Густав Бельке: польський лікар, який досліджував природу в Україні заради безпечнішого життя людей
Лікар польського походження, натураліст і дослідник природи, який із любов’ю до всього живого вивчав тваринний та рослинний світ. Його праці про фауну та шкідників стали важливим внеском у формування уявлень про безпечне довкілля, продукти та здоров’я.
Густав Бельке (народився 24 липня 1810 року в Пиляві, нині село Хмельницького району Хмельницької області, помер 3 березня 1873 року в Києві) — польський лікар, натураліст, зоолог і дослідник природи. Проживши більшу частину життя на Поділлі, він був похований на старій католицькій частині на Байковому кладовищі у Києві.
Як пише виданий у далекому 1901 році путівник «Київ і його пам’ятні речі» Вацлава Чеховського (репринтне видання якого кілька років тому з’явилося за підтримки Польського інституту в Києві), «на старому католицькому цвинтарі можна побачити такі варті уваги пам’ятники: на одній з бічних алей з правого боку стоїть скромний пам’ятник з написом «Густав Бельке, народився 12 лютого 1810 року, помер 18 лютого 1873 року. Невтомний працівник у царині натуральної історії. Любив Бога і його створіння, тихий, скромний, працьовитий, кожному готовий був служити».
Лікар за фахом, Густав Бельке займався природничими науками, спеціалізувався на зоології. Був головою лікарського товариства в Кам’янці-Подільському. До речі, до цього товариства також належав Антоній Юзеф Ролле – польсько-український історик, видатний популяризатор історії Поділля та громадський діяч Кам’янця, письменник, поет, за фахом лікар-психіатр, член-кореспондент Краківської академії наук.
Але доля Бельке була непростою і з самого початку цілком могла скластися зовсім інакше. У ранньому дитинстві Густав залишився сиротою. І скоріше за все, на нього чекали б важкі злидні і невідомість, якби в житті у щасливий спосіб не з’явився благодійник із роду Чарторийських. Цей давній і славетний рід походив від династії правителів Великого князівства Литовського Гедиміновичів та щонайменше від 1393 року володів містом Чорторийськом на Волині (від назви якого і пішло родове прізвище).
У 1731 році князь Август Олександр Чарторийський (August Aleksander Czartoryski) бере шлюб із єдиною спадкоємицею величезних багатств і впливу роду Сенявських – Марією-Софією (Maria Zofia Czartoryska z Sieniawskich), яка була однією з найпривабливіших на той час партій в Речі Посполитій. Так він отримує у власність Меджибіж – місто, яке знаходиться на відстані менш ніж 20 км від Пиляви, де народився Бельке.
Його онук, Адам Єжи Чарторийський, близький дорадник царя Олександра І, міністр закордонних справ Російської імперії (1804—1806), у 1819 році відкриває школу у приміщеннях замку в Меджибожі, яка проіснувала за його кошти до 1831 року. Причиною її закриття стало те, що будучи польським патріотом, князь під час Листопадового польсько-литовського повстання 1830—1831 князь очолював тимчасовий повстанський уряд, який намагався відновити Річ Посполиту.
Саме завдяки Адаму Єжи Чарторийському, який взяв під опіку обдарованого юнака, Густава направили до Меджибізької школи, яка давала гарну підготовку до життя. Завдяки навчанню хлопець вільно володів німецькою, французькою та англійською мовами, міг працювати перекладачем. Природознавство в школі викладав Юлій Ковалевський — майбутній вчений, професор Віденського університету.
Закінчивши школу, 1830 року Густав Бельке оселився в Кам’янці-Подільському. Працював перекладачем у канцелярії цивільного губернатора, секретарем повітового суду. Не маючи класичної університетської освіти, у вільний від роботи час він самотужки, здобував знання за допомогою лекцій Віденського університету, які йому надсилав Юлій Ковалевський. Вивчав природу рідного краю, складав бібліографію з природничої тематики, удосконалював зоологічну термінології.
З 1839 року Бельке проводив дослідження та наукові спостереження на Поділлі. Багаторічні дослідження природи в Кам’янці-Подільському та його околицях він виклав у кількох працях. Був співавтором перекладу з французької на польську мову п’ятитомної «Історії природничих наук» відомого мандрівника Жоржа Кюв’є (Вільнюс, 1853-1855, видана та надрукована Йозефом Завадським). Його найпопулярнішою працею стала тритомна «Мастологія, або Природна історія ссавців» (Вільнюс, 1847–1850). Він також написав підручник з прикладної ентомології.
Відомими книгами Бельке є «Короткий нарис історії натуральної Кам’янця-Подільського» (видано 1858 року у Варшаві) та «Нарис історії натуральної Кам’янця-Подільського» (видано 1859 року у Варшаві польською та в Москві французькою мовами). У цих працях подано дані про рослини і тварини, ретельний аналіз дослідження природи Подільського регіону.
Останньою працею, яка завершила кам’янецький етап його творчості, була «Погляд на історію палеонтології і палеозойську фауну Росії та Польщі». Цю роботу було представлено на засіданні Товариства лікарів Поділля, та надруковано в Петербурзі 1862 року.
1860 року Бельке разом із родиною поселився в маєтку у селі Продубівка Брусиловської волості Радомисльського повіту, яке перейшло в спадщину дружині Софії. Густав Бельке і тут досліджував природу — тепер уже Поліського краю. 1866 року в Москві побачила світ його «Історія натуральна Радомисля», а в Житомирі було надруковано дві його праці: «Про сарану та терміни її розмноження» (1860), «Про комах, шкідливих для сільського господарства» (1861).
Завдяки своїм працям Бельке отримав високе визнання в науковому середовищі. Дослідника приймають члени ради Музею та комісії археології у Вільнюсі, Товариства натуралістів при університеті св. Володимира в Києві, Наукового товариства у Кракові. Його навіть запрошували на посаду професора кафедри ботаніки Ягеллонського університету. Проте вчений скромно відмовився від пропозиції, пояснюючи, що не має класичної природничої освіти.
У червні 1872 року у вченого розвинулася хвороба серця, від якої він і помер 3 березня 1873 року в Києві.
Анатолій КУРНОСОВ
Матеріал створено за підтримки Polpharma у межах проєкту «Пам’ять, що єднає: лікарі польського походження в історії Києва», який відкриває імена та маловідомі сторінки спільної медичної спадщини України та Польщі.
Polpharma – найбільший виробник ліків у Польщі з понад 90-річною історією. Уже понад 20 років компанія працює в Україні, маючи портфель із понад 600 рецептурних і нерецептурних препаратів – зокрема для лікування кардіологічних, неврологічних та офтальмологічних захворювань.