністратором цього каналу, щоб уточнити, яка є нова інформація. Мені відповіли, що мій чоловік хоче зі мною поговорити і що вони спробують організувати дзвінок, але не раніше, ніж за два тижні. Я запитувала в них, чи буде це приватний дзвінок, чи нас будуть записувати на камери, на що мені відповіли, що ще нічого самі не знають. Ми, звісно, спочатку трохи скептично поставились до цієї новини, не повірили, що ми дійсно скоро почуємо наших рідних. Але понад як за два тижні нам зателефонували. Це були відео-дзвінки. З моїм чоловіком я змогла поговорити трішки більше однієї хвилини, він казав, що часу дуже мало, казав мені, що кохає мене і що чекає зі мною зустрічі. Я побачила, що він тримається, а найголовніше – що він живий і вірить в своє повернення. Сергій не сказав, у якому він стані після двох поранень, також не повідомив місця утримання, ніякої додаткової інформації. Після цих дзвінків нам трьом надіслали відео, на яких наші чоловіки звертаються до президента України з проханням їх обміняти. Як виявилось пізніше, у Сергія, Артема та Олега брали інтервʼю, всі вони вже опубліковані на російському ютуб-каналі. 

Пресконференція, на якій голоси родин та військовополонених вперше за понад два роки звучали разом

26 липня за нашої ініціативи відбулась пресконференція “Голос з полону. Врятуйте наших рідних”, на якій ми, як дружини захисників України, які вже третій рік утримуються у російських вʼязницях, звернулися до президента України Володимира Зеленського, до керівника Офісу президента Андрія Єрмака та до очільника ГУР Кирила Буданова з проханнями зробити все задля обміну наших чоловіків, знайти шляхи для їхнього порятунку. Ми показали відео, де наші чоловіки звернулися до президента, показали, в якому вони стані зараз.

За інформацією від звільнених з полону захисників Маріуполя, які виходили за наказом з Азовсталі, строки обміну були озвучені всім – це 3-4 місяці. Наші рідні вже майже 27 місяців у неволі. В Маріуполі вони були ладні покласти свої життя задля збереження нашої країни, вони відбивали ворога відчайдушно, мужньо, у повному оточенні і не здавалися. Вони були ладні битися до кінця і більшість з них думали тоді, що це кінець. Коли відбувся вихід в полон за наказом вищого військово-політичного керівництва України, родини та військові думали, що дійсно є певні гарантії, є певні домовленості, і наші воїни вийдуть з полону живими. Через два місяці після виходу з Азовсталі росіяни влаштували сплановане вбиство військовополонених. І навіть після цього жорстокого воєнного злочину за стільки часу не змогли обміняти тих, кого хотіли вбити. Тих, хто виконав всі накази. Для одних дійсно пощастило і вони опинилися вдома через 4 місяці полону. А для більшості вже триває третій рік тортур, невідомості, ізоляції та надії на те, що про них не забули. Тому зараз ми є голосами наших рідних, ми боремося за їхню свободу, за їхнє скоріше повернення в Україну.

Чому наш заклик до керівництва України

Наша громадська організація “Спільнота Оленівки” вже понад півтора роки шукає шляхи задля обміну поранених військовополонених під час теракту в Оленівці. Ми намагалися підіймати це питання як в Україні, так і за кордоном, але досі жодного результату у звільнені з полону тих, хто вижив в ту ніч, немає. Бійців бригади “Азов” не обмінюють з 6 травня 2023 року, в полоні за даними бригади залишається близько 900, серед яких поранених під час теракту близько 120. Ми виступали ініціаторами та організаторами акцій за кордоном, щоб світ допоміг нам врятувати життя наших захисників. Ми періодично зустрічаємося з представниками державних органів України, на яких озвучуємо свої ідеї та просимо працювати спільно в цьому напрямку. За час роботи нашої громадської організації у нас відбулось всього 4 поїздки за кордон, щоб розповісти про теракт – тільки  одна з них за допомоги Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та МЗС. Але всі ці поїздки стосувалися просвітлення міжнародних організацій, які за понад два роки не зробили практично нічого задля того, щоб покращити умови утримання наших військовополонених в російському полоні, а також для моніторингу дотримання росіянами норм Третьої женевської конвенції про поводження з військовополоненими. Ми хотіли їхати у впливові країни, які вже брали участь в обмінах військовополоненими раніше, це Туреччина, Саудівська Аравія, Обʼєднані Арабські Емірати та Ватикан. Ми зверталися з цього питання до державних органів України, починаючи з минулого року, але допомоги ми не отримали в цьому питанні. Також варто зазначити, що президент України Володимир Зеленський в одному зі своїх інтервʼю в травні 2022 року заявив, що за вихід з Азовсталі наших захисників домовлялися такі країни як Туреччина, Ізраїль, Швейцарія та Франція. Ми направили від себе звернення до посольств України, щоб вони нам допомогли організувати поїздки в ці країни, щоб ми просили про допомогу у звільненні з полону наших рідних. Нам не допомогли. Також ми зверталися щодо цього і на зустрічах з керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком та очільником ГУР Кирилом Будановим. Андрій Єрмак 9 січня 2024 року запевнив нас, що нашу громадську організацію будуть долучати до таких поїздок, але що наша країна робить все можливе і такі поїздки можуть бути недоцільними. Ми зверталися до послів України з цим питанням теж, не тільки до послів у вищезгаданих країнах. Просили про допомогу, щоб вони на міжнародному рівні підіймали тему звільнення з полону поранених військовополонених під час теракту в Оленівці, але відповіді в більшості випадків ми не отримали, а деякі з них відповіли, щоб ми зверталися з цим питанням до Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, МЗС та Уповноваженого ВР з прав людини. Найголовніша проблема в тому, що ми самостійно не можемо підняти цю тему у масштабному розумінні та знайти країну, яка могла би виступити посередником в перемовинах між Україною та рф. Всі звернення щодо обмінів військовополоненими або інтернування військовополонених в треті країни, які можуть гарантувати дотримання Женевської конвенції про поводження з військовополоненими, мають бути від керівних органів нашої держави, бо ми як родини не маємо багато впливу, ресурсів та можливостей зустрітися з урядами інших країн.

Ми публічно звернулися до керівництва України з ініціативою обміняти зрадників, колаборантів та попів УПЦ МП на поранених військовополонених під час теракту в Оленівці. Ми називали такі імена як Вʼячеслав Богуслаєв, Нестор Шуфрич, Павло Лебедь, адже одного разу ми змогли обміняти захисників України, в тому числі бригади “Азов”, на зрадника – Віктора Медведчука. Наразі така наша ініціатива була відкинута на нещодавній зустрічі з Кирилом Буданом, яка відбулась 26 липня 2024 року, зі словами, що росіянам вони не потрібні. Крім цього, ми також публічно виступили ініціаторами створення окремої переговорної групи по захисниках Маріуполя, яким дали наказ вийти з Азовсталі в полон. Ідея полягає в тому, щоб люди, які були тоді залучені до переговорів з української сторони, зараз займалися переговорами щодо обмінів наших військових. Адже тоді їм вдалося домовитися про те, щоб наші рідні вийшли з Азовсталі живими. Про цю ініціативу ми розмовляли з Будановим на минулій зустрічі, він теж відкинув її, заявивши, що люди, які брали у цьому участь, зараз відсторонені і займаються іншими питаннями і окремої групи бути не може.

Хочу також нагадати, що коли відбувався вихід з Азовсталі за наказом вищого військово-політичного керівництва України, публічно було заявлено, що працювати над поверненням наших рідних будуть всі державні органи України, але переважна більшість захисників вже третій рік утримується у російському полоні. Увесь цей час нам розповідають, що “забирають тих, кого віддає росія”, але таким чином ми втрачаємо цінний обмінний фонд. У минулому обміні військовополоненими відомо, що повернули двох людей, які катували Азовців у полоні, також у минулих обмінах повертали і дезертирів. Про це публічно вже заявили бійці бригади “Азов” на Майдані Незалежності 28 липня, під час акції, яка була присвячена другим роковинам теракту в Оленівці. Владислав Дутчак “Доцент” розповів публічно все, через що проходять родини Азовців увесь цей час, які відповіді ми отримуємо і які відповіді отримують самі ж Азовці, яких вже обміняли. Того ж дня заступник командира бригади “Азов” Святослав Паламар “Калина” публічно озвучив вимоги до влади –  це щоб в обмінах були бійці бригади Азов і щоб в першу чергу повертали поранених, в тому числі під час теракту в Оленівці.

Ми хочемо, щоб наша країна боролась за наших героїв, як вони відчайдушно боролися за всіх нас, перебуваючи в Маріуполі, в повному оточені. І тепер наша громадська організація публічно задає питання владі України, щоб відповіді почули всі, а не тільки ми на зустрічах, які відбувалися. Ми хочемо, щоб керівництво України надало публічну відповідь на те, якими конкретно були домовленості про вихід з Азовсталі, чому для одних строк повернення з полону у 3-4 місяці спрацював, а інші досі у полоні вже 27 місяців,, чому за понад два роки не змогли врятувати з полону тих, кого росія хотіла вбити під час теракту в Оленівці, але їм вдалось вижити, і які конкретні кроки робить керівництво нашої країни задля їхнього повернення.

Автор: Марія Алєксєєвич